Постанова № 76831863, 27.09.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/706/18

Провадження № 22-ц/792/1484/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання – Кошельник В.М.,

за участю: представника апелянта – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/706/18 за апеляційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року (суддя Бондарчук В.В.) у справі за позовом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення безпідставно отриманих коштів,

встановив:

В січні 2018 року управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому звернулося до суду з позовом та просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 суму пенсій ОСОБА_7, що отриманні незаконним шляхом, в розмірі 8392грн.

Позов мотивовано тим, що управлінням Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому в період з 18.07.2003 року по 01.12.2015 року здійснювалася виплата пенсії по інвалідності ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до обліку відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Хмельницькій області гр. ОСОБА_8 20.04.2014 року знятий з реєстраційного обліку на постійне місце проживання в Ізраїль. Оскільки ОСОБА_8 не повідомив управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про зняття з реєстраційного обліку та виїзд на постійне місце проживання за кордон, у нього виникла переплата пенсії. За період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року пенсія виплачувалася за довіреністю, яка ОСОБА_8 видана відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вважає, що саме діями відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завдано управлінню Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому матеріальних збитків на суму 8392грн.

_________________

Головуючий в першій інстанції – ОСОБА_9

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 59

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2018 року залучено до участі у справі правонаступника управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому – головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року відмовленов задоволенні позову головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

В апеляційній скарзі головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій областіпросить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку представника апелянта, судом першої інстанції не враховано, що на даний час відсутні будь-які інші нормативно-правові акти, якими було б врегульовано порядок, умови та механізм виплати пенсій громадянам, які проживають в країнах, з якими не укладено договорів щодо пенсійного забезпечення. Також не враховано, що відповідно до довіреності від 20.05.2014 року, зареєстрованої в реєстрі за №725, посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_10, правом на отримання грошових коштів ОСОБА_8 уповноважено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому управлінням пред’явлено позов до належних відповідачів.

В судовому засіданні представник апелянта головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області– ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, повідомлені належним чином про дату, час і місце слухання справи, у судове засідання не з’явилися.

Заслухавши учасника справи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що з 18 липня 2003 року ОСОБА_7 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницького та отримував пенсію по інвалідності.

Згідно з листом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 19 жовтня 2015 року, ОСОБА_8 знятий з реєстраційного обліку 20 квітня 2014 року у зв?язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль.

В листі від 29 лютого 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» надав відомості про те, що пенсійні кошти, що надходили на картковий рахунок ОСОБА_8 за період з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року були зняті через банкомат карткою власника рахунку у сумі 1060грн.

УДППЗ «Укрпошта» у листі від 11 лютого 2016 року повідомлено, що виплату пенсії ОСОБА_8 за період з 01 січня 2015 року по червень 2015 року було здійснено особі за довіреністю.

З довіреності від 20 травня 2014 року, зареєстрованої в реєстрі за №725, посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_10, вбачається, що правом на отримання грошових коштів ОСОБА_8 уповноважено ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до довідки від 30 листопада 2015 року розмір переплати пенсії ОСОБА_8 за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2015 року становить 8392грн.

Відповідно до ст.237 ЦПК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Так, ОСОБА_5, отримуючи суми пенсії належні до виплати ОСОБА_8, в період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2015 року на підставі довіреності діяла саме від його імені і отримані гроші є власністю ОСОБА_8

Крім цього, доказів того, що ОСОБА_6 отримував пенсійні виплати за ОСОБА_8 суду не було надано, позовні вимоги до нього ґрунтуються на припущенні.

В судовому засіданні клопотання про залучення в якості співвідповідача по справі ОСОБА_8 до суду не надходило, а суд позбавлений можливості самостійно залучити його в якості співвідповідача до участі у справі.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України або рішенням суду на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із ст.51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_8 з 1 грудня 2015 року було прийнято управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому 16 листопада 2015 року з підстав виїзду за межі України на постійне місце проживання.

Однак позивач не врахував той факт, що рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі №25рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-ІУ.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ст.152 Конституції України Закони та інші правові акти або їх окремі положення визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 р., у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника.

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України мають застосувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на наведені положення закону, рішення Конституційного Суду України, норми Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», в якому при аналогічних фактичних обставинах було встановлено порушення Україною прав заявника на отримання пенсії в Україні незалежно від зміни місця проживання, гарантованих ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виїзд ОСОБА_8 на постійне місце проживання за межі України не є підставою для припинення виплати йому пенсії, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відсутність нормативно-правових актів, якими було б врегульовано порядок, умови та механізм виплати пенсій громадянам, які проживають в країнах, з якими не укладено договорів щодо пенсійного забезпечення, не впливає на право ОСОБА_8 на отримання пенсії, незалежно від місця його проживання.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 вересня 2018 року.

Судді Т.В. Спірідонова

ОСОБА_2

ОСОБА_3