Рішення № 76843079, 14.09.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2519/18

Провадження № 2/219/1248/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Медінцевої Н.М.,

при секретареві Федоровій І.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовною заявою Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов»язаних з оплатою навчання, -

в с т а н о в и в:

21.03.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою навчання, у розмірі 9400 грн., в обґрунтування якого зазначив, що 02.08.2016 року між Українською інженерно-педагогічною академією (виконавець за договором), Державним регіональним геологічним підприємством «Донецькгеологія» (замовник за договором) та ОСОБА_3 (одержувач за договором) був укладений договір про надання освітньої послуги № Усп-16-24 (надалі – договір), відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець зобов’язався за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме – підготовка фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, за напрямом підготовки професійна освіта «Комп’ютерні технології». Таким чином, відповідачу протягом 2016-2017 навчального року була надана освітня послуга за вказаним освітньо-кваліфікаційним рівнем. 30.06.2017 року відповідачу було присвоєно кваліфікацію інженера в галузі комп’ютерних технологій, викладача з дисциплін в галузі комп’ютерних технологій та видано диплом державного зразку про освіту С17 № 054435 за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст. Істотною умовою договору є те, що освітня послуга була надана за рахунок коштів Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія», а саме – за весь період навчання відповідача позивачем на рахунок виконавця були сплачені кошти за навчання студента у розмірі 9400 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Відповідно до додаткової угоди, укладеної до договору, відповідач зобов’язався після закінчення навчального закладу та отримання диплому відпрацювати на Державному регіональному геологічному підприємстві «Донецькгеологія» не менше трьох років, а у разі відмови відпрацьовувати на підприємстві на визначених умовах – зобов’язався відшкодувати витрати, пов’язані із навчанням. Пунктом 12 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. На підставі наказу № 151-к від 30.07.2014 року відповідач був прийнятий безстроково на посаду оператора з обробки інформації та програмного забезпечення Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» та на підставі наказу № 97-к від 07.09.2016 року відповідач був призначений на посаду фахівця з інформаційних технологій 1 категорії. 07.03.2018 року відповідач подав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, на підставі чого 21.03.2018 року він був звільнений з займаної посади. Таким чином, звільнення відповідача з займаної посади відбулося до закінчення встановленого трирічного терміну, а тому відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати, пов’язані із оплатою навчання. Зазначає, що у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань згідно умов договору про надання освітньої послуги № Усп-16-24 від 02.08.2016 року, витрати, пов’язані з оплатою навчання у розмірі 9400 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Позивач намагався врегулювати даний спір у досудовому порядку, а саме 14.03.2018 року на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 1/282, яка не була задоволена відповідачем у добровільному порядку згідно чинного законодавства України. Вважає, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання своїх зобов’язань щодо відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою навчання. З метою захисту свої прав та охоронюваних законом інтересів, просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» суму витрат, пов’язаних з оплатою навчання за договором про надання освітньої послуги № Усп-16-24 від 02.08.2016 року у розмірі 9400 грн., а також суму понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2018 року на 09-00 годину.

18.05.2018 року за № 14469 відповідачем ОСОБА_3 надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він погоджується частково відшкодувати на користь Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» суму витрат, пов’язаних з оплатою навчання по договору про надання освітньої послуги № Усп-16-24 від 02.08.2016 року у сумі 7050 грн. Суму понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. просить покласти на позивача у зв’язку із тим, що він намагався врегулювати спір у досудовому порядку, про що повідомляв у листі до позивача від 15.03.2018 року (а.с. 32-35).

25.05.2018 року за № 15515 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

31.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні на вимогах позовної заяви наполягала та просила їх задовольнити у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі у зв’язку із зайнятістю на роботі, довіряє захищати свої права представнику ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги позовної заяви визнала частково, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 погоджується частково відшкодувати на користь Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» суму витрат, пов’язаних з оплатою навчання по договору про надання освітньої послуги № Усп-16-24 від 02.08.2016 року у сумі 7050 грн., тобто пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються додатковою угодою до договору № Усп-16-24 від 02.08.2016 року, про що надала суду відповідний розрахунок. Зазначила, що після закінчення навчання в Українській інженерно-педагогічній академії 30.06.2017 року її син продовжував працювати на 0,5 ставки так, як і весь період, поки навчався у вищому навчальному закладі без відриву від виробництва, тобто три роки – з 30.07.2014 року по 30.06.2017 року. ОСОБА_3 не переводили працювати повний робочий місяць п’ять місяців і тільки 01 грудня 2017 року наказом перевели на повну ставку. Працюючи повний робочий місяць, син ОСОБА_3 сподівався на заробітну плату за повний робочий місяць, в той час, як фактично йому сплатили за 13 робочих днів в грудні та 12 робочих днів в січні, це при тому, що його вже було переведено на повну ставку з 01.12.2017 року. У лютому 2018 року син пішов у відпустку та написав заяву про звільнення. Звинувачення позивачем сина щодо відмови відшкодувати витрати підприємства на його навчання вважає безпідставним, оскільки син не відмовлявся і намагався врегулювати це питання. 15.03.2018 року він надіслав звернення на ім’я Генерального директора ДРГП «Донецькгеологія» ОСОБА_4, де вказав, що звертався до головного бухгалтера підприємства ОСОБА_5, голови профкому ОСОБА_6 і особисто до нього, щоб вирішити питання відшкодування витрат та був згоден на досудове врегулювання цього питання. Однак, ОСОБА_3 не знайшов порозуміння з цього питання. Кошти, які син повинен сплатити з пропорційно відпрацьованого строку на умовах, що визначаються договором, йому жодного разу не повідомляли, було декілька листів від підприємства, але суму вказували повністю у розмірі 23200 грн. за три роки навчання без врахування відпрацьованого часу на підприємстві. Суму понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. просить покласти на позивача у зв’язку із тим, що ОСОБА_3 намагався врегулювати спір у досудовому порядку, про що повідомляв у листі до позивача від 15.03.2018 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 02.08.2016 року між Українською інженерно-педагогічною академією (виконавець за договором), Державним регіональним геологічним підприємством «Донецькгеологія» (замовник за договором) та ОСОБА_3 (одержувач за договором) був укладений договір про надання освітньої послуги № Усп-16-24 (надалі – договір), відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець зобов’язався за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме – підготовка фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, за напрямом підготовки професійна освіта «Комп’ютерні технології» протягом 2016-2017 навчального року. Істотною умовою договору є те, що освітня послуга була надана за рахунок коштів Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» у розмірі 9400 грн. Пунктом 12 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та цим договором (а.с. 7).

Додатковою угодою до договору № Усп-16-24 від 02.08.2016 року внесені доповнення до вищевказаного договору та відповідач ОСОБА_3 зобов’язався виконувати такі умови додаткової угоди: 1) Після закінчення навчання та отримання диплому державного зразку про освіту, відпрацювати на підприємстві ДРГП «Донецькгеологія» не менше 3 років; 2) В разі відмови Студента відпрацьовувати на підприємстві ДРГП «Донецькгеологія» на умовах, зазначених у п. 5.5 Договору, студент відшкодовує ДРГП «Донецькгеологія» витрати підприємства, пов’язані з навчанням студента по Договору № 14.018 від 01.10.2014 року і Договору № Усп-16-24 від 02.08.2016 року; 3) В разі дострокового розірвання Договору з вини Студента, «Студент» відшкодовує ДРГП «Донецькгеологія» витрати підприємства, пов’язані з навчанням студента по Договору № 14.018 від 01.10.2014 року і Договору № Усп-16-24 від 02.08.2016 року на час розірвання Договору» (а.с. 8-9).

Як вбачається з обґрунтованого розрахунку сум, що підлягають стягненню за умовами договору про надання освітньої послуги № Усп-16-24 від 02.08.2016 року, за період навчання ОСОБА_3 на денній формі навчання в Українській інженерно-педагогічній академії за 2016-2017 навчальні роки Державним регіональним геологічним підприємством «Донецькгеологія» на розрахунковий рахунок навчального закладу були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 9400 грн. (а.с. 26), що також підтверджується платіжними дорученнями № 518 від 08.08.2016 року на суму 4550 грн. та № 405 від 04.05.2017 року на суму 4850 грн. (а.с. 10-11).

30.06.2017 року відповідачу ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію інженера в галузі комп’ютерних технологій, викладача з дисциплін в галузі комп’ютерних технологій та Навчально-науковим професійно-педагогічним інститутом Української інженерно-педагогічної академії (м. Бахмут) видано диплом спеціаліста державного зразка про освіту С17 № 054435 за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» (а.с. 12).

На підставі наказу № 151-к від 30.07.2014 року відповідача ОСОБА_3 було прийнято на посаду оператора з обробки інформації та програмного забезпечення в геологічний відділ Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» з 31.07.2014 року на 0,5 штатної одиниці з посадовим окладом 1065 грн. на місяць та встановлено наступний режим роботи: вівторок та середа – 8 годинний робочий день, четвер – 4 годинний робочий день (а.с. 13).

Згідно наказу № 97-к від 07.09.2016 року відповідача ОСОБА_3 було призначено на посаду фахівця з інформаційних технологій 1 категорії з посадовим окладом 1500 грн. на місяць (0,5 штатної одиниці) (а.с. 14).

Наказом № 140-к від 01.12.2017 року ОСОБА_3 у зв’язку з виробничою необхідністю переведено на 1 штатну одиницю з посадовим окладом згідно штатного розкладу за фактично відпрацьований час (а.с. 62).

07.03.2018 року відповідач ОСОБА_3 подав заяву про звільнення за власним бажанням з 07.03.2018 року у зв’язку з порушенням позивачем трудового законодавства з виплатою 3-місячного середнього заробітку, яку датовано 06.03.2018 року (а.с. 10).

Наказом № 32-к від 21.03.2018 року ОСОБА_3 звільнено з 21.03.2018 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (без поважних причин) з метою ухилення від виконання умов договорів з додатковими угодами (а.с. 17).

У судовому засіданні встановлено, що сторони намагалися врегулювати даний спір у досудовому порядку, однак їм це не вдалося. Зокрема, це підтверджується наступним.

14.03.2018 року за № 1/282 на адресу відповідача ОСОБА_3 було направлено претензію про відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою навчання, згідно якої 07.03.2018 року від ОСОБА_3 надійшла заява про звільнення за власним бажанням. Однак, звільнення ОСОБА_3 із займаної посади може відбутися тільки 30.06.2018 року, тобто після закінчення трирічного строку, встановлено договором, а тому ОСОБА_3 зобов’язаний відшкодувати роботодавцю витрати, пов’язані з оплатою навчання. Інакше у зв’язку із достроковим звільненням витрати підприємства на навчання будуть відшкодовані через суд. Зазначено, що ОСОБА_3 необхідно відшкодувати Державному регіональному геологічному підприємству «Донецькгеологія» фактичні витрати, пов’язані з оплатою навчання, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 9400 грн. Крім того, у претензії наголошено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за укладеним договором ОСОБА_3 несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У іншому випадку роботодавець буде вимушений звернутися до суду з позовом про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів (а.с. 18-19).

Однак, до теперішнього часу вказану претензію не було задоволено відповідачем у добровільному порядку згідно чинного законодавства України.

Так, згідно листа позивача № 2/177 від 20.02.2018 року витрати підприємства ДРГП «Донецькгеологія» на навчання ОСОБА_3 за період з 29.12.2014 року по 04.05.2017 року складають 23200 грн. та звільнення ОСОБА_3 можливе лише після компенсації витрат у розмірі 23200 грн., понесених підприємством (а.с. 43).

Згідно листа позивача за № 3/233 від 02.03.2018 року, адресованого ОСОБА_3 у відповідь на його заяву про звільнення за власним бажанням від 26.02.2018 року (а.с. 41), позивачем зазначено, що якщо ОСОБА_3 наполягає на звільненні за власним бажанням без відпрацювання на підприємстві трьох років, тобто до 30.06.2020 року, ОСОБА_3 необхідно у заяві обов’язково вказати, чи збирається він разово внести компенсацію ДРГП «Донецькгеологія» за оплату його навчання за вирахуванням фактично відпрацьованого часу з 01.07.2017 року до дати фактичного звільнення, в порушення умов п. 1 «а» додаткової угоди до договору № Усп-16-24 від 02.08.2016 року (а.с. 42).

Крім того, у листі № 1/270 від 12.03.2018 року позивач зазначив, що 07.03.2018 року ним вдруге отримано заяву ОСОБА_3 про звільнення за власним бажанням та зазначено, що за фактом відсутності ОСОБА_3 07.03.2018 року на робочому місці в період з 07-30 год. до 15-30 год. складено акт про відсутність працівника на роботі. Вимагає від ОСОБА_3 виходу на роботу, подання заяви і двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням із відшкодуванням ДРГП «Донецькгеологія» витрат, пов’язаних з оплатою його навчання (а.с. 45-46).

Відповідач ОСОБА_3 подавав на адресу позивача звернення від 15.03.2018 року, яке зареєстроване 19.03.2018 року, в якому вказував, що суми у листах та у претензії не розраховані пропорційно відпрацьованому часу на підприємстві. Просив повідомити йому суму з урахуванням пропорційно відпрацьованого часу та зазначив, що згоден на досудове врегулювання спору (а.с. 16).

21.05.2018 року відповідачем на адресу позивача було надіслано лист, в якому зазначено, що ОСОБА_3 погоджується відшкодувати позивачу витрати підприємства за період його навчання, які склали 23200 грн., пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договорами у відповідності до додаткових угод на час розірвання договору 21.03.2018 року у термін 8 місяців до кінця 2018 року. Просив вказати відповідну суму та рахунок, на який необхідно переказувати кошти (а.с. 64).

Судом встановлено, що після звільнення з Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» відповідач ОСОБА_3 працює у відділі інформаційних технологій та забезпечення Донецької дирекції ПАТ «Укрпошта», що підтверджується довідкою про його доходи № 02-964 від 24.04.2018 року (а.с. 51); його сім’я складається з трьох осіб: він, батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_2 (а.с. 47); ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24).

На теперішній час відшкодування заборгованості на користь Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» відповідачем не здійснюється.

Згідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про зайнятість населення», професійне навчання – набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей, що забезпечує відповідний рівень кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці. Частиною 2 даної норми визначена система професійного навчання, яка, серед інших, охоплює осіб, які проходять первинну професійну підготовку в навчальних закладах та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців. Відповідно до частини 4 зазначеної статті роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов’язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов’язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати навчання, але не більше ніж три роки. Частиною 5 даної статті передбачено, що у разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов’язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов’язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором.

Вимогами статей 626, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 12 договору про надання освітньої послуги № Усп-16-24, укладеного 02.08.2016 року між Українською інженерно-педагогічною академією, Державним регіональним геологічним підприємством «Донецькгеологія» та ОСОБА_3, передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та цим договором (а.с. 7).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

З урахуванням вищенаведеного, у судовому засіданні встановлено, що звільнення відповідача ОСОБА_3 з займаної посади відбулося до закінчення встановленого додатковою угодою до договору № Усп-16-24 від 02.08.2016 року трирічного терміну, тому відповідач у зв’язку із неналежним виконанням своїх обов’язків, встановлених договором № Усп-16-24 від 02.08.2016 року та додатковою угодою до нього, зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати, пов’язані з оплатою його навчання у розмірі 9400 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача витрат, пов’язаних з оплатою його навчання в Українській інженерно-педагогічній академії, у розмірі 9400 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, згідно частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. (а.с. 1).

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 6, 525, 526, 610, 611, 629 ЦК України суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія», код ЄДРПОУ 25119860, на розрахунковий рахунок № 26003962494972 відділення ПУМБ в м. Бахмут, МФО банку 334851 суму витрат, пов»язаних з оплатою навчання за договором про надання освітньої послуги № УСП-16-24 від 02.08.2016 року у розмірі 9 400,00 (дев»ять тисяч чотириста) грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія», код ЄДРПОУ 25119860, на розрахунковий рахунок № 26003962494972 відділення ПУМБ в м. Бахмут, МФО банку 334851суму понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 (одну тисячу сімсом шістдесят дві) грн.

Повне рішення суду буде складене 05.09.2018 року.

Згідно ст. 272 ЦПК України, копію повного судового рішення вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати протягом двох днів з дня його складення в повному обсязі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М.Медінцева