Постанова № 76837611, 18.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 440/942/17 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.

Провадження № 22-ц/783/539/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Юзефович Ю.І.,

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника –

ОСОБА_3, представника відповідача

ОСОБА_4– ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Буського районного суду Львівської області від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа – Соколянська сільська рада Буського району Львівської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку,

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, в якому просив встановити факт прийняття ним спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 11.11.2003 року, та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку №217 по вул.Забрід в с.Соколя Буського району Львівської області в порядку спадкування за законом після її смерті.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у шестимісячний строк після смерті матері заяви про прийняття спадщини нотаріусу не подавав, оскільки з 01.08.1999 року до 2008 року працював вахтовим методом у районах крайньої півночі, однак, вважає, що своїми діями (встановив надгробні пам’ятники, провів поточний ремонт будинку, встановив вхідні двері, обробляв присадибну земельну ділянку, посадив сад, сплачував комунальні платежі тощо) він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, і інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає, оскільки його рідний брат ОСОБА_8, який помер у 2011 році, у житловому будинку матері не був зареєстрований. Зазначає, що мати за життя не оформила права власності на вказаний житловий будинок, що перешкоджає йому оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, а тому просить визнати за ним право власності на цей будинок в порядку спадкування за законом після її смерті.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 17.01.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2, просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт не погоджується із висновком суду про недоведеність факту його вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті матері і зазначає, що на похороні в матері він не був, однак, через два місяці після її смерті приїхав додому і фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки утримував будинок, здійснив у ньому ремонтні роботи, витрачаючи на це власні кошти, збудував літню кухню, доглядав присадибну земельну ділянку, посадив сад та спорудив батькам пам’ятники, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9, а інших свідків за його клопотанням суд не допитував. Зазначає, що суд, визнавши той факт, що його покійний брат ОСОБА_8 вступив у володіння спадковим майном, а він (апелянт) – ні, незаконно позбавив його частки у спадковому майні, на яку він заявляє свої права. Крім того, звертає увагу, що суд не дав належної правової оцінки доказам, які сторони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судове засідання інші учасники справи не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм 16.06.2018 року судових повісток (а.с.123-124), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 померла 11.11.2003 року і до дня смерті проживала та була зареєстрована в житловому будинку №217 по вул.Забрід в с.Соколя Буського району Львівської області.

Спадкова справа після її смерті не заводилась, заповіту від її імені сільською радою не посвідчувалось.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги за законом були двоє її синів – ОСОБА_8 (батько відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4П.) та позивач ОСОБА_2

Разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на момент її смерті у будинку проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_8 – ОСОБА_10 та двоє їхніх на той час неповнолітніх дітей (онуків спадкодавця) – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_7, головою вказаного домогосподарства була записана дружина ОСОБА_8 – ОСОБА_10 (невістка спадкодавця).

ОСОБА_8 проживав у будинку разом із спадкодавцем та членами своєї сім’ї без реєстрації у ньому.

Після смерті ОСОБА_8, який помер 07.10.2011 року, та смерті ОСОБА_10, яка померла 12.08.2013 року, в будинку залишились проживати їхні діти – відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_2 на момент смерті своєї матері ОСОБА_7 у будинку не проживав і не був зареєстрований у ньому.

Згідно з довідкою Соколянської сільської ради №896 від 10.11.2017 року, позивач ОСОБА_2 понад 40 років не зареєстрований і не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Іншою довідкою сільської ради №757 від 02.11.2015 року підтверджено, що право власності ОСОБА_7 на спірний будинок не виготовлялось.

Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 року.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) визначено, що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкодавців до набрання чинності цим Кодексом.

Нормою ст.549 ЦК УРСР (1963 року), в редакції, чинній на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, було передбачено, що спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини: 1) фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) подав в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилась, тобто жоден із спадкоємців першої черги за законом заяв до нотаріуса в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не подавав, однак, на час відкриття спадщини із спадкодавцем у спірному будинку проживав її син ОСОБА_8 із сім’єю, до дня своєї смерті у 2011 році, що підтверджується письмовими доказами, які наведені вище, а відтак, відповідно до вказаної вище норми ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) він вважався таким, що прийняв спадщину після смерті матері, вступивши у фактичне управління та володіння спадковим майном, тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин в частині вирішення позовної вимоги позивача про встановлення факту прийняття спадщини норми статті 549 ЦК УРСР (1963 року), а також дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав суду достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вступив у фактичне управління та володіння спадковим майном.

Оскільки вимога позивача про визнання за ним права власності на спірний будинок (його частину) в порядку спадкування після смерті матері є похідною від його первинної позовної вимоги, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених вимог позивача та відмову у задоволенні його позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 17 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 28 вересня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_11