Рішення № 76844159, 25.09.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/3014/2018

Номер справи 243/8788/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

«25» вересня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3, за участю третьої особи: Комунальної установи охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-

С Т А Н О В И В:

Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, за участю третьої особи: Комунальної установи охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ОСОБА_3 є матір'ю малолітнього, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько дитини, ОСОБА_4, у Свідоцтві про народження записаний відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України.

Мати, ОСОБА_3, покинула дитину в КЛПЗ «Пологовий будинок м. Слов'янська», про що свідчить Акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я від 28 листопада 2017 року.

Згідно Акту, наданого Комунальною установою охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка» від 27 серпня 2018 року №01/07- 364, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває в Комунальній установі охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка» з 01 березня 2018 року на повному державному забезпеченні.

За час перебування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно журналу обліку відвідувань будинку дитини, його мати, ОСОБА_3, сина не відвідувала, його долею, життям та здоров'ям не цікавилася, не виявляла батьківської уваги та турботи, матеріальної допомоги не надавала, ніяких заходів для повернення дитини до родини не здійснювала, тим самим самоусунулася від виконання батьківських обов'язків по вихованню, утриманню малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Просять суд позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав у відношенні її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 у розмірі 1/4 з усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, та передати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області.

В судове засідання представник позивача - Органу опіки та піклування Слов'янської міської Ради Донецької області - Квочка О.О., яка діє на підставі довіреності № 29/03-1896 від 25 вересня 2018 року (а.с. 27), не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с. 22).

25 вересня 2018 року Квочка О.О. до суду надала Заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутності, задовольнити позовні вимоги (а.с. 28).

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с.22).

У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України «У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_3, своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, від неї не надійшло повідомлення про причини неявки, не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи - Комунальної установи охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка», в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 22).

19 вересня від Головного лікаря Комунальної установи охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка», на адресу суду надійшла Заява про розгляд справи у відсутності представника установи (а.с. 23).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3, за участю третьої особи: Комунальної установи охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

У відповідності до ст. 165 Сімейного Кодексу України «Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина…» та п. 18 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Так, з Акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, складеного 28 листопада 2017 року завідуючою Відділенням неонатології ОСОБА_7, виконуючим обов'язки завідуючого акушерського відділення ОСОБА_8, у присутності інспектора ювенальної превенції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області ОСОБА_9, начальника служби у справах дітей Слов'янської міської ради Донецької області ОСОБА_10, представника Слов'янського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_11, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 народила хлопчика, якого відмовилася забирати з пологового будинку, самовільно покинула відділення (а.с. 10).

Комунальним лікувально- профілактичним закладом «Міська дитяча лікарня» 05 грудня 2017 року за вихідним № 690, було повідомило Службу у справах дітей Слов'янської міської ради Донецької області, про те, що дитину ОСОБА_2 (хлопчика), ІНФОРМАЦІЯ_1, 30 листопада 2017 року доставлено до педіатричного відділення лікарні з пологового будинку, відповідно до Акту про дитину, яку матір відмовилася забрати з пологового будинку від 28 листопада 2017 року (а.с. 11).

З Рішення Слов'янської міської ради Донецької області № 3 від 03 січня 2018 року «Про державну реєстрацію народження покинутої дитини», вбачається, що виконком Слов'янської міської ради Донецької області вирішив клопотати перед Слов'янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про проведення державної реєстрації народження покинутої дитини та вказати в актовому запису про народження покинутої дитини наступні данні: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько - ОСОБА_4, мати дитини не перебуває у шлюбі (а.с. 13).

Зі Свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2, виданого 13 січня 2018 року Слов'янським міським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, вбачається, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Актовий запис № 28, складений 13 січня 2018 року (а.с.8).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00019380826, Актовий запис № 28, складений 13 січня 2018 року Слов'янським міським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, вбачається, що батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є ОСОБА_4, державна реєстрація проведена відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, відповідно до положення якої при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записується за її вказівкою (а.с. 9).

Рішенням Виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області № 99 від 21 лютого 2018 року «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2», вирішено надати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 12).

Рішенням Виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області № 100 від 21 лютого 2018 року «Про влаштування на повне державне утримання ОСОБА_2», вирішено влаштувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на повне державне утримання до державного закладу (а.с. 29).

Відповідно до ч.2 ст. 143 Сімейного уодексу України, мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

З Заяви від 23 серпня 2018 року, складеної ОСОБА_3 та наданої Начальнику служби у справах дітей Слов'янської міської ради Донецької області, ОСОБА_10, вбачається, що ОСОБА_3 зазначає, що вона є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого вона покинула у пологовому будинку міста Слов'янства, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та відсутністю особистого житла. Також зазначила, що вона також має трьох дітей: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В Заяві вказує, що повідомлена про те, що відносно неї буде розглядатися справа у суді про позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на утримання дитини. Просить суд розглянути справу у її відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки не має можливості забрати дитину у свою родину (а.с. 14).

За таких обставин, суд вважає, що позивач Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вправі звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" „Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу України".

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є малолітньою дитиною (а.с.8).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про охорону дитинства", кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім'ї мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з ст. 164 Сімейного Кодексу України „ Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

Верховний Суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого І брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, а крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Рішенням Виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області № 100 від 21 лютого 2018 року «Про влаштування на повне державне утримання ОСОБА_2», вирішено влаштувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на повне державне утримання до державного закладу (а.с. 29).

З Акту № 01/07-364 від 27 серпня 2018 року, складеного заступником Головного лікаря Комунальної установи охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка», ОСОБА_15, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, з 01 березня 2018 року, на підставі Рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області від 21 лютого 2018 року № 100, виховується в Комунальній установі охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка» на повному державному забезпеченні. За час перебування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у закладі, згідно журналу обліку відвідувань будинку дитини, його мати - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина не відвідувала, його долею, життям та здоров'ям не цікавилася, не виявляла батьківської уваги та турботи, матеріальної допомоги не надавала, ніяких заходів для повернення дитини до родини не здійснювала (а.с.15).

У суду немає підстав ставити під сумнів Акт № 01/07-364 від 27 серпня 2018 року, складений заступником Головного лікаря Комунальної установи охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка», ОСОБА_15, оскільки факти, викладені в Акті належним чином відповідачем не спростовані.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року за № 789-Х11, дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту, турботи, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідач не виявляє щодо дитини батьківського піклування, фактично самоусунувшись від виконання своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст. 143 Сімейного уодексу України, мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме:

- батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

- батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

- батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Тобто, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, не забрала свого сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 року з пологового будинку без поважної причини, та протягом шести місяців не цікавиться його життям, не бере участі в його розвитку та вихованні, взагалі не спілкується з дитиною та взагалі не цікавиться життям цієї дитини.

Так, п.1, п.2 ч.1 ст. ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважних причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, а також у разі, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», із підстав, передбачених п.2, 4, 5 ч.1 ст. 164 СК України, особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки в разі досягнення ними повноліття.

Позбавлення батьківських прав неповнолітніх батька, матері можливе лише у випадках, визначених п.1, 3 ч.1 ст. 164 СК, а саме якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважних причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування або якщо вони жорстоко поводяться з дитиною.

Відповідно до п.п. 7,15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, тощо, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».

Із Висновку № 29/03-1811 від 12 вересня 2018 року Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав, вбачається, що мати, ОСОБА_3, покинула дитину в КЛПЗ «Пологовий будинок м. Слов'янська» (акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я від 28 листопада 2017 року). Згідно акту, наданого КУОЗ «Краматорський будинок дитини «Антошка» від 27 серпня 2018 року №01/07- 364, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває в КУ ОЗ «Краматорський будинок дитини «Антошка» з 01 березня 2018 року на повному державному забезпеченні. За час перебування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно журналу обліку відвідувань будинку дитини, його мати, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина не відвідувала, його долею, життям та здоров'ям не цікавилася, не виявляла батьківської уваги та турботи, матеріальної допомоги не надавала, ніяких заходів для повернення дитини до родини не здійснювала. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, самоусунулася від виконання батьківських обов'язків по вихованню, утриманню малолітньої дитини - ОСОБА_2, 26листопада 2017 року народження. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі.На комісії з питань захисту прав дитини до уваги приймалися факти самоухилення від виконання батьківських обов'язків громадянкою ОСОБА_3, яка не займається вихованням та утриманням малолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також враховувався той факт, що мати дитини не забрала його з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважних причин і протягом шести місяців не виявила щодо неї батьківського піклування. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме нехтування матір'ю своїми батьківськими обов'язками. Враховуючи вищевикладене, а також Рішення комісії з питань захисту прав дитини від 29 серпня 2018 року, Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області вважає, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-6).

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з частиною шостою ст. 19 СК України, суд може не погодитися з Висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З урахуванням цих обставин та встановлених фактів, суд погоджується з Висновком Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області № 29/03-1811 від 12 вересня 2018 року.

Положенням ч. 1 ст. з Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Суд вважає, що матеріали справи містять достовірні відомості, які свідчать про навмисне та злісне невиконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню своїх дітей, оскільки відповідач не забрала свою дитину з пологового будинку без поважних на то причин та протягом шести місяців не виявляла щодо неї батьківського піклування, протягом тривалого часу відповідач не проявляє відносно дитини належної турботи та уваги, не приймає участі у їх вихованні та утриманні, не піклується про стан їх здоров'я та розвитку, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, хоча зобов'язана це робити та має таку можливість.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

З огляду на ці обставини та на підставі відомостей, які характеризують особу відповідача, її ставлення до дитини, суд вважає доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки це сприятиме інтересам дитини.

На підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про позбавлення батьківських прав обґрунтовані, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, та виходячи з інтересів дитини та конкретних обставин справи, суд вважає можливим позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до частин 2,3 статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 2. З ст. 181 СК України).

Відповідно до роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки інших стягнень вона не має, стан здоров'я та матеріальне становище дозволяє здійснювати виплати на утримання дитини.

Також з урахуванням вимог ч.2 ст. 182 СК України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред'явлення позову до суду, тобто з 13 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-19, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2018 року складає 1762,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Органу опіки і піклування Слов'янської міської ради Донецької області про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, а тому з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-286, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 150, 157, 164, 165-166, 167, 180, 182-184, 191 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», п. 10 ст. 5, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», Постановою пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3, за участю третьої особи: Комунальної установи охорони здоров'я «Краматорський будинок дитини «Антошка» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку м. Слов’янська Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1, відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Передати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 Органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Слов’янська Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1, інші дані суду невідомі, аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття на особовий рахунок №26207066599206, вид вкладу «Поточний», відкритий на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в Краматорському відділенні № 10004/0286 (вищестояща установа № 10004/0271) Публічного Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України».

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Слов’янська Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1, інші дані суду невідомі, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири грн. 80 коп.) до державного бюджету коштів на доходний рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення ухвалено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складно 25 вересня 2018 року.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова