Рішення № 76840329, 14.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.08.2018 р. справа №820/5046/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_3 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку провизнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Позивач, фізична особа - громадянин ОСОБА_3, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги 1) визнати протиправними та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №87 від 15.02.2018р., 2) зобов'язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку прийняти рішення про погодження набуття істотної участі у професійному учаснику фондового ринку ТОВ "Компанія з управління активами "Спільна Інвест" (ідентифікаційний код - 38965671) ОСОБА_3 за заявою від 10.01.2018р. з урахуванням наданого примірнику переліку документів, перевірка якого вже відбулась.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що поданий обсяг документів підтверджував фінансову спроможність як виконати зобов'язання за договором про набуття істотної участі у професійному учаснику фондового ринку, так і надавати фінансову підтримку у подальшому.

Відповідач, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що з урахуванням обставин участі зацікавленої особи в контролі за професійним учасником фондового ринку - ТОВ "Акцептор", обсяг залишку коштів та інших активів був недостатнім для підтвердження належного рівня фінансового стану.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач мав намір придбати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільна Інвест" для чого уклав договір від 13.10.2017р. з гр. ОСОБА_4 (розмір частки - 100%; співвідношення частки до загального розміру статутного капіталу Товариства - 0,1%; розмір статутного капіталу Товариства - 7.000.000,00 грн.; договірна вартість частки - 6.431,00 грн.) та договір від 13.10.2017 р. з ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал Україна" (розмір частки - 100%; співвідношення частки до загального розміру статутного капіталу Товариства - 99,9%; розмір статутного капіталу Товариства - 7.000.000,00 грн.; договірна вартість частки - 6.424.569,00 грн.). (а.с. 39-44).

Додатковими договорами №1 від 06.12.2017 р. та №2 від 27.12.2017 р., укладеними окремо з гр. ОСОБА_4 та окремо з ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал Україна", строк платежу за основними договорами був перенесений на інші дати після настання події отримання покупцем рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з приводу погодження набуття істотної участі у ТОВ "КУА "Спільна Інвест".

Письмовою заявою від 10.01.2018 р. позивач звернувся до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з приводу набуття істотної участі у професійному часнику фондового ринку - ТОВ "КзУА "Спільна Інвест".

Рішенням відповідача, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №87 від 15.02.2018р. було відмовлено у погодженні набуття прямої істотної участі у професійному учаснику фондового ринку - ТОВ "КзУА "Спільна Інвест".

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав приписи п.п. 3 п. 7 розділу V та п.п. 4 п. 7 розділу V Порядку погодження набуття особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління (затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.03.2012р. №394, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.04.2012р. за №635/20948; далі за текстом - Порядок №394), а фактичною підставою послугували судження владного суб'єкта про 1) невідповідність майнового стану заявника абз. 4 п. 3 р. IV Порядку №394 з урахуванням вимоги абз. 2 п. 3 р. IV Порядку №394, 2) відсутність інформації для встановлення відповідності заявника вимогам абз. 3 п. 3 р. IV Порядку №394 з урахуванням контролю в ТОВ "Акцептор" (ідентифікаційний код - 389656471).

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень, суд зазначає, що правовідносини з приводу реалізації особою наміру набути істотну участь у професійному учаснику фондового ринку унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та деталізовані приписами Порядку №394.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" мінімальний розмір капіталу фінансових установ, необхідний для їх заснування, та загальні вимоги до регулятивного капіталу, що необхідний для їх функціонування, визначаються законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

За приписами абз. 1 ч. 5 ст. 9 "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі (крім корпоративного інвестиційного фонду) або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах фінансової установи, зобов'язана отримати письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Механізм реалізації згаданого обов’язку викладений в абз. 2 ч. 5 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", де зазначено, що для отримання такого погодження відповідна юридична чи фізична особа (заявник) подає органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, інформацію, передбачену нормативно-правовими актами зазначеного органу, зокрема про власний фінансовий стан та ділову репутацію, а також про структуру власності (для юридичної особи). Фінансовим станом заявника є сукупність показників, що відображають його реальні та потенційні фінансові можливості, у тому числі рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченості власними оборотними коштами (власним капіталом) та їх ефективного використання, а також оцінка здатності заявника у майбутньому надавати в разі потреби додаткову фінансову підтримку фінансовій установі.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, відмовляє у видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі у разі, коли: 1) заявником подано неповний пакет документів, визначених нормативно-правовими актами такого органу, або недостовірну інформацію чи подані документи не відповідають вимогам цього Закону або зазначених актів; 2) заявник має непогашену або незняту судимість. Якщо заявник є юридичною особою, зазначена вимога поширюється на членів виконавчого органу і наглядової ради такої юридичної особи, а також на власників істотної участі у фінансовій установі, які є фізичними особами; 3) ділова репутація або фінансовий стан заявника не відповідає вимогам, установленим законом або нормативно-правовими актами органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг; 4) у заявника відсутні власні кошти в обсязі, необхідному для набуття або збільшення істотної участі, та/або ним не підтверджено джерела походження коштів, що вносяться до статутного (складеного) капіталу; 5) заявник згідно з поданими документами не відповідає вимогам цього Закону або нормативно-правових актів органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг; 6) органами Антимонопольного комітету України заборонено концентрацію як таку, що призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині; 7) набуття чи збільшення істотної участі заявника у фінансовій установі загрожуватиме інтересам вкладників та/або інших кредиторів такої фінансової установи, розвиткові конкурентного середовища.

Таким чином, законом визначено, що відсутність необхідного обсягу власних коштів має юридичне значення виключно для набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі.

Обставина відповідності зацікавленої особи критерію здатності надати додаткову фінансову підтримку фінансовій установі прямо не віднесена законодавцем до підстав для прийняття рішення про відмову у видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі.

У силу абз. 2 ч. 5 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" цей критерій охоплюється і поглинається змістом фінансового стану особи.

Суд неодноразово витребовував у владного суб’єкта письмові пояснення з приводу правових та документальних підстав для судження про обов’язкову можливість надання зацікавленою особою фінансової підтримки фінансовій установі в обсязі саме усього регулятивного капіталу цього суб’єкта права (мотив, який було покладено в основу оскарженого рішення), а також докази з цього приводу.

Однак, ані пояснень, ані доказів владним суб’єктом до суду подано не було, що свідчить про невиконання органом державного управління обов’язку згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України.

Між тим, з положень ст. 8 Конституції України, якими запроваджено принцип верховенства права, однією з невід’ємних складових якого є принцип якості закону та принцип юридичної визначеності вбачається, що така вимога не узгоджується з положеннями закону, адже по суті є постійно та безперервно діючим абсолютним за характером зобов’язанням особи мати у власності майно, вартість якого перевищує сукупний регулятивний капітал усіх фінансових установ, де така особа набула істотної участі.

За відсутності чітко визначеного законом механізму контролю за дотриманням особою цього обов’язку та відсутності наслідків невиконання особою цього обов’язку у майбутньому, суд вважає, що вказаний критерій не може мати вирішального значення на момент прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі.

У ході розгляду справи судом достеменно з'ясовано, що сторони визнають обставини того, що статутний капітал ТОВ "КзУА "Спільна Інвест" дорівнює - 7.000.000,00 грн., регулятивний капітал ТОВ "КзУА "Спільна Інвест" дорівнює - 7.620.349,00 грн., договірна вартість придбання частки у ТОВ "КзУА "Спільна Інвест" складає - 6.431.027,00 грн., підтверджений фінансовий стан заявника складає - 12.578.883,00 грн.

За розрахунками владного суб'єкта залишковий фінансовий стан заявника після виконання зобов'язань з придбання частки у ТОВ "КзУА "Спільна Інвест" повинен бути достатнім для надання фінансової підтримки як ТОВ "КзАУ "Спільна інвест" у розмірі регулятивного капіталу (тобто 7.620.349,00грн.), так і ТОВ "Акцептор" у розмірі регулятивного капіталу (25.000.000,00грн.).

Проте, суд вважає, що таке тлумачення не узгоджується з положеннями п. 3 Розділу IV Порядку погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі (затверджений розпорядженням №2531 від 04.12.2012 р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.12.2012 р. за № 2190/22502, далі за текстом - Порядок №2531), які суд, керуючись ч. 6 ст. 7 КАС України, вважає за можливе розповсюдити на спірні правовідносини, де зазначено, що фінансовий стан заявника - фізичної особи повинен відповідати таким вимогам: 1) сума власних коштів заявника, розрахована відповідно до розділу І додатка 6 до цього Порядку, та сума нарахованого (виплаченого) заявнику доходу, розрахована відповідно до розділу ІІ додатка 6 до цього Порядку, є не меншими, ніж фактична вартість придбання акцій (частки у статутному (складеному) капіталі) фінансової установи (крім випадків дарування, спадкування, міни, а також викупу фінансовою установою акцій (часток), що призводить до зменшення статутного капіталу такої фінансової установи та відповідного збільшення істотної участі заявника). Розрахунок відповідних сум здійснюється заявником на підставі підтвердних документів, зазначених у додатку 6 до цього Порядку; 2) показник запасу платоспроможності заявника, визначений згідно з послідовністю розрахунків, закладених у розділі ІІІ додатка 6 до цього Порядку, є не меншим ніж 0,2.

При цьому, розділ ІІІ додатка 6 до Порядку №2531 як раз і стосується здатності зацікавленої особи надати додаткову фінансову підтримку фінансовій установі.

Отже, показник здатності зацікавленої особи надати додаткову фінансову підтримку фінансовій установі повинен не дорівнювати сукупності усіх регулятивних капіталів фінансових установ, де зацікавлена особа має істотну участь (тобто співвідноситись як 1 до 1 в арифметичному розрахунку, на чому наполягає владний суб’єкт), а лише складати величину, не меншу від 0,2 (що передбачено Порядком №394).

Окрім того, вирішуючи спір, суд бере до уваги ту обставину, що пряма участь позивача у ТОВ "Акцептор" складає лише 4% (а.с. 118).

Доказів наявності у позивача обов'язку надавати фінансову підтримку у розмірі 100% регулятивного капіталу ТОВ одноособово, а не пропорційно до обсягу прямої участі разом та нарівні з іншими учасниками ТОВ владний суб'єкт до суду під час розгляду справи у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не надав.

Відтак, суд доходить до переконання, що проведені владним суб'єктом розрахунки фінансового стану зацікавленої особи та показника здатності особи надавати фінансову підтримку ТОВ як професійному учаснику фондового ринку не узгоджуються ані з приписами ч. 6 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (у той час як саме приписами цієї норми права визначені випадки, коли може бути надана відмова у погодженні набуття істотної участі), ані з приписами Порядку №394.

Окремо суд зважає на ті обставини, що при винесенні спірного рішення владний суб'єкт взагалі не керувався приписами ч. 6 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а мотивував здійснене волевиявлення виключно посиланням на приписи Порядку №349.

Вказаний спосіб дій владного суб'єкта не узгоджується як з вимогами ст. 8 Конституції України в частині принципу правової визначеності як невід'ємної складової принципу верховенства права, так і з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України в частині дотримання законодавчо визначеного способу реалізації владних управлінських функцій.

За таких обставин оскаржене рішення владного суб'єкта підлягає скасуванню.

Разом із тим, суд не знаходить підстав для покладення на владного суб'єкта імперативного та безальтернативного обов'язку прийняти рішення про надання погодження на набуття істотної участі у професійному учаснику фондового ринку, адже за загальним правилом (стосовно застосування якого до спірних правовідносин не має спеціального виключення) з моменту настання події прийняття спірного рішення фінансовий стан зацікавленої особи може зазнати суттєвих змін.

Окрім того, позивачем під час розгляду справи не подано доказів на розкриття змісту опосередкованої участі у статутному (складеному капіталі) ТОВ "Акцептор" у розмірі 96,00%.

Тому, не заперечуючи наявності у владного суб'єкта дискреційних повноважень у спірних правовідносинах та не обмежуючи обсягу розсуду владного суб'єкта, суд вважає за необхідне обтяжити Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку повторно вирішити по суті заяву позивача від 10.01.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи державного контролю за фондовим ринком знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог в частині визнання протиправним оскарженого рішення та обтяження владного суб’єкта обов’язком з повторного вирішення заяви зацікавленої особи.

При розв’язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі «ОСОБА_5 проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_6 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №87 від 15.02.2018р.

Зобов'язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку вирішити питання за заявою ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1; місце реєстрації - 61000, АДРЕСА_1) від 10.01.2018р. з приводу погодження набуття істотної участі у професійному учаснику фондового ринку ТОВ "Компанія з управління активами "Спільна Інвест" (ідентифікаційний код - 38965671) у порядку абзацу 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 15 серпня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.