Ухвала суду № 76836282, 03.08.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/70960/17-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

за участю: заявника - ОСОБА_2,

державного виконавця - Норки Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Норки Є.В. ВДВС Шевченківського району міста Києва від 20 червня 2014 року у виконавчому провадженні №42514155 про розшук арештованого майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, звернулась до суду із позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у місті Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України, державного виконавця ВДВС Шевченківського району м. Києва Норки Є.В., слідчого 2-го територіального відділу поліції Шевченківського УП ГУ Національної поліції України у м. Києві Хоморецького С.О. про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Державної виконавчої служби за бездіяльності Національної поліції м. Києва у кримінальної провадженні, із вимогами:

- щодо визнання незаконною і скасування постанови державного виконавця Норки Є.В. ВДВС Шевченківського району міста Києва від 06 травня 2014 року у виконавчому провадженні № 42514155 про арешт майна.

- щодо визнання незаконною і скасування постанови державного виконавця Норки Є.В. ВДВС Шевченківського району міста Києва від 20 червня 2014 року у виконавчому провадженні № 42514155 про розшук арештованого майна - автомобіля Тоуота Саmгу 1997 р.в., д/н НОМЕР_1;

- щодо визнання незаконною і скасування постанови державного виконавця Норки Є.В. ВДВС Шевченківського району міста Києва від 12 лютого 2015 року у виконавчому провадженні № 42514155 про стягнення з пенсійних нарахувань виконавчого збору;

- щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь позивача грошові кошти в розмірі 50 735 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди.

- щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь позивача грошові кошти в розмірі 30 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Ухвалою суду від 14 листопада 2017 року вимоги, що повинні розглядатись за правилами глави VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» роз'єднано в окремі провадження.

Так, предметом розгляду є вимоги ОСОБА_2 щодо визнання незаконною і скасування постанови державного виконавця Норки Є.В. ВДВС Шевченківського району міста Києва від 20 червня 2014 року у виконавчому провадженні № 42514155 про розшук арештованого майна - автомобіля Тоуота Саmгу 1997 р.в., д/н НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи підстави звернення із цими вимогами заявник посилається на те, що оскаржувану постанову державним виконавцем винесено з грубими порушеннями законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин, що порушило права боржника у виконавчому провадженні. Зазначаючи про те, що вжиті державним виконавцем заходи є не співмірними і суперечать п.п. 8 п. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», а також вказуючи на те, що ним було порушено порядок направлення та її вручення, а також при її винесенні не враховано приписи ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак просила визнати незаконною та скасувати винесену державним виконавцем постанову.

Вислухавши заявника, яка в судовому засіданні доводи щодо неправомірності винесення державним виконавцем постанови про розшук арештованого майна боржника підтримала та просила задовольнити, а державний виконавець проти задоволення вказаних вимог заперечував, виклавши власну позицію в письмових запереченнях, а відтак, суд, дослідивши матеріали надані сторонами в обґрунтування їх вимог та заперечень, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві знаходиться виконавчий лист по виконанню рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 грудня 2013 року у справі № 761/6672/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЖБК «Десна» заборгованості у розмірі 10 799,48 грн.

14 березня 2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 42514155 по примусовому виконанню вказаного виконавчого документу.

Того ж дня, до управління ДАІ у місті Києві, ДПІ у Шевченківському районі, ПФУ у Шевченківському районі направлено запити щодо надання інформації про наявність зареєстрованого майна боржника, та повідомлення про наявність відкритих банківських рахунків боржника в банківських установах.

20 червня 2018 року постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві накладено арешт майна боржника, оголошення заборони його відчуження та оголошено у розшук - транспортний засіб Тоуота Саmгу 1997 р.в., д/н НОМЕР_1.

16 лютого 2018 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Норки Є.В. закінчено виконавче провадження № 42514155, знято арешт з майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, з відповіді управління Інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у місті Києві встановлено, що транспортний засіб Тоуота Саmгу 1997 р.в., д/н НОМЕР_1, який значився у обліку ІС «Відеоконтроль-Рубіж» знято з розшуку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Таким чином, з вищевикладеним норм законодавства вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку державного виконавця, який здійснює виконавчі дії по здійсненню арешту майна, повідомити боржника про проведення арешту майна.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 травня 2014 року було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Таким чином, з огляду на оцінені судом докази в їх сукупності в розрізі дотримання державним виконавцем законодавства України в частині винесення оскаржуваної постанови вбачається, що зазначені заявником підстави визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по суті є опосередкованими та такими, що не впливають на сутність правомірності проведення виконавчих дій, адже державний виконавець, в свою чергу, зобов'язаний вживати всіх заходів для виконання рішення суду.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом не вбачається підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», п. 18 Постанови № 6 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.ст. 353, 447, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Норки Є.В. ВДВС Шевченківського району міста Києва від 20 червня 2014 року у виконавчому провадженні №42514155 про розшук арештованого майна- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на неї може бути подана до апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 20 вересня 2018 року.

Суддя В. А. Писанець