Постанова № 76832696, 25.09.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/7471/17

Провадження № 22ц/782/468/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Єрмакова Ю.В.. (суддя-доповідач)

суддів – Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Данько Л.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області (суддя Фастовець В.М.)

від 26 квітня 2018 року

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач – ОСОБА_1

справа про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В 2017 році Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (позивач, Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (відповідач)та просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 58027,91 грн. за кредитним договором №б/н від 11.11.2007 року.

На обґрунтування наведених позовних вимог позивач послався на наступне:

11 листопада 2007 р. між сторонами був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Станом на 30.09.2017 р. відповідачем зобов’язання в повному обсязі не були виконані, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем у сумі 58027,91 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 3617,62 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 47708,96 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3700 грн., а також штрафи -250 грн. (фіксована частина), 2751,33 грн. (процентна складова).

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 26 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скаржник) звернулося з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» вважає вказане рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати його і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом помилково відмовлено у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності та не враховано, що строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці, тому оскільки строк дії останньої картки встановлений до 08/16, тому строк позовної давності за вимогами про стягнення відсотків та кредиту відповідає загальному строку позовної даності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення суду вважає законним та обґрунтованим, вказує на те, що ним була отримана лише одна кредитна картка №4149437306545706, інші кредитні картки не отримувались, тому вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності щодо стяґнення заборгованості.

Сторони в судове засідання не з’явились, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України (в редакції 2017 року) рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на ст.257, ч.1,5 ст.261, ч.4 ст. 267 ЦК України та виходив з того, що, оскільки останній платіж було здійснено 20 червня 2014 року на погашення заборгованості, а до суду із позовом Банк звернувся 24 листопада 2017 року, доказів зупинення чи переривання перебігу позовної давності позивачем не надано, і відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, то суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н про надання банківських послуг, за яким банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом в розмірі 3900 грн. зі сплатою 36 % річних за користування кредитними коштами.

Вказаний договір про надання банківських послуг складається із заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил.

Підписавши довідку про Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, відповідач погодився щомісячно до 25 числа сплачувати 7 % від заборгованості, проценти за користування кредитом у розмірі 36 % річних та комісію за зняття готівки.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, відповідачем виконувався.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 30 вересня 2017 року утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 58027,91 грн., яка складається з: 3617,62 грн. - заборгованості за кредитом, 47708,96 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2751,33 грн. - штраф (процентна складова).

Сума заборгованості, як і Умови кредитування відповідачем не заперечувались.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини і проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, судом вірно встановлено та ніким не оспорюється укладення 11.11.2007 року між сторонами кредитного договору про надання банківських послуг, за яким банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом в розмірі 3900.00 грн. зі сплатою 36 % річних за користування кредитними коштами.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.3.5.5. «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Неналежне виконання відповідачем як позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином підтверджено наданою Банком суду апеляційної інстанції виписки по основному рахунку карти 9992222221312452709 на ім'я ОСОБА_1 за період з 12.11.2007 р. по 30.04.2018 року (а.с. 45-50) та розрахунком заборгованості за договором б/н від 11.11.2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1, станом на 30.09.2017 року (а.с. 4-7).

Судом також встановлено, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 20 червня 2014 року.

Як було зазначено вище, відповідач ОСОБА_1 визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів від позивача, а також заборгованості, одночасно просив про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником шляхом внесення коштів готівкою чи безготівково: з погашення процентів щомісячно за попередній місяць, з погашення кредиту - в повному обсязі не пізніше останнього дня, вказаного на платіжній картці, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником свого зобов'язання.

Такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 14 лютого 2018 року у справі №564/1752/15-ц, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд має врахувати.

Задовольняючи заяву відповідача та застосовуючи до позовних вимог банку наслідки спливу строку позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позову з огляду на дату проведення відповідачем останнього платежу на виконання умов кредитного договору, суд не з'ясував строк дії виданої відповідачу платіжної картки, тим самим не встановивши фактичні обставини справи.

Апеляційним судом було задоволено клопотання позивача та залучено до матеріалів справи довідку Банку про надання відповідачу ОСОБА_1 платіжних карток за договором №б/н: 4149437306545706 терміном дії з 12.11.2007 року до 03.09 року, 4149437404006940 термін дії 25.04.2009 р. - 06.12 р., 4149437715597801 термін дії 20.06.2012 р. - 09.15 р.,4149437805352307 термін дії 23.07.2012р.-02/16, 4149437812767075 термін дії 24.05.2013- 08/16 (а.с. 44 ), а також виписку про рух коштів по картковому рахунку з використанням вказаних карток (а.с. 45-50), враховуючи те, що справа була розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявним у справі матеріалами, але, на думку апеляційного суду, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження Лисичанський міський суд, всупереч вимогам ч.3 ст.274 ЦПК України, належним чином не врахував категорію та складність справи, обсяг та характер правовідносин у справі, а також наданих доказів, не роз’яснивши учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки невчинення або вчинення процесуальних дій, чим фактично позбавив позивача права надавати належні та допустимі докази по справі та обґрунтовувати поважність причин їх неподання безпосередньо з позовом.

Довід у відзиві відповідача про те, що він отримував тільки одну картку від 12.11.2007 року, не може бути прийнятий до уваги, оскільки, як зазначено вище строк дії цієї картки до 03.09 року, проте з руху коштів по картковому рахунку вбачається, що відповідач активно користувався картками після цієї дати (купівля продуктів харчування, зняття грошей з банкомату, поповнення мобільного зв’язку, тощо).

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач отримував картки, якими в подальшому користувався на власний розсуд.

Виходячи із наведених вище обставин та того, що договір укладений 11.11.2007 року, колегія суддів погоджує довід апеляційної скарги про те, що строком повернення кредиту є серпень 2016 року, до суду позивач звернувся в листопаді 2017 року, тому висновок суду про те, що позивачем пропущений строк для звернення до суду про стягнення заборгованості за кредитом з огляду на останній проведений відповідачем платіж в рахунок погашення заборгованості в червні 2014 року є помилковим, не підтвердженим матеріалами справи, а позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Визначальним для правовідносин сторін в даному випадку є саме визначення останнього дня, вказаного на платіжній картці - в даному випадку останній день серпня 2016 року - 31 число.

Що стосується заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 47708,96 грн., то в цій частині колегія суддів зауважує наступне.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Пунктом 5.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 4.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з пунктом 4.9 Умов та правил банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Обов'язком клієнта відповідно до пункту 6.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками.

Відповідно до пункту 6.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Колегією суддів встановлено, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано достатніх доказів в розумінні вимог ст. 80 ЦПК України на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки з 30% до 34,8%, починаючи з 01 вересня 2014 року, і з 34,8% - до 43,20%, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Зробивши такий висновок, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку (Постанова ВСУ від 30.11.2016 р. №6-823цс16).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанцій не здійснив належне правосуддя, у судовому рішенні у достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справи «Мала проти України»; «Серявін та інші проти України»; «Проніна проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).

Отже, аналізуючи умови кредитного договору у сукупності із неналежним повідомленням відповідача про зміну Банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, колегія суддів вважає встановленим, що відсотки за користування кредитом слід вважати у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (з 36 % відсотків до 30 % ставка була зменшена з 01.01.2013 року).

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки погашення процентів передбачено умовами договору щомісячно за попередній місяць, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником свого зобов'язання до кожного платежу, а до суду Банк із позовом звернувся 24 листопада 2017 року (а.с. 1), то до стягнення згідно вимог ст. 256 ЦК України в межах строку позовної давності належать відсотки за користування кредитом з грудня 2014 року по серпень 2016 року (строк дії картки) у розмірі: 3455,53 грн. (загальна заборгованість за кредитом) х 30 (відсоткова ставка) : 100 : 360 (кількість календарних днів на рік згідно п. 5.5 Правил користування платіжною карткою) х 646 (кількість днів з 24.11.2014 року до 31.08.2016 року) = 1860,22 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд звертає увагу, що розмір заборгованості (основний борг), який колегія суддів бере до уваги, становить 3455,53 грн., оскільки саме такий розмір зазначений у розрахунку заборгованості, та який є незмінним з 29.08.2014 року, а не зазначений у позовній заяві в розмірі 3617,62 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафом - 250,00 грн. (фіксована частина), 2751,33 грн. - штраф (процентна складова), 3700грн. - пеня та комісія, то колегія суддів бере до уваги вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядження №1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м. Лисичанськ Луганської області входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з паспорту ОСОБА_1, він має зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

Отже, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Крім того, слід зазначити, що правовідносини, які виникли між сторонами, з приводу надання споживчого кредиту, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачем в обґрунтування стягнення комісії, в позовній заяві не викладені обставини щодо підстав стягнення комісії, а саме не зазначено, чи передбачено умовами договору нарахування комісії та чи погоджувався із такими умовами відповідач.

Згідно п.5.5.1. за несвоєчасне виконання боргових зобов’язань держатель сплачує додаткову комісію, розміри якої визначаються Тарифами. Відповідно до Довідки про умови кредитування (тарифів), яка підписана відповідачем, щомісячна комісія за обслуговування кредиту банком не встановлювалась.

Крім того, слід зауважити, що в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею та комісією в сумі 3700 грн., яка виникла з 01.09.2014 року. В розрахунку заборгованості також окремою графою не виділено, яка сума заборгованості є комісією, а яка сума пені.

Також, у виписці по рахунку позивачем зазначено, що з 01.09.2014 року по 31.03.2016 рік здійснювалося нарахування штрафу, а з 01.04.2016 року нараховувалася пеня.

Отже, пеня та штраф, розрахунок яких міститься як в розрахунку заборгованості, так і виписці по рахунку, нараховані позивачем за період з 01.09.2014 року по 30.04.2018 року, тобто після 14 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Аналіз пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг дає підстави для висновку про те, що нарахування банком штрафу здійснюється під час звернення до суду із позовом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виписці по рахунку, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) , 2751,33 грн. - штраф (процентна складова) та 3700грн. – пеня та комісія були нараховані після 14 квітня 2014 року, а тому на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

За таких обставин, вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 вказаних штрафів, пені та комісії не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

У зв’язку з наведеним рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи, що позивачем під час подання позову з ціною позову 58027,91 грн. сплачено 1600,00 грн. та за подання апеляційної скарги 2400 грн., позов задоволено частково на 5315,75 грн. (1860,22 грн. заборгованості за відсотками + 3455,53 грн. заборгованості за кредитом), то до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» належить: 5315,75 х 4000 : 58027,91 = 366,42 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд

ПО С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вулиця Грушевського, буд. 1д, місто Київ, 01001, код ЄДРПО 14360570) заборгованість за кредитним договором від 11 листопада 2007 року в сумі 5 315 (п’ять тисяч триста п'ятнадцять) грн., 75 коп., яка складається із: 3455грн. 53 коп. – заборгованість за кредитом, 1860грн. 22 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені та комісії, штрафу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вулиця М. Грушевського, буд. 1д, місто Київ, 01001, код ЄДРПО 14360570) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 366 грн. 42 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді