Рішення № 76840006, 27.09.2018, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1510/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"27" вересня 2018 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Сенечина В.М.,

з участю секретаря Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі Банк), звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 3 вересня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29727 грн. 25 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення ст. ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, відповідач не виконав зобов’язання належним чином за вказаним договором, а тому станом на 16 квітня 2018 року виникла заборгованість на загальну суму 78411 грн. 06 коп.

До початку розгляду справи по суті, Банк подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності його представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

ОСОБА_1, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився. Суд вважає за можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 3 вересня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29727 грн. 25 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_1 підписав даний Договір, що є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов‘язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов‘язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Банк свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у Клієнта у зв’язку з невиконаними зобов’язаннями перед Банком.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, і зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Умови зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 не виконав, він не повернув кошти у терміни, встановлені кредитним договором.

Із розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, видно, що відповідач не виконував зобов’язання за кредитним договором. Станом на 16 квітня 2018 року виникла заборгованість на загальну суму 78411 грн. 06 коп., яка складається з наступного: 22300 грн. 51 коп. – заборгованість за кредитом; 18975 грн. 92 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 28494 грн. 84 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди: 8639 грн. 79 коп. – штраф.

Із зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що банком відповідачу за зазначеним договором одночасно нарахована пеня і штрафи, що відповідно до ст. 549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України.

Відповідно до вимог ст. 266 та ч. 2 ст. 258 ЦК України, стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Тому, стягнення пені з ОСОБА_1 підлягає за період з 16 квітня 2017 по 16 квітня 2018, тобто на момент проведення банком розрахунку заборгованості за договором, сума якої складає 10704 грн. 24 коп.

Згідно ст. ст. 526, 1049 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов’язаний повернути позичкодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що із ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 51980 грн. 67 коп., яка складається з наступного: 22300 грн. 51 коп. – заборгованість за кредитом; 18975 грн. 92 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 10704 грн. 24 коп. – заборгованість за пенею та комісією.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (розрахунковий рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 51980 грн. 67 коп. заборгованості за кредитним договором та 1762 грн. судового збору.

У задоволенні решти частини позову про стягнення пені та штрафу відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя