Постанова № 76832875, 25.09.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/77/18

Провадження № 22ц/782/443/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Єрмакова Ю.В. (суддя-доповідач)

суддів –Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Данько Л.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

прокурора Новохацької І.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області (суддя Юзефович І.О.)

від 27 квітня 2018 року

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3

відповідач – Сєвєродонецька міська рада Луганської області

справа про визнання рішення від 06.11.2017 р. №1708 недійсним, визнання права на набуття в дострокову оренду земельної ділянки, зобов’язання оформити право користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду із позовом до Сєвєродоецької міської ради (відповідач), в якому просив: 1) визнати рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 06.11.2017р. №1708 недійсним; 2) визнати за ОСОБА_3 право на набуття в дострокову оренду земельної ділянки, загальною площею 0,1055га, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в, мікрорайон 82, кадастровий №4412900000:06:045:0035, на якій розташоване нерухоме майно, придбане ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2010р. та яка необхідна для обслуговування зазначеного об’єкту нерухомості; 3) зобов’язати Сєвєродонецьку міську раду Луганської області в місячний термін зі дня набуття чинності рішенням суду змінити цільове призначення спірної земельної ділянки із «землі комерційного використання» на «землі житлової та громадської забудови» та оформити, шляхом укладання договору оренди право ОСОБА_3 користування земельною ділянкою площею 0,1055га, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд, 27в, мікрорайон 82, кадастровий №4412900000:06:045:0035.

На обґрунтування наведених позовних вимог позивач послалася на наступне:

10.08.2010р. за договором купівлі-продажу позивач ОСОБА_3 купив нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в. Як власник зазначеної будівлі позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під належною йому будівлею у власність або користування зі зміною цільового призначення спірної земельної ділянки із «землі комерційного використання» на «землі житлової та громадської забудови», однак рішенням від 06.11.2017р. №1708 відповідач відмовив позивачу ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вважає зазначене рішення незаконним, тому просив задовольнити позов.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач – ОСОБА_3 (скаржник) звернувся з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що при винесенні даного рішення судом не в повному обсязі були з’ясовані обставини справи, які мають значення, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не застосовано правовий принцип викладений в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2014 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» щодо цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташовано з урахуванням положень ст.120 Земельного кодексу та ст.377 Цивільного кодексу.

Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території освітнього закладу СЗШ №18, оскільки відповідно до рішення №1644 від 11.12.2007 року тридцять другої сесії Сєвєродонецької міської ради у відділу освіти Сєвєродонецької міської ради була вилучена земельна ділянка площею 0,1055 га на якій розташовано будівлю колишньої теплиці з господарськими блоками.

Позивач в судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, його інтереси в суді представляв адвокат, у зв’язку з чим судове колегія вважає за можливим розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, з’явившихся сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України (в редакції 2017 року) рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що належна позивачу ОСОБА_3 будівля, яка за правовстановлюючими документами являється нежитловою будівлею (колишньою теплицею) з господарськими блоками, фактично являється житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами. Генеральним планом м. Сєвєродонецька, затвердженого рішенням сесії міської ради від 26.04.1994р. №717, не передбачено можливості забудови спірної земельної ділянки за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в, тобто наявна невідповідність намірів забудови даної земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (Генеральному плану м. Сєвєродонецька), а тому позов є необґрунтованим.

Також, суд виходив з того, що інші позовні вимоги є похідними, а тому з посиланням на п.7 Постанови Пленуму Верхового суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», дійшов висновку про відсутність повноважень суду щодо вирішення питань, віднесених до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі, тощо.

Судова колегія погоджується з такими висновками.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії договору купівлі-продажу комунального майна - споруди теплиці з господарським блоком та окремого господарського блоку, посвідченого 30.08.2002р. державним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, реєстр №1-3440, Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради передав у власність Будівельно-комерційної фірми «Владис» комунальне майно - споруду колишньої теплиці літ. «А-1Н, А-2Н, а, а1, а2» з господарським блоком літ. «Б» та господарський блок літ. «В», які знаходяться на балансі міського відділу освіти і розташовані за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в, загальною площею 323,9 кв.м..

Відповідно до копії договору №041041900305 оренди землі, укладеного 30.07.2010р. між Сєвєродонецькою міською радою та Приватно будівельно-комерційною фірмою «Владис», Орендодавець на підставі рішень сесій Сєвєродонецької міської ради за №1644 від 11.12.2007р., №3111 від 22.04.2009р., №4326 від 22.07.2010р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під споруди теплиці з господарським блоком та окремого господарського блоку), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в, мікрорайон 82.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1055га в тому числі: капітальна одноповерхова будівля - 0,03 66га; під проходами, проїздами та площадками - 0,0689га. Договір укладено на 25 років строком по 10.12.2032р. включно.

Відповідно до копії ОСОБА_1 передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 01.09.2010р., Сєвєродонецька міська рада Луганської області передала земельну ділянку в натурі Приватній будівельно-комерційній фірмі «Владис», яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в, мікрорайон 82.

Згідно копії договору купівлі-продажу об’єкту - нежитлової будівлі (колишньої теплиці) з господарськими блоками, посвідченого 10.08.2010р. приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5, реєстр №2940, ОСОБА_3 купив об’єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (колишня теплиця) з господарськими блоками, розташована за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в.

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 до міського голови від 25.05.2017р., останній звернувся до Сєвєродонецької міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під нежитлове приміщення з господарськими блоками зі зміною цільового призначення з комерційного використання на житлову та громадську забудову, яка розташована за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в з відповідним пакетом документів.

Згідно копії рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 06.11.2017р. №1708, відмовлено ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки зі зміною її цільового призначення за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в на підставі ст.123 ЗК України у зв’язку з невідповідністю генеральному плану м. Сєвєродонецька, яким не передбачено розміщення зазначених споруд на території закладу освіти та ст.24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», якою заборонена зміна цільового призначення земельної ділянки, що не відповідає детальному плану даної території.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивач, як власник нежитлової будівлі (колишньої теплиці) з господарськими блоками, звернувся з заявою до Сєвєродонецької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під нежитлове приміщення з господарськими блоками та просив змінити цільове призначення вказаної земельної ділянки з комерційного використання на житлову та громадську забудову.

В апеляційній інстанції представник позивача пояснив, що зміна цільового призначення земельної ділянки пов’язання з тим, що на ній на даний час побудований житловий будинок, у зв’язку з чим виникла необхідність зміни цільового призначення цієї земельної ділянки.

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Луганській області спірна земельна ділянка віднесена до земель комерційного використання. Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 28.04.2011 року №512 земельну ділянку зараховано до земель резервного фонду.

У зв’язку з наведеним вище, предметом позову у даній справі є оформлення права позивача на набуття в довгострокову оренду спірної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення з комерційного використання на житлову та громадську забудову, з приводу чого йому було відмовлено рішенням Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 06.11.2017р. №1708, яке позивач просить визнати недійсним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «а», «б», «в» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

В силу ч.5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до положень ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань, використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.2 ст.5, ч.І ст.16, 17, ч. 1-3 ст.18, ч. 2 ст.24, ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахування державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід’ємною частиною генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських га приватних інтересів. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були підстави для відмови у задоволенні позовних вимог стосовно визнання рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 06.11.2017р. №1708 недійсним, оскільки, як вже було зазначено вище, позивач просив змінити цільове призначення земельної ділянки з комерційного використання на житлову та громадську забудову, що не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (Генеральному плану м. Сєвєродонецька).

При цьому, суд звертає увагу, що суд помилково надав оцінку забудовам, які на даний час розташовані на цій земельній ділянки, на що також звертає увагу скаржник в апеляційній скарзі, оскільки будь-яких доказів з цього приводу в матеріалах справи не надано, проте це не вплинуло на правильність вирішення спору, враховуючи те, що і будь- яких доказів щодо наявності підстав для зміни цільового призначення цієї земельної ділянки з комерційного використання на житлову та громадську забудову, також не було надано.

Судова колегія також погоджується з висновком суду про те, що інші позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 06.11.2017р. №1708, яким відмовлено ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки зі зміною її цільового призначення за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27в, оскільки визнання права на набуття в довгострокову оренду земельної ділянки та зобов’язання Сєвєродонецьку міську раду в місячний термін з дня набуття чинності рішення суду змінити цільове призначення спірної земельної ділянки із «землі комерційного використання» на «землі житлової та громадської забудови», та оформити шляхом укладання договору оренди право користування земельною ділянкою пов’язано саме зі зміною її цільового призначення, з приводу чого позивачу було відмовлено рішенням сесії. Крім того, питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, не відноситься до компетенції суду, як було зазначено в рішенні суду.

Посилання скаржника на положення ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України щодо цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований, також не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Частиною 1,2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що в разі набуття права власності на об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, без зміни її цільового призначення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не звертався до Сєвєродонецької міської ради Луганської області з відповідною заявою щодо виділення в оренду спірної земельної ділянки на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (Приватній будівельно-комерційній фірмі «Владис»), тобто право позивача в даному випадку, не є порушеним в розумінні положень ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України, на що звертає увагу скаржник в апеляційній скарзі.

Отже, виходячи зі змісту апеляційної скарги та наведених у ній доводів, є підстави вважати, що ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, містять у собі суб’єктивне тлумачення обставин справи та вимог закону.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями сторін.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 - 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 30 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді