Рішення № 76842929, 20.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

20 серпня 2018 р. Справа № 802/1702/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницька Н.Л.,

за участю представників сторін:

секретаря судового засідання: Демченка А. М.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом:

державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1; місце постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України ( вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622 ) про визнання протиправним та скасування наказу .

Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що за результатами камеральної перевірки, яка проведена відповідно до наказу Міністерства юстиції України "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" від 13.04.2018 за №1276/7, винесено наказ про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі Шаргородського району Вінницької області з 03.05.2018. За результатами проведеної перевірки Міністерством юстиції України прийнято наказах "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно". Позивач вважає, що вказаний наказ незаконний, прийнятий з порушеннями норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.12.2016 року №990. Дані обставини стали причиною звернення до суду з даним позовом у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1559/7 від 22.05.2018.

Ухвалою суду від 14.06.2018 відкрито підготовче провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 27.06.2018 витребувано у Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області належним чином завірені копії реєстраційних справ на об'єкти нерухомого майна, що зареєстровані на підставі заяв: №26987821; №26033238, №26005019, №26300150, №26301378; №25598604, №25684550; №25870200, №25870587, №25870588, №25870950, №25871123, №25871253 №25869855, №25869967, №25872489, №25875023, №25875788, №25876603, №25900334, №26197724, №26197983, №26198213, №26198521, №26195876, №26198639, №26198674, №26198766, №26209757, №26224457, №26225960, №26282408, №26283885, №26327608, №26353084, №26363401, №26362708, №26366537, №26373243, №26373629, №26464208, №26111606, №26112513, №25968187, №25968323, №25968381, №25968470, №25968772, №25968863, №25969157, №25970248, №25970614, №25971796, №26111606, №26112513, №25866406, №25866443, №25866514, №25866559, №25866629, №25866712, №25866943, №25867281, №25867915, №25868373, №25870701, №25870820, №25870992, №25871054, №26003218, №26005019, №26052666, №26052947, №26162785, №56042960, №26913272, №26913272. Суд також вважав за необхідне повторно витребувати у Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) докази на підтвердження підстав щодо перевірки позивача копію звернення або подання територіальних органів Мін'юсту, якщо таке є, наказ копія №1276/7 від 13.08.18 р. про проведення моніторингу та наказ про призначення перевірки; підтвердження щодо повідомлення позивача про дану перевірку та моніторинг його дій; копія наказу про створення комісії та склад членів комісії; докази на підтвердження виявлених порушень вказаних у довідці за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 11.05.2018 та інші документи, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Витребувані докази надійшли до суду та було зареєстровано через відділ прийому суду.

06.08.2018 закрито підготовче провадження.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи власну позицію ОСОБА_1 зазначила, що наказ №1559/7 від 22.05.2018 року про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прийнятий на підставі довідки від 11.05.2018 року, яка складена з рядом порушень.

Зокрема зауважено, що в довідці описана заява про внесення змін державним реєстратором Слободо-Шаргородської сільської ради ОСОБА_1 в якій не здійснено пошук у базі даних заяв, не здійснено пошуків в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі прав. На що пояснюю: дана заява прийнята з метою внесення змін з підстав виправлення технічної помилки державного реєстратора - даний тип заяви не дає технічної можливості проведення пошуків в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі прав. Програма при формуванні зазначених в довідці пошуків видає формулювання «відомості відсутні» хоча насправді в ДРРП є відомості про зареєстрований об'єкт нерухомого майна.

Стосовно заяви №25598604 та 25684550 вказані у довідці як такі що прийняті позивачем із порушеннями (не додано сканованих копій документів) взагалі не являються заявами прийнятими державним реєстратором. Даний факт говорить про халатність та недопустимість таких помилок у проведенні перевірок. Особливо не мають права бути допустимими такого роду помилки, так як на підставі даної перевірки прийнято рішення, що блокує виконання покладених посадових обов’язків державним реєстратором.

При перевірці заяв №25870200, 25870388, 258705787, 25870587, 25870950, 25871123, 25871253 вказано як порушення скановану копію ( а не оригінал) договорів оренди які були зареєстровані в Державному земельному кадастрі ще до 01.01.2013 року і мають бути перенесені згідно відомостей з ДЗК та сканування додатково даних договорів не потребується взагалі. Заявником подано додаткові угоди для реєстрації продовження строку дії договору оренди що скінчився і додатково додані і копії договорів.

Також зазначено, що в ході камеральної перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 3, 10, 24 Закону, при розгляді заяви про державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) №25866406, оскільки державна реєстрація іншого речового права проведена за наявності у відомостях, отриманих автоматично за допомогою програмних засобів ведення ДРРП у режимі реального часу Державного земельного кадастру зареєстроване інше речове право (оренда землі) 28.02.2008 строком на 10 років. Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції 01.01.2008) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Комісія у довідці вказує про те що у реєстратора відсутня інформація про початок перебігу строку дії договору оренди. Також вказані аналогічні порушення за заявами 25866406, 25866443, 25866514, 25866559, 25866629, 2586712, 2586943, 25867281, ,25867915, 25868373, 25870701, 25870820, 25870992, 25871054, 26003218, 26005019, 26052947, 26162785. На що позивач пояснила, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором. В силу свободи договору, врегульованої цивільним законодавством, сторони самі визначають форму договору. У даному випадку після оформлення спадщини змінився і власник (Орендодавець) земельної ділянки. Також форма договору оренди від 20.03.2007 року є такою, що не відповідає вимогам законодавства, яке діяло на момент реєстрації права оренди на земельну ділянку. Так згідпост.14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Статтею 15 Істотними умовами договору оренди землі є об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Заявником подано договір оренди в новій редакції, що відповідав діючому законодавству. У договорах 28.02.2008 був відсутній кадастровий номер земельної ділянки, що є обов’язковим і за законом «Про оренду землі» і для технічної сторони реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав (ДРРП). В ДРРГІ земельні ділянки (паї) класифікуються тільки за кадастровими номерами, в іншому випадку реєстрація неможлива.

Стосовно порушення у заяві 25949378 позивач зазначила, що під час формування заяви не отримано автоматично за допомогою програмних засобів відомостей з ДЗК. На що зауважено, що дана заява сформована позивачем ще у грудні 2017 року, тоді як програмне забезпечення не давало можливості отримувати автоматичні відомості з ДЗК у формі інформації з Державного земельного кадастру.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування власної позиції відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено наступні обставини. Зокрема, у ході камеральної перевірки встановлено, що при розгляді заяви про внесення змін за № 26987821 державним реєстратором Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 не здійснено пошук у базі даних заяв, не здійснено пошуків відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі прав. При розгляді заяв за №№ 26033238,26005019,26300150,26301387 державним реєстратором ОСОБА_1 додано до Державного реєстру прав електронних копій не всіх документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. При розгляді заяв за №№ 25598604,25684550 державним реєстратором ОСОБА_1 не додано до Державного реєстру прав електронних копій документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Також, у ході камеральної перевірки встановлено порушення вищезазначених вимог законодавства державним реєстратором ОСОБА_1 при розгляді заяв №№25870200, 25870388, 25870587, 25870950, 25871123, 25871253, оскільки державна реєстрація іншого речового права проведена на підставі копій документів, а саме: на підставі копій договорів оренди землі. При розгляді заяв за №№ 25869855, 25869967, 25872489, 25875023; 25875788, 25876603, 25900334, 26197724, 26197983, 26198213, 26198521, 26198576, 26198639, 26198674, 26198766, 26209757, 26224457, 26225960, 26282408, 26283885, 26327608, 26353084, 26363401, 26362708, 26366537, 26373243, 26373629, 26464208 державним реєстратором ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію з порушенням законодавчо встановленого строку.

У ході камеральної перевірки встановлено порушення частини четвертої статті 20, частини першої статті 34 Закону державним реєстратором ОСОБА_1 при розгляді заяв №№ 26111606,26112513, а саме: державна реєстрація права власності проведена у строк два робочі дні, а відповідно до даних Державного реєстру прав із заявників стягнуто адміністративний збір за реєстраційні дії у розмірі 160 грн. Крім того, на порушення частини другої статті 34, частини четвертої статті 20 Закону за заявами №№ 25968187, 25968323,25968381, 25968470, 25968772, 25968863, 25969157, 25970248, 25970614, 25971796 державним реєстратором ОСОБА_1 проведена державна реєстрація іншого речового права проведена у строк два робочі дні, а відповідно до даних Державного реєстру прав із заявників стягнуто адміністративний збір за реєстраційні дії у розмірі 80 грн. За заявою №26349125 державним реєстратором ОСОБА_1 проведена державна реєстрація іншого речового правда проведена у строк протягом двох годин, а відповідно до даних Державного реєстру прав із заявників стягнуто адміністративний збір за реєстраційні дії у розмірі 80 грн.

У ході камеральної перевірки встановлено порушення частини четвертої статті 20, частини першої статті 34 Закону державним реєстратором ОСОБА_1 при розгляді заяв №№ 26168608, 26168865, 26168993, 26169138, 26196388, 26229518, 26229648, 26232400, 26232524, а саме: державна реєстрація права власності проведена у 2018 році, а відповідно до даних Державного реєстру прав із заявників стягнуто адміністративний збір за реєстраційні дії у розмірі 160 грн.

У ході камеральної перевірки встановлено, що державним реєстратором ОСОБА_1 порушено вимоги статей 10, 18 Закону, пунктів 12, 10-1 Порядку № 1127 за заявою №25949378, оскільки під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку не отримано автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу відомостей Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

У ході камеральної перевірки встановлено порушення державним реєстратором ОСОБА_1 вимог статті 3,10,24 Закону, при розгляді заяви про державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) № 25866406, оскільки державна реєстрація іншого речового права проведена за наявності у відомостях, отриманих автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу Державного земельного кадастру зареєстроване інше речове право (оренда землі) 28.02.2008 строком 10 років. Аналогічні порушення, вчинених державним реєстратором ОСОБА_1 встановлено при розгляді заяв за №№ 25866406, 25866443, 25866514, 25866559, 25866629, 25866712, 25866943, 25867281, 25867915, 25868373, 25870701, 25870820, 25870992, 25871054, 26003218,26005019,26052666,26052947,26162785.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, досліджуючи матеріали справи встановив.

Наказом Міністерства юстиції України від 13.04.2018 року № 1276/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (копія додається) затверджено перелік державних реєстраторів та суб’єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Серед переліку значиться - Слободо-Шаргородська сільська рада Шаргородського району Вінницької області.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 13.04.2018 року № 1276/7, яким, зокрема, затверджено перелік державних реєстраторів та суб’єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) головним спеціалістом відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб’єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України було проведено моніторинг реєстраційних дій державних реєстраторів Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області у Державному реєстрі прав та встановлено, що державним реєстратором Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 порушено вимоги пунктів 12, 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, пунктів 10, 11, 12, 13, 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, статей 10, 16, 18. 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В зв’язку з чим за результатами проведення моніторингу складено акт від 27.04.2018 року.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 13.04.2018 року №1276/7, 03.05.2018 року за №1498/7 винесено наказ про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області з 03.05.2018.

Результати камеральної перевірки в Державному реєстрі речових прав (далі ДРРП) оформлено довідкою від 11 травня 2018 року на підставі прийнято наказ №1559/7 від 22.05.2018 року про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 до ДРРП. Даний Наказ Міністерства юстиції України вважає позивач незаконним, та таким, що прийнятий з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.12.2016 року №990.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 року №1666-VIII, який набрав чинності 02.11.2016 року, Закон №1952-IV доповнено статтею 37-1 "здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав", якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.

Згідно зі статтею 37-1 Закону №1952-IV, за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, про обмеження доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на певний строк.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження вищевказаних рішень, забезпечує їх негайне виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 37-1 Закону №1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21.12.2016 року № 990, який набрав чинності 30.12.2016 року (далі також - Порядок № 990) та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Міністерством юстиції України відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку №990, камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Міністерства юстиції України, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Міністерства.

Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів.

Наказ Міністерства юстиції України про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.

Пунктом 7 цього д Порядку передбачено, що копія наказу Міністерства юстиції України про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 Порядку № 990, під час проведення камеральної перевірки комісія має право:

1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;

2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

Згідно п. 9 цього ж Порядку, результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:

дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);

прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку;

підстава проведення камеральної перевірки;

опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;

пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

Відповідно до п. 10 Порядку, за результатами проведеної камеральної перевірки Міністерство юстиції України на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

Рішення, передбачені пунктами 1 і 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктами 1 і 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", виконуються технічним адміністратором реєстрів.

Рішення, передбачені пунктом 3 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 3 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", виконуються посадовою особою Міністерства юстиції України шляхом складення протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення, передбачені пунктом 4 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 4 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", виконуються шляхом надіслання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Матеріали проведеної камеральної перевірки щодо акредитованого суб'єкта державної реєстрації та/або державного реєстратора, що перебуває у трудових відносинах з таким суб'єктом, у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації надсилаються до постійно діючої комісії з питань акредитації суб'єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації Міністерства юстиції України для розгляду та прийняття рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 12 Порядку №990, копії рішення, прийнятого за результатами проведеної камеральної перевірки, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику (в разі розгляду скарги), державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у разі виявлених порушень, комісія, що проводить камеральну перевірку має право витребовувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах, та відповідно вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень щодо виявлених порушень.

Відповідно до статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. Згідно частини першої статті 21 цього ж Закону за державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі:

- 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк два робочі дні;

- 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб - у строк один робочий день;

- 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години.

Статтею 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться у такому порядку:

- прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

- виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

- встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

- перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

- відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

- формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

- видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 21 Закону 1952-IV забороняється видавати заявнику документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав у строки, менші, ніж ті, з урахуванням яких ним сплачено адміністративний збір за державну реєстрацію прав відповідно до частин першої та другої статті 34 цього Закону.

Оскільки в акті зазначено, що при розгляді заяв №26111606, №26112513 державна реєстрація проведена у строк два робочі дні, а відповідно до даних Державного реєстру прав із заявників стягнуто адміністративний збір за реєстраційні дії у розмірі 160 грн.; при розгляді заяв №25968187, №25968323, №25968381, №25968470, №25968772, №25968863, №25969157, №25970248, №25970614, №25971796, а саме державна реєстрація проведена у строк два робочі дні, а відповідно до даних Державного реєстру прав із заявників стягнуто адміністративний збір за реєстраційні дії у розмірі 80 грн.; за заявою №26349125 державна реєстрація проведена протягом двох годин, а відповідно до даних Державного реєстру прав із заявників стягнуто адміністративний збір за реєстраційні дії у розмірі 80 грн.; при розгляді заяв №26111606, №26112513, а саме державна реєстрація права власності проведена у 2018 році, а відповідно до даних Державного реєстру прав із заявників стягнуто адміністративний збір за реєстраційні дії у розмірі 160 грн.

Таким чином суд зауважує, що законодавець ставить в залежність розмір сплаченого адміністративного збору за державну реєстрацію прав від строків (моменту) видачі заявнику документів за результатом розгляду заяви, тобто видачі заявнику ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав, що передбачено статтею 21 Закону № 1952-IV, а не від моменту прийняття рішення та/або відкриття розділу або реєстрації права, як помилково зазначає Комісія.

Позивач додатково зазначила, що реєстрація здійснювалась в порядку черговості, оскільки в разі відсутності нагальної роботи позивач здійснювала реєстрацію в порядку надходження матеріалів.

Стосовно порушення статей 3, 10, 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при розгляді заяв позивачем суд зазначає наступне.

Стаття 3. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає засади державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, загальними засадами державної реєстрації прав є:

1) гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов’язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. ( ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» )

Згідно з ч. 3 даної статті, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону ( ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п’ятим цієї частини. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов’язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1-5 стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Державний реєстратор, до якого з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся заявник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, зобов’язаний в день звернення заявника повідомити зазначений в Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про звернення заявника із зазначенням майна щодо відчуження якого звернувся заявник.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі: 1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам); 2) невідповідності площі земельної ділянки, зазначеної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); 3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру; 4) зміни найменування акціонерного товариства у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство.

Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що є невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Слід зазначити, що при розгляді заяви про державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) №25866406, оскільки державна реєстрація іншого речового права проведена за наявності у відомостях, отриманих автоматично за допомогою програмних засобів ведення ДРРП у режимі реального часу Державного земельного кадастру зареєстроване інше речове право (оренда землі) 28.02.2008 строком на 10 років. Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції 01.01.2008) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Комісія у довідці вказує про те що у реєстратора відсутня інформація про початок перебігу строку дії договору оренди. Також вказані аналогічні порушення за заявами 25866406, 25866443, 25866514, 25866559, 25866629, 2586712, 2586943, 25867281, ,25867915, 25868373, 25870701, 25870820, 25870992, 25871054, 26003218, 26005019, 26052947, 26162785. На що позивач пояснила, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором. У даному випадку після оформлення спадщини змінився і власник (Орендодавець) земельної ділянки. Також форма договору оренди від 20.03.2007 року є такою, що не відповідає вимогам законодавства, яке діяло на момент реєстрації права оренди на земельну ділянку. Так згідпост.14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Статтею 15 Істотними умовами договору оренди землі є об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Заявником подано договір оренди в новій редакції, що відповідав діючому законодавству. У договорах 28.02.2008 був відсутній кадастровий номер земельної ділянки, що є обов’язковим і за законом «Про оренду землі» і для технічної сторони реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав (ДРРП). В ДРРГІ земельні ділянки (паї) класифікуються тільки за кадастровими номерами, в іншому випадку реєстрація неможлива.

Стосовно порушення норм чинного законодавства в частині здійснення Державним реєстратором Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 здійснення пошуку у базі даних заяв відомостей у Єдиному реєстрі заборони відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі прав, при розгляді заяв. Суд зазначає, що позивачем надано до суду докази на підтвердження здійснення позивачем пошуку у базі даних заяв, які було досліджено в судовому засіданні.

При перевірці заяв №25870200, 25870388, 258705787, 25870587, 25870950, 25871123, 25871253 вказано як порушення скановану копію ( а не оригінал) договорів оренди які були зареєстровані в Державному земельному кадастрі ще до 01.01.2013 року і мають бути перенесені згідно відомостей з ДЗК та сканування додатково даних договорів не потребується взагалі. Заявником подано додаткові угоди для реєстрації продовження строку дії договору оренди що скінчився і додатково додані і копії договорів.

Суд також зауважує, що стосовно заяви №25598604 та 25684550 вказані у довідці як такі що прийняті позивачем із порушеннями (не додано сканованих копій документів) взагалі не являються заявами прийнятими державним реєстратором Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1.

Таким чином суд, з урахуванням пояснень позивача, наданих ним достатніх та переконливих доказів, а також аналізу вимог чинного законодавства, приходить до висновку, що твердження, викладені у довідці за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 від 11.05.2018 є передчасними, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогами чинного законодавства.

Оскільки оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 22.05.2018 року №1559/7 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» прийнятий на підставі зазначеної довідки від 11.05.2018, висновки якої, як встановлено судом, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам законодавства, то суд вбачає підстави для задоволення адміністративного позову та скасування спірного наказу.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Питання про розподіл судових витрат судом вирішено на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1559/7 від 22 травня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 місце реєстрації (АДРЕСА_2; місце постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп. ).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом Суддя

Помічник судді