Постанова № 76831845, 27.09.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 678/220/18

Провадження № 22-ц/792/1233/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача, представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та визнання трудового контракту таким, що укладений на невизначений строк, за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області в складі судді Лазаренка А.В. від 04 червня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з цим позовом до відповідача, посилався на те, що з 11.11.2014 року він був призначений директором ДП «Нігинський кар’єр» з наступним укладенням трудового контракту строком на три роки, з 20.11.2014 року по 19.11.2017 року. Після закінчення цього строку він продовжував працювати на цій посаді. 08.02.2018 року йому стало відомо, що відповідач його звільнив відповідно до наказу № 281-п від 17.11.2017 року за п.п. «а» розд. 5 контракту у зв’язку із закінченням його строку дії, згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, незважаючи на те, що 23.11.2017 року він повідомляв відповідача про закінчення строку контракту та намір продовжувати працювати на посаді директора. Наказ про його звільнення був виданий і направлений йому з порушенням строку його вручення. Крім того, наказ всупереч закону прийнято до спливу строку дії контракту, без погодження з головою місцевої державної адміністрації. Жодних повідомлень про припинення контракту від роботодавця він не отримував, трудові відносини фактично продовжують тривати. Тому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 281-п від 17.11.2017 року «Про звільнення ОСОБА_4М.», поновити його на посаді директора державного підприємства «Нігинський кар’єр», звернувши рішення суду в цій частині до негайного виконання, визнати трудовий контракт № 4744 від 20.11.2014 року таким, що на підставі ст. 39-1 КЗпП України продовжений на невизначений строк.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 04.06.2018 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №281-п від 17.11.2017 року «Про звільнення ОСОБА_4М.».

Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора ДП ««Нігинський кар’єр» з 17.11.2017 року.

Визнано трудовий контракт № 4744 від 20.11.2014 року таким, що на підставі ст. 39-1 КЗпП України продовжений на невизначений строк.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Міністерство аграрної політики та продовольства України вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в позові. Вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, порушено норми матеріального і процесуального права. На думку апелянта, судом не враховано, що додаткові угоди стосовно продовження строку дії контракту з позивачем не укладалися, а отже, припинення трудового договору після закінчення строку, на який його було укладено, в разі непродовження цього строку, здійснюється органом управління майном в односторонньому порядку і не потребує додаткового погодження. Вважає, що прийняття наказу про звільнення позивача в останній його робочий день, хоч і до закінчення строку, визначеного контрактом, є правомірним і не порушує прав та інтересів позивача. Оскаржуваний наказ від 17.11.2017 року № 281-п підписано уповноваженою особою – державним секретарем міністерства, на якого покладено такі обов’язки.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Позивач та його представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі.

Так, встановлено, що згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 159-к від 18.09.2014 року на ОСОБА_4 покладені обов’язки директора державного підприємства «Нігинський кар’єр». Згідно наказу міністра аграрної політики та продовольства України № 197-к від 11.11.2014 року його призначено на посаду директора з наступним укладанням трудового контракту. 20.11.2014 рокуМінагрополітики видано наказ № 204-к «Про укладення контракту з ОСОБА_4М.».

20.11.2014 року між Мінагрополітики України в особі заступника міністра ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що призначений на посаду директора державного підприємства «Нігинський кар’єр»укладено контракт № 4744 на строк з 20 листопада 2014 року по 19 листопада 2017 року (п.6.1).

17.11.2017 року Мінагрополітики України видано наказ № 281-к про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ДП «Нігинський кар‘єр» 17.11.2017 року відповідно до підпункту «а» пункту 5.2 розділу 5 контракту в зв‘язку із закінченням строку дії контракту № 4744 від 20.11.2014 року згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, цей наказ підписав державний секретар міністерства.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ є протиправним, оскільки підписано неповноважною особою, міністерство не повідомило належно позивача про звільнення, трудові відносини після закінчення контракту фактично тривали і жодна із сторін не вимагала їх припинення, тому за ч.1 ст. 39-1 КЗпП України дія договору вважається продовженою на невизначений строк.

Проте з такими висновками не можна погодитися, зважаючи на таке.

Частиною 1 ст. 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП України).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, в яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства.

Аналогічну норму містить підпункт 11 п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 року.

Згідно з пунктом 2.9 Контракту № 4744 від 20.11.2014 року, укладеного між сторонами, саме орган управління майном звільняє керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою керівника, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту.

Наведене спростовує висновки суду щодо підписання оскаржуваного наказу про звільнення неповноважною особою.

Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо звільнення позивача у строк, визначений контрактом.

Так, встановлено, що згідно з підпунктом «а» пункту 5.2. контракту останній припиняється після закінчення строку дії контракту.

Контракт діє з 20.11.2014 року по 19.11.2017 року (пункт 6.1).

Пунктом 5.5. контракту за два місяці до закінчення терміну контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

Додаткові угоди між сторонами щодо продовження строку дії контракту чи укладення його на інший строк не укладалися, що не заперечується сторонами.

Порядок обчислення строків виникнення і припинення трудових прав та обов’язків визначено статтею 241-1 КЗпП України.

Так, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Отже, наказ про звільнення позивача у зв’язку з закінченням строку дії контракту обґрунтовано прийнято саме 17.11.2017 року, в найближчий робочий день, оскільки останній день контракту (19.11.2017 року) припадав на вихідний день.

За таких обставин прийняття наказу про звільнення позивача в останній робочий день, хоч і до закінчення строку, визначеного контрактом, є правомірним і жодним чином не порушує права та інтереси позивача.

За змістом пункту 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Контракт між сторонами як особлива форма трудового договору встановлював чіткий строк його дії, тому додаткове погодження звільнення сторони контракту у зв’язку з закінченням строку його дії як таке, що не передбачене нормами КЗпП України, не потребується. При цьому Постанова КМУ від 09.10.2013 року № 818 не підлягає застосуванню, оскільки є підзаконним актом і її норми мають нижчу юридичну силу порівняно з нормами закону - КЗпП України.

Згідно положень ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається за вимогою працівника.

Оскаржуваним наказом ОСОБА_4 звільнено в зв’язку із закінченням строку дії контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

В свою чергу стаття 36 КЗпП України передбачає підстави припинення трудового договору, а не його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які визначені в ст.ст. 40 та 41 КЗпП України.

Відтак у Міністерства аграрної політики та продовольства України не виник обов’язок видачі копії наказу про звільнення позивачу, оскільки таке звільнення відбулося не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а у зв’язку з припиненням трудового договору.

Матеріали справи підтверджують факт надіслання 17.11.2017 року відповідачем повідомлень підприємству та позивачу про припинення трудового договору з останнім, які повернулися за закінченням терміну зберігання.

Факт несвоєчасного вручення таких повідомлень не свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення.

З врахуванням наведеного відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді.

Згідно з ч.1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Апеляційний суд констатує, що підстави для визнання дії контракту продовженою на невизначений строк відсутні, оскільки наказом Мінагрополітики № 281-к від 17.11.2017 року припинено трудові відносини з ОСОБА_4

Відтак висновок суду першої інстанції щодо продовження дії контракту на невизначений строк не ґрунтується на нормах матеріального права і не відповідає обставинам справи.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнити.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_4 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та визнання трудового контракту таким, що укладений на невизначений строк - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова виготовлена 28 вересня 2018 року.

Судді Л.М. Грох

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_6В Провадження № 22-ц/792/1233/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 54