Рішення № 76844254, 01.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1767/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Держпраці у Волинській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 (далі – державний виконавець ДВ ДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2А.) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2018 №56841601.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою державного виконавця ДВ ДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2А від 25.07.2018 ВП №56841601 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Волинській області від 13.04.2018 №5. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки постанова Управління Держпраці у Волинській області від 13.04.2018 №5 оскаржена в судовому порядку, а прийняте за результатами її оскарження судове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2018 в справі №803/764/18 не набрало законної сили. Позивач вважає, що за таких умов виконавчий документ на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) повертається стягувачу без прийняття до виконання. З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позов не подала.

Ухвалою суду від 24.09.2018 залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Держпраці у Волинській області (далі – третя особа) (а.с.49-50).

У поданих до суду поясненнях (а.с.56-60) Управління Держпраці у Волинській області позовних вимог ОСОБА_4 не визнало, оскільки постанова про накладення штрафу є виконавчим документом, який відповідає вимогам Закону №1404-VІІІ. Крім того, законодавець не ставить в залежність набрання чинності постанови про накладення штрафу від її оскарження в судовому порядку та набрання чинності судовим рішенням. Разом з тим, зазначає, що відповідно до частини першої статті 12 Закону №1404-VІІІ строк пред’явлення постанови про накладення штрафу до примусового виконання становить три місяці, а тому зазначення у постанові про зупинення її дії в разі оскарження та щодо строку пред’явлення до виконання протягом одного року з моменту її винесення зроблено помилково та є опискою. З наведених підстав вважає дії відповідача правомірними, а позовні вимоги безпідставними та просить в задоволені позову відмовити.

У відповіді на пояснення третьої особи (а.с.65-66) представник позивача зазначив, що 15.03.2018 посадовою особою Управління Держпраці у Волинській області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 з посиланням на ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), тобто правовідносини, що виникли у даній справі, регулюються нормами КУпАП. В силу вимог ст.291 КУпАП постанова адміністративного органу у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку її оскарження. Подання скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги. З огляду на викладене, постанова №5 від 13.04.2018 про накладення штрафу не набула законної сили, оскільки оскаржена в судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на пояснення третьої особи, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що на момент пред’явлення до виконання постанови Управління Держпраці у Волинській області від 13.04.2018 №5 виконавчий документ відповідав усім вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстав для його повернення без виконання не було. Крім того, вказала, що 03.09.2018 нею винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №56841601 у зв’язку з поданою позивачем інформацією про оскарження рішення суду в апеляційному порядку.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, наведених у поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Управління Держпраці у Волинській області від 13.04.2018 №5 на приватного підприємця ОСОБА_4 за порушення вимог абзацу 23 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 111690,00 грн., який підлягає сплаті протягом одного місяця з дня прийняття постанови до державного бюджету України (а.с.16). Вказана постанова була оскаржена позивачем в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2018 у справі №803/764/18 в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними і скасування припису №04-401/28-13 від 15.03.2018 та постанови про накладення штрафу №5 від 13.04.2018 відмовлено повністю (а.с.8-12). Ухвалою Львівською апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказане рішення суду (а.с.75).

Листом від 11.07.2018 №1844/01-06 Управління Держпраці у Волинській області направило до ДВ ДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області постанову від 13.04.2018 №5 для примусового виконання (а.с.61).

Постановою державного виконавця від 25.07.2018 відкрито виконавче провадження ВП №56841601 з виконання постанови Управління Держпраці у Волинській області від 13.04.2018 №5 про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 111690,00 грн. (а.с.13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом №1404-VІІІ.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчого документа визначено статтею 4 Закону №1404-VІІІ, відповідно до частини першої якої у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно з частиною третьою цієї ж статті виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Підстави та строки повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання передбачено частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VІІІ, відповідно до якої такий повертається протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Пунктом 8 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Згідно з пунктом 9 Порядку №509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 11 цього ж Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи, передбачені частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, стягуються органами державної виконавчої служби.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338 (далі – Наказ №1338) затверджено форму постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

У формі постанови, яка затверджена даним Наказом, зокрема, зазначаються наступні дані: «Дата набрання постановою законної сили з «___» ____20__ року.

Постанова про накладення штрафу може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення або з дня залишення скарги або протесту на постанову без задоволення.

Строк пред'явлення постанови до виконання до «___» ____20__ року (включно).

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку».

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що штраф накладений органом Держпраці сплачується суб’єктом господарювання протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, а постанова органів Держпраці про накладення штрафу є виконавчим документом, який може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення. При цьому, ні Порядок №509, ні КЗпП України, ні Наказ №1338 не регламентують порядок набрання такою постановою законної сили.

Як слідує з матеріалів справи, постанова Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу від 13.04.2018 №5 викладена на бланку, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 02.02.2016 №67 (а.с.16). Однак, даний Наказ втратив чинність 29.12.2017, відтак зазначення в даній постанові інформації про набрання нею законної сили та строку пред’явлення до виконання не може братися до уваги, оскільки суперечить діючим нормативно-правовим актам.

Разом з тим суд зазначає, що у даному спорі надається оцінка постанові Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу від 13.04.2018 №5 виключно як виконавчому документу. Наявність підстав прийняття Управлінням Держпраці у Волинській області та законності такої постанови є предметом оцінки при розгляді справи №803/764/18.

Таким чином, оскільки постанова Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу від 13.04.2018 №5 прийнята на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, отже, пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом для виконавчих документів, стягувачем за якими є держава.

Оскільки стягувачем за постановою Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу від 13.04.2018 №5 є держава, тому в силу вимог частини першої статті 12 Закону №1404-VІІІ строк пред'явлення останньої до примусового виконання становить три місяці з дня її винесення, тобто з 14.04.2018 по 14.07.2018, який був дотриманий Управлінням Держпраці у Волинській області, що підтверджується листом від 11.07.2018 №1488/01-06 (а.с.61).

Відповідно до положень частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Судом встановлено, що при розгляді справи №803/764/18 за позовом ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними і скасування припису №04-401/28-13 від 15.03.2018 та постанови про накладення штрафу №5 від 13.04.2018 позивач не звертався до суду про вжиття заходів забезпечення такого позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу №5 від 13.04.2018. Таким чином, дія постанови про накладення штрафу не зупинялася та остання є обов’язковою для виконання.

Посилання позивача, що постанова Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу оскаржується в судовому порядку, а відтак не набрала законної сили суд до уваги не приймає, оскільки законодавець не ставить в залежність набрання чинності постанови Держпраці від її оскарження в судовому порядку та набрання чинності судовим рішенням. Водночас, як встановлено судом, державний виконавець зупинив виконавче провадження на підставі ст.38 Закону №1404-VІІІ у зв’язку з поновленням строку на апеляційне оскарження рішення, за яким видано виконавчий документ, про що винесено відповідну постанову від 03.09.2018 (а.с.76.).

Крім того, безпідставними є також посилання представника позивача на необхідність застосування в даному випадку норм КУпАП, оскільки постанова про накладення штрафу від 13.04.2018 №5 прийнята Управлінням Держпраці у Волинській області на підставі норм КЗпП України, а не КУпАП.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону №1404-VІІІ строк пред’явлення виконавчого документу до виконання перериваються у разі:

1) пред’явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Інших підстав переривання строку не передбачено.

Враховуючи наведене, Управління Держпраці у Волинській області реалізовуючи свої повноваження, передбачені пунктом 11 Порядку №509, у встановлений статтею 12 Закону №1404-VІІІ строк подало вказану постанову про накладення штрафу для примусового виконання до ДВ ДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області у зв'язку з тим, що позивач добровільно протягом місяця її не виконав.

Вказане спростовує твердження позивача про те, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ, який не набрав законної сили.

Таким чином, у державного виконавця не було передбачених частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VІІІ підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Встановлені судом обставини свідчать про правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2018 ВП №56841601.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами та іншими нормативними актами України, тому позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_6Плахтій