Рішення № 76840939, 20.09.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/853/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

прокурор: Шевчук М.М., службове посвідчення №038611 від 11.01.2016;

від позивача: ОСОБА_1 - керівник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 666 від 11.10.2017;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство"

до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_3

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області

про розірвання договору довгострокового тимчасового користування землями лісогосподарського призначення №2/16 від 29.12.2015 та зобов'язання повернути лісову ділянку.

Заступник прокурора Житомирської області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство "Лугинський держлісгосп АПК" з вимогою розірвати договір №2/16 від 29.12.2015 на право довгострокового тимчасового користування землями лісогосподарського призначення, укладеного між позивачем та відповідачем та зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну лісову ділянку площею 1,1га, що розташована на території Повчанської сільської ради Лугинського району Бовсунівського лісництва (квартал 4, виділ 11).

Ухвалою суду від 26.12.2017 у справі №906/853/17 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої суд доручив судовому експерту ОСОБА_4.

Крім того, ухвалою суду від 26.12.2017 провадження у справі №906/853/17 зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи та до отримання висновку експерта.

02.07.2018 до суду від судового експерта ОСОБА_4 надійшов супровідний лист №793/05 від 27.06.2018 із додатками, а саме: висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №793/06.18 від 27.06.2018, матеріали справи №906/853/17.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2018 провадження у справі №906/853/17 поновлено, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті. Судове засідання призначено на 31.07.2018.

Ухвалою від 31.07.2018 суд відклав розгляд справи на 14.08.2018. Ухвалою господарського суду від 14.08.2018 відмовлено у задоволенні клопотання прокуратури Житомирської області про призначення у справі повторної експертизи. Розгляд справи відкладено на 20.09.2018.

Прокурор в судовому засіданні 20.09.2018 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 20.09.2018 представник позивача позовні вимоги не підтримав. Вказав, що 23.08.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено інформацію про зміну найменування позивача.

Cудом, відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", здійснено електронний запит №1004450067 від 20.09.2018 та роздруковано ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо заданих показників пошуку - код ЄДРПОУ позивача - 05418496, з якого вбачається, що змінено найменування позивача на Державне підприємство "Лугинське спеціалізоване лісове господарство" (т.2, а.с.99-101).

За приписом статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника на будь-якій стадії судового процесу.

Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне змінити найменування позивача з Державного підприємства "Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство "Лугинський держлісгосп АПК" на Державне підприємство "Лугинське спеціалізоване лісове господарство".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.93).

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2015 розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №390 "Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, погодження надання в довгострокове тимчасове користування лісів без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами та погодження надання дозволу на заміну цільового призначення земельної ділянки" погоджено надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 для довгострокового тимчасового користування терміном на 49 років лісових ділянок, без вилучення їх у постійних лісокористувачів, розташованих на території Повчанської сільської ради Лугинського району Бовсунівського лісництва ДП "ЛДЛАП Лугинський держлісгосп АПК" (квартал 4) площею 1,1 га для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей (т.1, а.с.34-36).

29.12.2015 ДП "ЛДЛАП "Лугинський держлісгосп АПК" (постійний лісокористувач - позивач) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (тимчасовий лісокористувач - відповідач) уклали договір №2/16 на право довгострокового тимчасового користування землями лісогосподарського призначення (надалі - Договір), згідно якого постійний лісокористувач (власник лісів) виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає в строкове платне користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних, освітньо-виховних цілей (т.1, а.с.28-31).

Передача лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування здійснюється без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача, власника лісів (п.11 Договору).

ОСОБА_5 пункту 18 Договору встановлено обмеження (обтяження) щодо використання лісової ділянки - забороняється спорудження капітальних будівель і споруд.

Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійним лісокористувачем (власником лісів) (п.20 Договору).

Відповідно до п.24 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

29.12.2015 згідно акту позивач передав, а відповідач прийняв у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років лісову ділянку в кварталі 4 виділ площею 1,1 га, Бовсунівського лісництва (т.1, а.с. 123).

На підставі наказу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №34П від 28.03.2017 та направлення про проведення позапланової перевірки №165/17-к від 28.03.2017 (т.1, а.с.52) управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 06.04.2017 (далі - ОСОБА_5 перевірки) (т.1, а.с.53-54).

ОСОБА_5 перевірки головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_6 встановлено, що на частині земельної ділянки, переданій ФОП ОСОБА_3 у тимчасове платне користування, виконуються роботи з будівництва дерев'яних споруд на стовпчатих фундаментах, зокрема на час перевірки збудовано три таких споруди та безпосередньо виконуються роботи по зведенню четвертої. Вказано, що забудовником на час перевірки не надано для реєстрації у орган Держархбудконтролю декларацію про початок виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті і водночас розпочато будівельні роботи, а саме збудовано капітальні фундаменти.

На підставі вказаного акту 06.04.2017 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області було винесено припис № 34/17-к про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із вимогою усунути порушення вимог діючого містобудівного законодавства шляхом подачі на реєстрацію до Держархбудконтролю декларації про початок виконання будівельних робіт (т.1, а.с.57).

За наслідками розгляду протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.04.2017, акту перевірки від 06.04.2017, припису №34/17-к від 06.04.2018, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області було винесено постанову №10-Ю, 1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року, якою на відповідача, за порушення відображені у акті від 06.04.2017, накладено штраф у сумі 28800 грн.

На підставі вищевикладеного прокурор вважає, що відповідачем порушено умови договору, а саме п.18 в частині спорудження капітальних будівель на лісовій ділянці не дивлячись на пряму заборону, а тому договір підлягає розірванню в судовому порядку, лісова ділянка - поверненню постійному лісокористувачу.

Позивач (постійний лісокористувач) в свою чергу позовні вимоги не підтримав.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з користуванням землями лісогосподарського призначення, регулюються Лісовим кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором.

Відповідно до ст.18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами - це засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч.5 ст.18 Лісового кодексу України).

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право:

1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору;

2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;

3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані:

1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;

2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором (ст.20 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду у зв'язку із невиконанням сторонами обов'язків, передбачених договором, укладеним між сторонами.

Частиною 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Нормативно-правовим документом, який регулює розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244.

ОСОБА_5 п. 1.3 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив'язки ТС. Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Пунктом 2.4. Порядку № 244 визначено, що відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

У матеріалах справи міститься копія рішення сесії Повчанської сільської ради від 21.02.2016 №27, яким погоджено надання дозволу ФОП ОСОБА_3 на розробку проектної документації на встановлення малих архітектурних форм та погоджено створення зони відпочинку з туристичними маршрутами. Крім того, цим же рішенням погоджено отримання дозволу на початок робіт з облаштування зони відпочинку (т.1, а.с.138).

ОСОБА_5 листа позивача ДП "Лугинське Державне лісогосподарське агропромислове підприємство "Лугинський держлісгосп АПК" №374 від 01.09.2016 вказане підприємство не заперечує щодо розташування тимчасових будівель на ділянці, яка надана відповідачу у тимчасове довгострокове користування (т.1, а.с.137).

Відповідно до п.1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У матеріалах справи міститься висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №793/06.18 від 27.06.2018 (т.2, а.с.20-39), згідно якого в результаті дослідження нормативних документів, експертом визначено наступні ознаки тимчасової (некапітальної) споруди: споруди збірно-розбірні, без фундаменту, не капітальні, зі недовговічного матеріалу, з полегшених конструкцій, сезонного використання; можуть мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей або не мати такого приміщення, розташовані на земельній ділянці, та переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

За результатами порівняльного аналізу візуально-інструментальних досліджень об'єктів, що станом на дату дослідження знаходилися за адресою: Житомирська область, Лугинський район, с.Повч (біля ГЕС), та нормативних документів, судовий експерт прийшов до висновку про те, що вказані вище об'єкти відповідають ознакам тимчасової (некапітальної) споруди, а саме: досліджувані споруди полегшеної конструкції, з недовговічного матеріалу, сезонного використання, без фундаменту, не пов'язані нерозривно з землею, можуть бути переміщені без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до ДБН В.2.1-10-2009 "Основи та фундаменти":

Фундамент - частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну.

Фундаменти малозаглиблені, мілкого закладання - передають навантаження на ґрунт переважно через підошву фундаменту.

Фундаменти заглиблені - передають навантаження на ґрунт через підошву і бічну поверхню фундаменту, враховується тиск ґрунту на бічну поверхню заглибленої (стінової) частини споруди.

Фундаменти глибокого закладання - передають навантаження на ґрунт просторової основи за допомогою тертя чи зчеплення по всіх поверхнях контакту конструкції фундаменту з основою (вертикальні, похилі поверхні і підошва).

Відповідно до п.5.4 ДБН В.2.1-10-2009 "Основи та фундаменти" до малозаглиблених слід відносити фундаменти, підошва яких розташовується в межах глибини промерзання ґрунтів.

Розрахункова глибина сезонного промерзання ґрунту визначена відповідно до п.7.5.2, 7.5.3, додатку Г ДБН В.2.1-10-2009 та п.5 ДСТУ-Н.В. 1.1-27:2010 "Будівельна кліматологія" для Житомирської області для неопалюваних приміщень в залежності від типу ґрунту лежить в межах 0,87-1,29 м. визначені за результатами візуально-інструментальних досліджень глибина залягань опор, виконаних у вигляді бутових стовпів, під досліджуваними об'єктами, лежали в діапазоні 0,35-0,55 м.

Відповідно до креслень споруди (т.1, а.с.168-181) за нульову відмітку (нульовий рівень) споруди проектантом прийнято нижню площину каркасу споруди, тим самим визначена горизонтальність встановлення споруди; рельєф місцевості в місці розташування досліджуваної споруди має ухил в сторону річки; при спорудженні споруди, горизонтальність нульового рівня споруди (горизонтальність нижньої площини каркасу споруд) було досягнуто методом влаштування бутових стовпів, верхні поверхні яких виведені на одну й ту ж висотну відмітку (рівень); на ці ж поверхні своєю нижньою площиною (каркасом) спирається досліджувана споруда; м і ж н и ж н і м и ч а с т и н а м и д о с л і д ж у в а н и х с п о р у д т а б у т о в и м и о п о р а м и , які знаходяться під ними, в і д с у т н і н е р о з р и в н і з в ' я з к и. Таким чином, бетонні (цегляні) опори під досліджуваними об'єктами не являються фундаментом та не підлягають розрахунку як частини досліджуваних споруд.

Таким чином, суд погоджується із висновком експерта, що відповідачем зведено не капітальні споруди, а споруди, які відповідають ознакам тимчасової (некапітальної) споруди: полегшених конструкцій з недовговічного матеріалу, сезонного використання, не пов'язані нерозривно з землею, які можуть бути переміщені без знецінення та зміни призначення, а тому відповідачем не порушено умови п.18 Договору №2/16 від 29.12.2015.

Окрім того, суд зазначає, що в даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство". Підставою для звернення до суду є акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 06.04.2017, складений Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області. Однак, прокурором не вказано в позові причин, чому позивач чи орган, який здійснив перевірку, не захищають власні інтереси та інтереси держави самостійно. Натомість, прокурором до позову долучено повідомлення від 15.09.2017 про звернення до господарського суду в інтересах ДП "Лугинське спеціалізоване лісове господарство", яке надіслано на адресу позивача. При цьому, позивач не повідомив прокурору причин, які перешкоджають йому самостійно захистити власні інтереси, а прокурором не з'ясовано, чи відсутня у позивача можливість для здіснення представництва інтересів держави самостійно.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач, як постійний лісокористувач, повідомлений Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про результати перевірки від 06.04.2017.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі. Аналіз ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний

суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює їх неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Однак в даному випадку, прокурор без з'ясування обставин, чому постійний лісокористувач або розпорядник лісової ділянки не звернулися до господарського суду, подав позов в інтересах держави в особі постійного лісокористувча.

З огляду на це, суд вважає, що у справі не було передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави. Відтак, прокурор не підтвердив підстав представництва.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника в повному обсязі.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.10.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 – позивачу (рек. з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)

4 - третій особі (рек. з пов.)

5 - прокуратурі Житомирської області