Рішення № 76834472, 13.09.2018, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/169/18

Номер провадження № 2/690/117/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2018 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» ОСОБА_2, повноваження якої підтверджено довіреністю від 28.12.2017 року № 28/12-14, звернулася до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором розміром 31 892 грн. 47 коп. та сплачений судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі заяви відповідача про надання споживчого кредиту між сторонами 06.07.2015 року укладено кредитний договір № SA – 000366. На підставі вказаного договору відповідач отримала у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» споживчий кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп. зі сплатою 20 відсотків річних за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 06.07.2018 року.

Відповідачем належним чином свої зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та додаткових платежів за користування ними не виконано, як наслідок, станом на 05.05.2018 року виникла заборгованість про стягнення якої й подано позов. До структури боргу входять: прострочена заборгованість у розмірі 8 843,85 грн., прострочена заборгованість за процентами – 142,48 грн., прострочена заборгованість за комісіями – 4 183,62 грн., пеня за прострочення сплати кредиту – 8 400 грн., пеня за прострочення сплати процентів – 5 569,98 грн., пеня за прострочення сплати комісії – 2 923,95 грн., штраф – 370 грн.

До позову представником позивача ОСОБА_2 додано заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, відзив на позов на надіслала, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, питання щодо задоволення позовних вимог залишила на розсуд суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України наявні підстави для вирішення судом справи за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки жодна із сторін у судове засідання не з’явились.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази судом встановлено наступні обставини справи.

Між ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та відповідачем ОСОБА_1 06.07.2015 року укладено кредитний договір № SA – 000366, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн. з процентною ставкою 20% річних, а також щомісячною сплатою банку комісії у розмірі 3% за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості. Вказане підтверджується заявою про надання споживчого кредиту від 06.07.2015 року № SA – 000366 та додатками до кредитного договору від 06.07.2015 року № SA – 000366 (графік погашення заборгованості та детальним розписом загальної вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки), які підписані сторонами.

ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» свої зобов’язання за умовами кредитного договору від 06.07.2015 року № SA-000366 виконав, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 06.07.2015 року № 65246.

Водночас відповідачем свої зобов’язання за вказаним кредитним договором своєчасно та у повному обсязі не виконано – заборгованість за тілом кредиту та відсотки за його користування не погашено.

ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» 15.06.2017 року на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за кредитним договором, яка, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, не вручена у зв’язку з закінченням терміну зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до розрахунку, що доданий до позовної заяви, станом на 05.05.2018 року заборгованість ОСОБА_1 за договором від 06.07.2015 року № SA-000366 становить 31 892 грн. 47 коп. та має таку структуру: 8 843 грн. 85 коп. – прострочена заборгованість за кредитом; 142 грн. 48 коп. – заборгованість за строковими процентами; 4 183 грн. 62 коп. – прострочена заборгованість за процентами; 8 400 грн. – прострочена заборгованість за комісіями; 5 569 грн. 98 коп. – пеня за прострочення сплати кредиту (п. 7.1 договору); 1 464 грн. 59 коп. – пеня за прострочення сплати процентів (п. 7.1 договору); 2 923 грн. 95 коп. – пеня за прострочення сплати комісії (п. 7.1 договору); 370 грн. – штраф.

Водночас структура заборгованості ОСОБА_1, яка вказана у даному розрахунку, не відповідає загальному розміру та структурі заборгованості, яка вказана представником позивача у змісті позовної заяви на обґрунтування заявлених позовних вимог, що оцінюється судом критично.

Враховуючи вказане, суд розглядає справу в межах заявлених представником позивача вимог і на підставі поданих ним доказів, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, що наявні у матеріалах справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Положеннями ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки у суду відсутні сумніви щодо достовірності факту отримання відповідачем 06.07.2015 року від ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» грошових коштів у розмірі 10 000 грн. (споживчий кредит), зі сплатою 20% річних за користування ними на суму залишку заборгованості, та невиконанням ОСОБА_1 обов’язку щодо своєчасного повернення позивачу вказаних кредитних коштів та процентів за користування ними, суд вважає за необхідне стягнути з неї на користь ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 8 843 грн. 85 коп., заборгованість за процентами – 142 грн. 28 коп. та прострочену заборгованість за процентами – 4 183 грн. 62 коп., що загалом становить 13 169 грн. 75 коп.

При цьому за змістом позову представником позивача грошові кошти у розмірі 4 183 грн. 62 коп., всупереч долученому до позову розрахунку, визначено як прострочена заборгованість за комісіями, а не прострочена заборгованість за процентами.

Водночас вищевказані 13 169 грн. 75 коп. не перевищують загальний розмір заявлених позовних вимог, тож незважаючи на помилки допущені представником позивача, суд стягує вказані грошові кошти з відповідача.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту та процентів, а також штрафу, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом позову представник позивача, обґрунтовуючи стягнення з відповідача заборгованості у виді пені за прострочення сплати кредиту та процентів, посилається на положення Умов надання споживчого кредиту.

Водночас вказані Умови представником позивача не долучено до позову, що позбавляє суд можливості перевірити достовірність таких умов отримання споживчого кредиту у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН», а також правильність проведених нарахувань.

За змістом ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд вважає, що відсутні підстави для визнання Умов надання споживчого кредиту ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» такими, що є загальновідомими, та не потребують доказування.

Крім того, заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 370 грн., представником позивача взагалі не обґрунтовано законність вказаної цивільно-правової санкції та обумовленість її у такому розмірі договірними умовами, внаслідок невиконання ОСОБА_1 взятих зобов’язань.

Таким чином, суд вважає недоведеними обов’язок відповідача сплачувати на користь ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» пеню за прострочення сплати кредиту та процентів, а також штраф, та, як наслідок, відмовляє у їх стягненні у розмірах, що вказані у розрахунку до позову.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією, яка відповідно до заяви про надання споживчого кредиту від 06.07.2015 року № SA-000366 та додатку № 1 до кредитного договору від 06.07.2015 року № SA-000366, яка є щомісячною та становить 3% від суми кредиту, а також та пені за прострочення сплати комісії, суд враховує наступне.

Згідно ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Відповідно до змісту абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 06.07.2015 року – дату укладення кредитного договору між сторонами) кредитодавцю заборонялося встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у розумінні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у розумінні цього закону, є нікчемною.

Згідно з п.п. 17, 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 06.07.2015 року) послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За змістом ч. 3 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава, крім іншого, захищає права споживачів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 вказано, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

З огляду на вказане, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких додаткових зборів у вигляді комісій за інші дії, ніж надання коштів, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06.09.2017 року (справа № 531/648/15-ц).

Таким чином, вимога ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісіями та пені за прострочення сплати комісії не підлягає до задоволенню, оскільки умова про оплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, так як не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 06.07.2015 року).

Положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги частково, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» судовий збір у розмірі 1 762 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 03.05.2018 року № 1830, оскільки це мінімальний розмір судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 354-355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» (місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Науки, 30-А, код ЄДРПОУ 38514375) заборгованість за кредитним договором від 06.07.2015 року № SA-000366, у розмірі 13 169 (тринадцять тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» (місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Науки, 30-А, код ЄДРПОУ: 38514375) судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 18.09.2018 року.

Суддя В.С. Линдюк