Рішення № 76843875, 26.09.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

2/243/603/2018

243/11720/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Сидоренко І.О.,

за участю секретаря судового засідання – Лісняк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №11 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» (під час розгляду справи позивача замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернулося ПАТ «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтований тим, що 26.12.2011 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 10-001243-03 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA від 26.12.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_3 відкрив позичальнику картковий рахунок № 262525080601103 в гривнях та випустив кредитну картку типа VISA Classic.

Відповідно до п. 2.1.2 Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Кредит надано в межах кредитного ліміту за винятком випадків, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1.3 кредитного договору, розмір кредитного ліміту складає 30000,00 грн. Кредитний ліміт може бути збільшений або зменшений за заявою держателя або за рішенням банку, а також в інших випадках, передбачених цим ОСОБА_3.

Згідно з п. 2.6 Кредитного договору строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання сторонами цього договору. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії Кредитної лінії, за умови, що з боку держателя відсутня прострочена заборгованість за кредитом та/або обслуговуванню Карткового рахунку та жодна із сторін в установленому договором порядку не заявить про припинення строку дії Кредитної лінії, продовжується на той же строк і на тих же умовах.

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та офердрафтом, ОСОБА_3 щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому Тарифами.

Відповідно до тарифів встановлена процентна ставка 35% річних ( п. 1.4 Тарифів), з 01.04.2013 року – 37% річних; розмір щомісячного мінімального платежу – 5% від суми боргових зобов’язань, але не менше 50 грн. (п. 1.5 Тарифів); штраф за виникнення простроченої заборгованості – 50 грн. + 0,2% в день від суми простроченої заборгованості (п. 1.12 Тарифів); штраф за користування несанкціонованим овердрафтом) – 0,2% в день від суми пере ліміту (п. 1.13 Тарифів).

У зв’язку із несплатою позичальником кредитних коштів, винагороди Банку, у встановлені договором строки, у позичальника виник овердрафт, який залишається не сплаченим. Банк виконував взяті на себе зобов’язання належним чином, протягом дії договору надавав відповідачу кредитні коти, проте в порушення умов ОСОБА_3 відповідач не повернув суму кредиту, проценти та штрафні санкції.

Станом на 21.12.2017 року загальна сума заборгованості позичальника, що підлягає поверненню становить 38986,47 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 19100,10 грн.; заборгованість за процентами – 19886,37 грн. (за період з 02.02.2012 року по 20.12.2017 року).

Просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за договором позики станом на 21.12.2017 року в розмірі 38986,47 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 наданий відзив на позов, в якому він позов не визнає, вважає суму заборгованості за кредитним договором завищеною та необґрунтованою, наполягає на тому, що ним були виконані зобов’язання по погашення кредиту в повному обсязі. При цьому відповідач посилається на повідомлення – вимогу ПАТ «Енергобанк» вих. № 1331/10/4 від 14.07.2014 року, відповідно до якої станом на 10.07.2014 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед банком складала 1335,31 грн. Така ж сума заборгованості наведена у графі 7 Розрахунку нарахованого (сплаченого) штрафу, пені за виникнення простроченої заборгованості (тіло кредиту) за період з 26.12.2011 року по 20.12.2017 року включно, який додано позивачем до позову. Відповідно до даного розрахунку за період часу з 31.07.2014 року по 31.03.2015 року, тобто вже після повідомлення відповідача про суму заборгованості за договором кредитування, позивачем відповідачу був наданий кредит в розмірі 8528,72 грн.

Таким чином, заборгованість за тілом кредиту складає 9864,03 грн. (1335,31 грн. – сума, повідомлена позивачем рекомендованим листом та 8528,72 грн. – сума виданого кредиту з 31.07.2014 року по теперішній час).

Також, відповідно до розрахунку за період з 26.12.2011 року по 20.12.2017 рік відповідачем було погашено 16908,66 грн. Враховуючи вищезазначене, різниця між погашеним та виданим кредитом становить 7044,63 грн. (сума погашеного відповідачем кредиту 16908,66 грн. – сума виданого кредиту 9864,03 грн. = 7044,63 грн.).

Відносно нарахування Банком процентів за користування кредитом зазначає, що на підставі Постанови Правління Національного банку України № 370 від 11.06.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енгергобанк», виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.06.2015 року № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду ліквідацію банку». Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 842 від 26.05.2016 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» на два роки по 11.06.2018 рік включно. З розрахунку нарахованих та сплачених процентів за період з 26.11.2011 року по 20.12.2017 рік, який доданий позивачем до позову вбачається, що вже після відкликання ліцензії банку та здійснення процедури ліквідації, продовжували нараховувати проценти, що не ґрунтується на вимогах ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність». Згідно з вимогами ст. 2 ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність» банк – це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про які внесені до Державного реєстру банків. Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному Банку України в порядку, визначеному цим ОСОБА_4 та нормативно-правовими актами Національного Банку України, документи для отримання банківської ліцензії (ч. 1 ст. 19 ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність»). Відповідно до ст. 2 ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність» банківська ліцензія – це документ, який видається НБУ в порядку та на умовах, визначених у цьому ОСОБА_4, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Статтею 47 ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Відповідно до ст. 1 ОСОБА_4 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 ОСОБА_4 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Фінансовим кредитом вважаються кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під проценти (п. 3 ч. 1 ст. 1 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом, відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 даного ОСОБА_4, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим ОСОБА_4. Пунктом 6 ч. 1 ст. 2 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку – процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 48 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ОСОБА_4 України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що діяла на момент призначення уповноваженої особи Фонду), з дня призначення уповноваженої особи Фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це приятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 ОСОБА_4 України «Про банки та банківську діяльність» забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Отже, виходячи з системного аналізу вищевказаних правових норм, з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ «Енергобанк» фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, у зв’язку з чим банк втратив право на надання банківських та будь-яких фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування процентів по кредитам.

Таким чином, позивач не мав права нараховувати проценти зо договором кредитування за період з 13.06.2015 року.

Відповідно до розрахунку нарахованих та сплачених процентів за період з 26.11.2011 року по 20.12.2017 року позивач необґрунтовано нарахував відсотки з 12.06.2015 року в наступних розмірах:

-з 31.03.2015 року по 31.12.2015 року – 5343,83 грн.,

-з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року – 7067,04 грн.,

-з 01.01.2017 року по 30.11.2017 року – 6466,82 грн.,

-з 01.12.2017 року по 20.12.2017 року – 387,23 грн.

При цьому сума нарахованих відсотків за період з 31.03.2015 року по 31.12.2015 року підлягає перерахуванню, оскільки включає в себе період, за який відсотки не повинні були нараховуватись, фактичний період нарахування відсотків становить 74 дні з 31.03.2015 року по 12.06.2015 року, а не 276 днів, як вказано в розрахунку. Таким чином, правомірним періодом нарахування відсотків за користування кредитом є період з 10.07.2014 року (існуюча заборгованість складала 1335,31 грн.) по 12.06.2015 року.

За період з 10.07.2014 року по 12.06.2015 року відповідачу були нараховані проценти в розмірі 6220,61 грн.

Нараховані позивачем відсотки за період з 31.03.2015 року по 31.12.2015 року підлягають перерахуванню оскільки включають в себе період з 13.06.2015 року по 31.12.2015 року в який позивач не мав права нараховувати відсотки. Сума нарахованих відсотків за період з 31.03.2015 року по 12.06.2016 року не може бути більшою ніж 1432,64 грн., так як період нарахування процентів складає 74 дні, а не 276, як вказано позивачем.

Згідно з розрахунком, наданого позивачем за період з 28.07.2014 року по 31.05.2015 оку відповідачем погашені проценти в розмірі 7094,90 грн. Таким чином різниця між нарахованими та погашеними процентами складає 558,35 грн. (сума нарахованих процентів за період з 28.07.2014 року по 30.03.2015 року 6220,61 грн. + 1432,64 грн. – (сума, яка повинна бути нарахована за період з 31.01.2015 року по 12.06.2015 року) – 7094,90 грн. (сума погашених процентів за період з 28.07.2014 року по 31.12.2015 року) = 558,35 грн.

Крім того, згідно з розрахунком, доданим до позову, проценти нараховувались позивачем на суму кредиту, яку відповідач не отримував і яка не відповідає дійсності. Фактична сума наданого кредиту за період з 31.07.2014 року по теперішній час становить 9864,03 грн. (8528,72 грн. + 1335,31 грн.).

Крім того, 01.04.2013 року позивачем була збільшена процентна ставка за користування кредитом, при цьому позивачем не наданого жодного належного доказу про належне повідомлення відповідача про таке підвищення. В обґрунтування заперечення з цієї підстави відповідач посилається на п. 5,1 ОСОБА_3 кредитування, яким встановлено, що за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та Овердрафтом, Банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому Тарифами. Пунктом 3.2.3 ОСОБА_3 кредитування передбачено, що ОСОБА_3 має право змінювати та доповнювати Тарифи та ОСОБА_5 за умови попереднього повідомлення Держателя про такі зміни та доповнення в порядку, визначеному в ОСОБА_5. Згідно з п. 1.4 тарифів за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка «VISA», які діяли на час укладення договору кредитування та які були підписані відповідачем, стандартна процента ставка за користування кредитом складала 35% річних. Згідно з п. 6 правил користування кредитною карткою «VISA», які є додатком до ОСОБА_3 кредитування і були підписані відповідачем при укладенні договору кредитування, вся послуги банку оплачуються згідно з Тарифами. Банк має право змінювати та доповнювати Тарифи та/чи ОСОБА_5 з попереднім повідомленням Держателя за 14 календарних днів до дати застосування таких нових Тарифів та/чи ОСОБА_5. Повідомлення про зміну Тарифів здійснюється банком шляхом розміщення відповідної інформації про нові (змінені) Тарифи та/чи ОСОБА_5 в операційній залі Банку та/або на його сайті www.energobank.com.ua та/або наданням відповідної інформації у Звіті Рахунку. Держатель зобов’язується самостійно відслідковувати інформацію банку стосовно зміни тарифів та/чи ОСОБА_5. У випадку незгоди з новими Тарифами та/чи ОСОБА_5 Держатель має право розірвати Договір у порядку, визначеному в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. У частині 4 даної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних по договору осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки до 37%, у зв’язку з чим нарахована сума процентів за період з 01.04.2013 року по 20.12.2017 року підлягає зменшенню.

Крім того, наполягає, що позивачем пропущений строк звернення до суду та просить застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитом та за процентами за період з 26 грудня 2011 року по 26 грудня 2014 року зв’язку з спливом строку позовної давності.

Посилаючись на вищезазначені обставини, зазначає, що станом на 27.12.2018 року будь – яка заборгованість перед позивачем відсутня, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_6 надана суду письмова відповідь на відзив відповідача, в якому він не погоджується з ствердженням відповідача щодо неправомірності нарахування відсотків з 12.06.2015 року, тобто після прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії виходячи з наступного. 11 червня 2015 року на підставі Постанови правління НБУ № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 червня 2015 року № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду та ліквідацію банку».

На момент відкликання банківської ліцензії ПАТ «Енергобанк» діяв Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 08.03.2015 року. Відповідно до п. п. 4, 4-1, ч. 2 ст. 46 ОСОБА_4 (в редакції від 08.03.2015 року) з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку; нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. У вказаній статті передбачено припинення нарахування, зокрема, відсотків за всіма видами заборгованості саме банком, відтак, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо заборгованості третьої особи як позичальника за кредитним договором. Аналізуючи положення законодавства України, яке було чинним на момент відкликання банківської ліцензії ПАТ «Енергобанк» та яке регулює спірні відносини, відсутні підстави вважати, що по кредитним договорам, за якими існує заборгованість у позичальників перед банком (банківську ліцензію якого відкликано) нарахування процентів та пені припиняється у зв’язку з прийняттям постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Крім того, припинення зобов’язання передбачено лише у випадках встановлених статтями 598, 599 ЦК України, тобто на вимогу однієї із сторін, на підставах, встановлених договором або законом, а також виконанням, проведеним належним чином. Поряд з тим, умови кредитного договору № 10-001243-03 від 26.12.2011 року не містять підстави припинення нарахування відсотків інакше, ніж у зв’язку з повним погашенням заборгованості по кредиту.

Щодо ствердження відповідача про неправомірність зміни розміру процентної ставки за користування кредитом зазначають, що відповідно до п. 3.2.3 Кредитного договору банк має право змінювати та доповнювати тарифи та правила за умови попереднього повідомлення держателя про такі зміни та доповнення в порядку, визначеному в правилах. Згідно з розділом 6 «Платежі» ОСОБА_5 користування кредитною карткою «VISA», ОСОБА_4 має право змінювати та доповнювати Тарифи та/чи ОСОБА_5 з попереднім повідомленням Держателя за 14 календарних днів до дати застосування таких нових Тарифів шляхом розміщення відповідної інформації про нові (змінені) Тарифи та/чи ОСОБА_5 в операційній залі Банку та/або на його сайті www.energobank.com.ua та/або наданням відповідної інформації у Звіті – Рахунку. Держатель зобов’язується самостійно відслідковувати інформацію Банку стосовно зміни Тарифів та/чи ОСОБА_5. У випадку незгоди з новими Тарифами та/чи ОСОБА_5 держатель має правил розірвати договір у порядку, визначеному законом.

При цьому, відповідно до п. 8.4 Кредитного договору, в разі зміни Банком ОСОБА_5 та Тарифів підписання додаткових договорів до Кредитного договору не потребується.

Виходячи з наведеного, вважають дії банку по збільшенню процентної ставки з 01.04.2013 року з 35% до 37% є правомірними.

Щодо застосування строку позовної давності заперечують, оскільки 31.03.2015 року відповідач сплатив 2000,00 грн. та такими своїми діями визнав свій борг та перервав строк позовної давності. Дані грошові кошти були спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором та заборгованості по процентам.

Виходячи з наведеного просять доводи, наведені відповідачем відхилити, на задоволенні позову наполягають.

Відповідачем у праві надано суду заперечення на відповідь на відзив на позов, в якому він наполягає на тому, що доводи, викладені відповіді на відзив необґрунтованими з підстав, наведених у відзиву на позов.

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 замінено позивача на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія».

В судове засідання представник позивача не з’явився. надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення. аналогічні обґрунтуванню відзиву на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову. В судове засідання 26.09.2018 року не з’явився. надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, наполягала на тому, що заборгованість відповідачем по кредиту сплачена в повному обсязі. В судове засідання 26.09.2018 року не з’явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

26 грудня 2011 року між ПАТ «Енергобанк та ОСОБА_1 укладений Договір № 10-00-1243-03 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, відповідно до якого ОСОБА_4 відкриває Держателю картковий рахунок № 262525080601103 в гривнях та випускає кредитну картку та виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки чи без використання картки.

Згідно з п. 2.1.2 ОСОБА_3 надає Держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в межах кредитного ліміту, а Держатель зобов’язується повернути суму кредиту на умовах, строки та в порядку, передбаченому цим ОСОБА_3.

Розмір кредитного ліміту становить 30000,00 грн., який може бути збільшений або зменшений за завою держателя або за рішенням Банку, а також в інших випадках. Передбачених цим ОСОБА_3 (п. 2.1.3 ОСОБА_3).

Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним ОСОБА_3 належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання.

Як встановлено в судовому засіданні між ПАТ «Енергобанк» та відповідачем був укладений договір на видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA з розміром кредитного ліміту 30000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 35 % річних.

В подальшому розмір відсотків за користування кредитом банком був збільшений до 37% річних.

Вирішуючи питання щодо правомірності збільшення банком відсоткової ставки, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.3 ОСОБА_3 порядок здійснення платіжних операцій з використанням кредитної картки, а також порядок отримання кредиту регулюється чинним законодавством України, ОСОБА_5 міжнародної платіжної системи Visa International, цим ОСОБА_3, ОСОБА_5, а також Тарифами Банку.

Пунктом 5.1 договору визначено, що за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому Тарифами.

Згідно з Тарифами за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка Visa» розмір процентної ставки становить 35% річних (п. 1.4).

В пункті 6 ОСОБА_5 користування кредитною карткою Visa, що підписані відповідачем та є додатком до ОСОБА_3, зазначено, що всі послуги Банку оплачуються згідно з Тарифами. Банк має право змінювати та доповнювати Тарифи та ОСОБА_5 з попереднім повідомленням держателя за 14 календарних днів до дати застосування таких нових Тарифів та/чи ОСОБА_5. Повідомлення про зміну Тарифів та/чи ОСОБА_5 здійснюється Банком шляхом розміщення відповідної інформації про нові (змінені) Тарифи та/чи ОСОБА_5 в операційній залі Банку та/або на його сайті та/або наданням відповідної інформації у Звіті – Рахунку. Держатель зобов’язується самостійно відслідковувати інформацію Банку стосовно зміни Тарифів та/чи ОСОБА_5. У випадку незгоди з новими Тарифами та/чи ОСОБА_5 Держатель має право розірвати Договір у порядку, визначеному в ньому.

ОСОБА_5 підписані відповідачем, що свідчить про те, що йому було відомо про порядок зміни тарифів банку та що він зобов’язався самостійно відслідковувати інформацію банку стосовно зміни тарифів та/чи правил.

Отже, відповідач погодився з запропонованим банком порядком зміни тарифів чи правил, зобов’язався самостійно відслідковувати інформацію щодо їх зміни, не вчинив жодних дій, спрямованих на розірвання договору безпосередньо після підвищення відсоткової ставки, натомість, як видно з розрахунку банку, доданого до позову, після підвищення процентної ставки користувався кредитною карткою та сплачував відсотки банку, тобто фактично погодився із зміненою процентною ставкою.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд не погоджується з ствердженням відповідача щодо неправомірності підвищення банком процентної ставки з 35% до 37%.

Як видно з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором за період з 26.12.2011 року по 20.12.2015 року позивачем відповідачу нарахована пеня за виникнення простроченої заборгованості за прострочення боргу в розмірі 2194,24 грн., яка повністю відповідачем погашена.

Крім того, як видно з розрахунку заборгованості, 29.08.2014 року позивачем відповідачу був нарахований штраф за використання переліміту в розмірі 6,53 грн. та штрафи за виникнення простроченої заборгованості, починаючи з 14.04.2014 року на загальну суму 550,00 грн., які також погашені.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування пені та штрафів суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_4 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення Проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з вимогами ст.2 ОСОБА_4 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до зазначених населених пунктів належить м. Слов’янськ Донецької області.

Відповідач ОСОБА_1 на момент укладання договору та в теперішній час зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією його Паспорта громадянина України, у зв’язку з чим суд доходить до висновку, що на зазначені правовідносини розповсюджується дія ОСОБА_4 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 року, та, враховуючи вимоги даного ОСОБА_4 зобов’язаний був скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на відповідачу на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором на час проведення антитерористичної операції.

Однак, всупереч вимогам вищенаведеного ОСОБА_4, позивачем відповідачу починаючи з 14.04.2014 року нарахована пеня в розмірі 2194,17 грн. та штрафи на загальну суму 556,53 грн.

Загальний розмір нарахованої пені за виникнення простроченої заборгованості відповідно до розрахунку становить 2194,24 грн., з яких 0,07 грн. нараховано станом на 27.02.2013 року; сума пені 2194,17 грн. нарахована починаючи з 26.06.2014 року.

Відповідно до розрахунку та виписок по особовому рахунку відповідача, відповідно до вимог п. 5.9 ОСОБА_3 самостійно визначив черговість погашення платежів та зараховував сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення пені, а не відсотків чи заборгованості за кредитом.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги вимоги ОСОБА_4 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який забороняє банку на час проведення антитерористичної операції нараховувати пеню та/або штрафи на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають, де проводилася антитерористична операція, суд вважає такі дії позивача неправомірними та вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості по кредитному договору на суму неправомірно нарахованої та погашеної пені, тобто на 2194,17 грн. та штрафів на загальну суму 556,53 грн., а всього на 2750,70 грн.

Також, згідно з розрахунком нарахованих та сплачених процентів за період з 26.12.2011 року по 20.12.2017 року, позивачем нараховані відсотки за вказаний період в розмірі 43989,58 грн., відповідачем сплачені відсотки в розмірі 24103,21 грн., залишок заборгованості по відсоткам – 19886,37 грн.

Вирішуючи правомірність нарахування відсотків, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 р. №370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.06.2015 р. №115 про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк»

Відповідно до частини 3 статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені ОСОБА_4 України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з вимогами ст. 2 ОСОБА_4 України "Про банки і банківську діяльність" банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим ОСОБА_4 та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії (ст. 19 ОСОБА_4 України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до статті 1 ОСОБА_4 України "Про банки і банківську діяльність", банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому ОСОБА_4, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 ОСОБА_4 України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_4 України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

ОСОБА_4 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч.1 ст. 3 вказаного ОСОБА_4, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим ОСОБА_4.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 ОСОБА_4 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 48 ОСОБА_4 України "Про систаму гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 ОСОБА_4 України "Про банки і банківську діяльність", забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, суд погоджується із ствердженням відповідача, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ "Енергобанк" фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим, втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що дії ПАТ «Енергобанк» щодо нарахування процентів за кредитним договором з моменту відкликання банківської ліцензії (з 11.06.2015 року) суперечать вимогам законодавства.

Відповідно до розрахунку, нарахування відсотків позивачем відбулося за період з 31.03.2015 року по 31.12.2015 року (276 днів) на суму кредиту 19100,00 грн., відсоткова ставка 37%. Враховуючи ту обставину, що суд дійшов до висновку про неправомірність нарахування процентів починаючи з 11.06.2015 року, слід здійснити перерахунок розміру відсотків, що підлягають стягненню з відповідача виходячи з наступного розрахунку: 19100,00 грн. (сума заборгованості по кредиту) х 37 % : 365 (днів) х 71(день), що дорівнює 1374,68 грн., а не 5343,84 грн., як вказано в розрахунку.

Також, виходячи з вищенаведеного, суд вважає неправомірним нарахування відсотків за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 7067,04 грн.; за період з 01.01.2017 року по 31.11.2017 року в розмірі 6466,82 грн. та за період з 01.12.2017 року по 20.12.2017 року в розмірі 387,23 грн.

Таким чином, загальна сума відсотків, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з розрахунком позивача за період з 26.12.2011 року по 11.06.2015 року становить 1996,12 грн.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитом, суд приймає до уваги, що відповідно до розрахунку виданого/погашеного кредиту відповідачем отримані кошти на загальну суму 93509,29 грн., повернуто – 74409,19 грн. Залишок заборгованості становить 19100,10 грн.

14.07.2014 року за вихідним номером 1331/10/4 банком на ім’я відповідача було надіслано повідомлення – вимога про виконання грошових зобов’язань за кредитним договором. Відповідно до якої розмір простроченої заборгованості станом на 10 липня 2014 року4 становив 1335,31 грн.

Аналізуючи даний доказ, наданий відповідачем, суд звертає увагу на те, що в листі-повідомленні визначений саме розмір простроченої заборгованості, тобто заборгованості, що виникла у відповідача внаслідок несплати строкової заборгованості за кредитом, а тому, суд не приймає доводи відповідача щодо того, що станом на 10 липня 2014 року він мав загальний розмір заборгованості в сумі 1335,31 грн. та вважає таке ствердження відповідача помилковим.

Ніяких відомостей щодо наявності (відсутності) розміру поточної заборгованості, заборгованості по поточним чи простроченим процентам за користування кредитом дане повідомлення не містить.

Позивачем надані докази на підтвердження обґрунтування своїх позовних вимог – виписки по особовим рахункам з 26.12.2011 року по 20.12.2017 року: 2207558060101, 262652508060103.

На час виникнення спірних відносин банківські операції відображалися на рахунках, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджених Постановою правління НБУ№ 280 від 16.06.2004 року (Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 89 від 11.09.2017 року).

Відповідно до Постанови правління НБУ N 280 від 17.06.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за N 918/951 Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України банк відкриває наступні рахунки:

2202 - короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам;

2207 - прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам;

2208 - нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам;

2625 – кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток.

Як вже зазначалося, суду надані виписки по рахункам 2207558060101 (прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам) та 262652508060103 (кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток).

Згідно з випискою по рахунку № 2207558060101 (прострочена заборгованість) від 26.06.2014 року (аркуш справи 26) з рахунку 2202058060101 (короткострокові кредити на поточні потреби) перерахована заборгованість в розмірі 1335,31 грн., при цьому визначено призначення платежу – віднесення простроченого кредиту за договором № 10-001243-03 від 26.12.2011 року за призначенням.

Таким чином, приймаючи до уваги, що згідно з вищенаведеною випискою банку сума 1335,31 грн. обліковувалась на рахунку 2207558060101, який згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України є рахунком для обліку простроченої заборгованості за кредитом, суд доходить до висновку, що станом на 26.06.2014 року відповідач мав саме прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 1335,31 грн., про що йому й було повідомлено в листі від 14.07.2014 року.

Поточна заборгованість по кредиту обліковується на іншому рахунку – 2202, розмір заборгованості якою банком відповідачу вищенаведеним листом не повідомлявся.

Крім того, відповідно до розрахунку виданого/погашеного кредиту відповідач отримав за період з 30.12.2011 року по 27.06.2014 року отримав кредитні кошти в загальному розмірі 84974,57 грн., а сплатив 57500,53 грн., тобто різниця між отриманою сумою та повернутою становить 27474,04 грн. ОСОБА_5 обставина також спростовує ствердження відповідача щодо того, що станом на 14.07.2014 року він мав загальну заборгованість за кредитом в розмірі 1335,31 грн.

В подальшому, 28.07.2014 року з рахунку 2202058060101 (короткострокові кредити на поточні потреби) перерахована заборгованість в розмірі 1164,74 грн. на рахунок 2207558060101 (прострочена заборгованість), загальний розмір простроченої заборгованості за кредитом склав 2500,05 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку 2207558060101 (аркуш справи 26).

Після цього, 27.08.2014 року з рахунку 2202058060101 перерахована заборгованість в розмірі 1303,19 грн. на рахунок 2207558060101 (прострочена заборгованість), загальний розмір простроченої заборгованості за кредитом склав 3803,24 грн., що також підтверджується відповідною випискою по рахунку 2207558060101 (аркуш справи 26).

25.09.2014 року відповідачем в рахунок погашення простроченої заборгованості по кредиту сплачено 1500,00 грн. про що свідчить виписка по рахунку 2207558060101 (перерахування грошових коштів з рахунку 26252508060103 (кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток) на рахунок 2207558060101 (прострочена заборгованість).

26.09.2014 року відповідно до виписки банку віднесено на прострочення кредиту суму 1296,49 грн.

21.10.2014 року відповідачем сплачена прострочена заборгованість за кредитом в повному обсязі, в розмірі 3899,73 грн., що також підтверджується випискою банку про перерахування коштів з рахунку 26252508060103 на рахунок 2207558060101.

Однак, 26.12.2014 року банком винесено на рахунок прострочених платежів 2207558060101суму 23697,42 грн. (аркуш справи 27).

Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази за спірний період (з липня 2014 року по грудень 2014 року) суд доходить до висновку, що ствердження відповідача про відсутність в нього заборгованості за кредитним договором є помилковим. Та обставина, що в графі 7 розрахунку нарахованого (сплаченого) штрафу, пені за виникнення простроченої заборгованості, який додано позивачем до позову та на який посилається відповідач як на підтвердження правильності своїх доводів, вищенаведеного висновку суду не спростовує, оскільки відповідно до даного розрахунку позивачем нарахована пеня саме на прострочену заборгованість, розмір якої станом на 26.06.2014 року дорівнював 1335,31 грн.

Одночасно, суд враховує ту обставину, що згідно з квитанцією №1038272 від 05 травня 2015 року відповідачем сплачено 2000,00 грн., які відповідно до наданого розрахунку позивачем не враховані, та вважає за необхідне зменшити суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вже було встановлено судом, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки в розмірі 1996,12 грн. та прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 19100,10 грн., а всього 21096,22 грн., а з врахуванням не врахованих сплачених відповідачем коштів в розмірі 2000,000 грн. та суми неправомірно нарахованої та погашеної пені/штрафів розмірі 2750,70 грн. – 16345,52 грн., (з розрахунку 21096,22 грн. – 2000,00 грн. - 2750,70 грн.)

Вирішуючи питання щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності та відмови в задоволенні позову з цієї підстави, суд виходить з наступного.

До виниклих правовідносин застосовується загальна позовна давність – три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, які свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується випискою банку від 31.03.2015 року та квитанцією про сплату грошових коштів №1038272 від 05.05.2015 року, відповідач сплатив 2000,00 грн. 31.03.2015 року; 2000,00 грн. 05.05.2015 року, тим самим вчинив дії, що свідчать про визнання ним своєї заборгованості за кредитним договором. При цьому, як видно з виписку банку від 31.03.2015 року, коти, що надійшли від відповідача спрямовані як на погашення процентів - 663,56 грн., так і на погашення простроченої заборгованості по кредиту – 1336,44 грн.

Позов до суду пред’явлено 27.12.2017 року, тобто до спливу строку позовної давності після його переривання, до у зв’язку з чим суд доходить до висновку про необґрунтованість заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 527, 530, 629, 1057, ЦК України, ст. ст. 2, 47 ОСОБА_4 України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 2, 48 ОСОБА_4 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 263 265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і Гарантія», юридична адреса: м. Київ, вул. авіаконструктора ОСОБА_8, буд. № 8 на п/р 26506013098901 ПАТ «Альфа Банк», код ЄДРПОУ 38750239, МФО 300346, суму заборгованості за кредитним договором 10-001243-03 від 26.12.2011 року станом на 21.12.2017 року в розмірі 16345 (шістнадцять тисяч триста сорок п’ять) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і Гарантія», юридична адреса: м. Київ, вул. авіаконструктора ОСОБА_8, буд. № 8 на п/р 26506013098901 ПАТ «Альфа Банк», код ЄДРПОУ 38750239, МФО 300346 судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.09.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Словянського міськрайонного суду І.О.Сидоренко