Рішення № 76829233, 14.09.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2019/17

Провадження № 2-а/342/25/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

за участю: секретарів судового засідання Петруняк Н.А., Сьомкайло І.-М.І., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо перерахування стажу судді у відставці ОСОБА_1; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 половину строку навчання за денною формою в Львівському Державному університеті імені Івана-Франка, за період з 01 вересня 1977 року по 30 червня 1982 року, що становить 2 роки 6 міс. та календарний період проходження військової служби в Збройних силах СРСР з 12.05.1973 року по 19.05.1975 р. що становить 2 роки 00 місяців 07 днів, а загальний стаж роботи вважати 38 років 8 місяців 18 днів, а загальний стаж роботи вважати 38 років 9 місяців 18 днів; перерахувати призначене довічне грошове утримання позивачу з врахуванням надбавки 80% від посадового окладу за вислугу років з часу призначення довічного грошового утримання. Позовні вимоги мотивував тим, що наказом № 02-7/19 по відділу юстиції Івано-Франківського облвиконкому від 21.06.1982 року його, ОСОБА_1, призначено на посаду народного судді Снятинського районного народного суду, а постановою Верховної Ради України № 1779-ІІІ від 01.06.2000 р. обрано безстроково суддею Снятинського районного суду Івано-Франківської області. Відповідно до рішення Ради суддів України від 31.05.2007 року № 50 призначено на посаду голови цього ж суду. Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді (голови) Снятинського районного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку. На підставі наказу в.о. голови Снятинського районного суду № 02-03/155 від 04.10.2016 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Снятинського районного суду Івано-Франківської області. Записи в трудовій книжці позивача підтверджують, що з 12.05.1972 року по 19.05.1974 рік він проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР, з 01.09.1977 року по 30.06.1982 рік навчався на денній формі навчання на юридичному факультеті Державного Львівського університету імені Івана-Франка, на посаді судді з 21.06.1982 року по 03.10.2016 року, тому разом трудовий стаж складає 38 років 9 місяців 18 днів, що включає: строк військової служби - 2 роки 00 місяців 07 днів, половину строку навчання 2 роки 5 місяців 00 днів, стаж роботи на посаді судді та голови суду 34 роки 3 місяці 11 днів.

Після звільнення, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області (надалі - "ТУ ДСА") позивачу було видано довідку про заробіток для пред’явлення у відповідне управління Пенсійного фонду України (надалі - "Пенсійний фонд") для призначення довічного грошового утримання, в якій одним із пунктів заробітку було вказано - 70% від посадового окладу за вислугу років. 08.08.2017р. позивач звернувся з заявою до ТУ ДСА з вимогою зарахувати до його трудового стажу половину строку навчання у вищому навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби. Також просив видати довідку про його заробіток для пред'явлення в Пенсійний фонд для перерахунку призначеного йому довічного грошового утримання, в якій вказати - 80% від посадового окладу за вислугу років. Листом № 06-04/366/17-вих від 07.09.2017 року йому повідомили, що до повноважень ТУ ДСА не входить здійснення перерахунку суддівського стажу.

З метою досудового врегулювання питання щодо перерахунку трудового стажу позивач звернувся із заявою до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, але йому відмовлено в задоволенні такої заяви.

Позивач вважає, що всупереч нормам чинного законодавства України йому відмовлено в зарахуванні до стажу судді половини строку навчання у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті та календарного періоду проходження строкової військової служби, що суттєво впливає на розмір щомісячної доплати за вислугу років, як судді у відставці. При цьому покликається на ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, яка діяла до 28.03.2015 року, якою було встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України», та складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Розмір щомісячної доплата за вислугу років: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в редакції, яка діяла до 28.03.2015 року, було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Позивач зазначає, що згідно з пунктом 3.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Оскільки позивач станом на 11 червня 2008 року обіймав посаду судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області більше 10 років, тому до стажу зараховується половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу та період проходження строкової військової служби. Також покликається на рішення Конституційного суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, яким визнанні неконституційними положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.

В додаткових письмових поясненнях по суті заявлених вимог позивач звертає увагу суду, що довідка про суддівську винагороду була видана щодо фактичного розміру винагороди, станом на дату звільнення з посади. Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має відношення тільки щодо строку перебування на посаді і в якій не враховано періоди проходження строкової військової служби і навчання у вищому навчальному закладі. Позивач надав відповідачу пакет документів, які останній, відповідно до п.п. 1,3 розділу ІV Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 р. № 5-5, мав розглянути та прийняти рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку. Саме тому позивач вважає, що в нього є право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання судді з врахуванням доплати за вислугу років в розмірі 80%.

Крім того, позивач просить врахувати, що на підставі Наказу Снятинського районного суду № 2 від 03.01.2013 р. протягом січня-вересня 2013 р. йому, як особі, стаж якої становить більше 35 років, проводилась доплата за вислугу років у розмірі 80%. З урахуванням рекомендацій Державної судової адміністрації України, будучи головою Снятинського районного суду, позивач був змушений видати наказ № 104 від вересня 2013 р. про зменшення суддям доплат за вислугу років. Тому звертає увагу суду, що Верховний Суд України в постанові № 522/24498/16-а дійшов висновку, що при виявленні в ході розгляду справи чинних неправомірних актів (яким є наказ Снятинського районного суду № 104 від вересня 2013 р.), які є наслідком відповідних неправомірних дій суб’єкта владних повноважень та спричиняють юридичні наслідки, суди повинні скасувати такі акти, встановивши їх протиправність в силу ч.2 ст.9 КАС України.

Також позивач наголошує, що 08.08.2017 р. він звернувся до ТУ ДСА в Івано-Франківській області з вимогою зарахувати до трудового стажу половину строку навчання у вищому навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби. Окрім того, в даній заяві просив видати довідку про його заробіток для пред'явлення в Пенсійний фонд для перерахунку призначеного йому довічного грошового утримання, в якій вказати - 80% від посадового окладу за вислугу років. Листом № 06-04/366/17-вих від 07.09.2017 року йому повідомили, що до повноважень ТУ ДСА не входить здійснення перерахунку суддівського стажу. У вересні 2017 р. позивач звернувся до відповідача, щоб здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог чинного законодавства, однак отримав відмову. Оскільки він дізнався про порушення своїх прав у вересні 2017 р., а відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, позовну заяву позивач подав 05.10.2017р, , тому відсутні підстави для застосування судом наслідків, передбачених ст. 123 КАС України.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з наведених в ньому підстав, просить задовольнити. Покликаючись на те, що відповідно до ст. 9 КАС України суд має право вийти за межі позовних вимог, позивач просить визнати нечинним і скасувати наказ № 104 від 19 вересня 2013 року, згідно з яким йому ТУ ДСА проводилась доплата за вислугу років 70% посадового окладу при стажі більше 30 років, в той час як така доплата мала проводитись в розмірі 80% від посадового окладу. Також звертає увагу суду на те, що в період перед звільненням він був тільки один працюючий суддя в суді, так як два інші судді були без повноважень. Для огляду в судовому засіданні позивач надав оригінали диплому про освіту та військового квитка.

Представник відповідача – Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позов не визнала. Пояснила, що право на призначення щомісячного довічного грошового утримання передбачене абз. 2 п.25 Розділу XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016).; виплачується в розмірі 80% суддівської винагороди в разі наявності стажу на посаді судді більше 20 років, за кожен рік такої роботи розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90%.

Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління ПФУ 25.01.2008. № 3-1, визначено, які документи, подаються для призначення щомісячного довічного утримання, в т.ч. заява, довідка про розмір суддівської винагороди встановленої форми, та документи про стаж. Позивач подав довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 528 від 06.10.2016 р. про те, що його заробітна плата, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці склала 26100 грн., і включає: посадовий оклад 14500 грн., надбавка за вислугу років (70%) – 10150 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) – 1450 грн. Поданий розрахунок стажу судді від 11.10.16р. № 7778-вих./16, виданий Снятинським районним судом, згідно з яким стаж роботи позивача на посаді судді становить 34 роки 3 місяці 13 днів. До повноважень управління належить обрахунок стажу роботи позивача для призначення йому щомісячного довічного грошового утримання в залежності від стажу роботи: якщо 20 років стажу, то розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80%, якщо 21 рік стажу, то - 82%, якщо 22 роки стажу, то - 84%, якщо 23 роки стажу, то - 86%, якщо 24 роки стажу, то - 86%, якщо 25 років стажу, то - 88%, якщо 26 років стажу, то - 90%. Незалежно від того, чи стаж становить 26 років, чи 30 років, все одно розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 90%. З часу призначення позивачу щомісячного довічного утримання, з 11.10.2016р. йому виплачується 90 % грошового утримання судді. Від 26100 грн. 90 % становить 23490 грн., і такий розмір щомісячного довічного утримання був визначений згідно розпорядження 151651, наявного в пенсійній справі № 151651. Позивач просить не брати до уваги подану ним довідку, яка видана судовою адміністрацію, щоб ПФ самовільно змінив надбавку за вислугу років 70%, яка встановлена наказом Снятинського районного суду. В той час як згідно письмового пояснення ТУ ДСА, остання здійснює нарахування та виплату надбавки за вислугу років в розмірі, встановленому наказом Снятинського районного суду - в розмірі 70% від посадового окладу з 01.01.2012 по 04.10.2016. Наказ про встановлення такого розміру надбавки за стаж не скасовано, не визнано протиправним, зазначений наказ підписував сам позивач, як голова суду, тому вимоги позивача до управління ПФ щодо врахування надбавки 80% від посадового окладу за вислугу років є безпідставними.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання управління ПФ зарахувати до стажу роботи судді у відставці половину строку навчання за денною формою та строк військової служби, представник також заперечує щодо їх задоволення. При цьому покликається на те, що такий стаж враховується тільки в тих випадках, коли стаж роботи, що враховується для розміру щомісячного довічного утримання є меншим від того, який дозволяє встановити щомісячне довічне утримання у розмірі 90%. Призначення чи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відсотках до суддівської винагороди, що становить більше ніж її 90% чинним законодавством не передбачене. Враховуючи, що стаж позивача і на посаді судді 34 років 03 місяців 13 днів, то щомісячне довічне грошове утримання призначено управлінням в максимальному розмірі - 90% суддівської винагороди. Також представник вважає, що позивачем порушений строк звернення до суду. До ПФ позивач звернувся в 2016р. Виплата суддівської винагороди, до складу якої входить надбавка за вислугу років, здійснюється щомісячно. Тому, позивач мав можливість знати про факт отримання своєї заробітної плати із нарахуванням надбавки за вислугу років саме в розмірі 70%, яка виплачувалась йому в такому розмірі починаючи з 01.01.2012, а отже з цього часу позивач не був позбавлений можливості звернутися із заявою про виплату надбавки за вислугу. З заявою про призначення довічного грошового утримання позивач звернувся до ПФ 11.10.2016 р., а з даним позовом він звернувся до суду 05.10.2017р., тому управління ПФ вважає, що позов подано після закінчення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 22.01.2018 року задоволене клопотання представника Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та залучено до участі у справі ТУ ДСА України в Івано-Франківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судове засідання представник ТУ ДСА України в Івано-Франківській області не з’явився, до суду подане письмове пояснення щодо позову, в якому третя особа просить розглянути справу у відсутності її представника. В поясненні зазначає, що з даним позовом не погоджується. Покликається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ (в редакції від 02.06.2016 року - чинної на момент ухвалення постанови ВРУ «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 року № 1600-УІІІ), в т.ч. про звільнення судді (голови) Снятинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 у зв’язку з поданням заяви про відставку, державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 154 Закону № 1402-УПІ територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Відповідно до п. 4.3 Положення про ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, затвердженого Головою ДСА України 25.09.2015 року, територіальне управління здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ТУ ДСА України в Івано-Франківській області та місцевих загальних судів Івано-Франківської області. Усі накази стосовно судді Боднарука М.В., який перебував у трудових відносинах Снятинського районного суду з 21.06.1982 року по 04.10.2016 року, видавались головою Снятинського районного суду Івано-Франківської області. Зокрема, на підставі наказу Снятинського районного суду ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась надбавка за вислугу років в розмірі 70 % від посадового окладу з 01.01.2012 року по 04.10.2016 року. А тому довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 06.10.2016 року № 528 в частині надбавки за вислугу років сформована на основі наказу № 3 від 5.01.2012 року.

Суд, заслухавши осіб, які брали участь в справі, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язати вчинити дії відкрите 10.10.2017 р. Ухвалою Снятинського районного суду. На розгляд Городенківського районного суду зазначена справа передана на підставі Ухвали Снятинського районного суду від 14.11.2017 р. Згідно Ухвали від 22.11.2017 р. ця адміністративна справа прийнята до провадження Городенківським районним судом (головуючий суддя Федів Л.М.). Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.05.2018р., після закінчення терміну повноважень судді Федів Л.М., зазначена справа передана до провадження Городенківського районного суду (головуючий суддя Ничик Г.І.).

Згідно положень ч. 3 ст. 30 КАС України - справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Частинами 1, 2 статті 2 КАС України визначено завдання адміністративного судочинства. Згідно ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України - докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Із записів в трудовій книжці позивача ОСОБА_1 судом встановлено, що наказом відділу юстиції Івано-Франківського облвиконкому № 02-7/19 від 21.06.1982 року в зв’язку з вибранням його призначено на посаду народного судді Снятинського районного народного суду. Постановою Верховної Ради України № 1779-ІІІ від 01.06.2000 р. ОСОБА_1 обрано безстроково суддею Снятинського районного суду Івано-Франківської області; відповідно до рішення Ради суддів України від 31.05.2007 року № 50 призначений строком на п’ять років на посаду голови цього ж суду. Рішеннями зборів суддів Снятинського районного суду від 15.07.2014р. та від 14.07.2015р. був призначений на посаду голови Снятинського районного суду, відповідно: строком один рік, з 15.07.2014р. по 14.07.2015р.; та з15.07.2015р. строком на два роки. Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді (голови) Снятинського районного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Снятинського районного суду № 02-03/15 від 04.10.2016р. ОСОБА_1 відрахований зі штату суду на підставі Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 р. № 1600-VІІІ.

Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, виданий Снятинського районного суду Івано-Франківської області 11.10.2016р. за № 7778-вих/16 свідчить, що стаж роботи на посаді судді станом на 03.10.2016р. складає 34 роки 3 місяці 13 днів.

ОСОБА_1, як судді у відставці, призначене та виплачується щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З 11.10.2016 року позивач ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до розпорядження Управління ПФУ в Снятинському районі від 19.10.2016 р. розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці становив 23490 грн., 90% від заробітку 26100 грн., при стажі роботи на посаді судді 34 роки 3 місяці 13 днів та загальному стажі 43 роки 10 місяців 8 днів. Згідно перерахунку через зміну надбавки від 19.01.2017 р. позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 25920 грн., що стверджено розпорядженням Управління ПФУ в Снятинському районі від 19.01.2017 р.

За зверненням позивача до Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою - листом про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці з врахуванням половини строку навчання у вищому навчальному закладі та строку проходження військової служби, він отримав лист-відповідь № 203/Б-15 від 02.10.2017 року з відмовою, яку відповідач мотивував тим, що Законом України «Про статус суддів» не передбачено зарахування половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Також зазначено, що згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.01.2017р. та довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 623 від 13.12.2016р., виданої ТУ ДСА України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 здійснено перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, і з 01.01.2017р. його розмір складає 25920 грн. Крім того, зазначено, що обчислення щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України «Про статус суддів» здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі складових, які вказані у довідці про заробітну плату виданої за № 623 від 13.12.2016 р. Державною судовою адміністрацією України в Івано-Франківській області.

Позивач вважає відмову протиправною, у зв’язку з чим оскаржив її до суду.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005р., право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) також зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

На час звільнення позивача у відставку (22.09.2016 р.), був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI. Статтею 120 Закону № 2453-VI передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. У відповідності до положень частини 1 статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Частиною 3 статті 141 Закону № 2453-VI (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII), з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (редакція до 28.03.2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, який діяв на день набрання чинності Законом № 2453-VI від 07.07.2010 року, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону № 2453-VI, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

Також, Законом СРСР № 1950-УІІ від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок», (з врахуванням постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»), ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII, діючих на час виходу позивача у відставку, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В судовому засіданні оглянуті оригінали військового квитка серії ВТ № 116188 та Диплома серії Г-№ 101007, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до військового квитка серії ВТ № 116188 позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12 травня 1973 року по 19.05.1975 року проходив строкову військову службу.

Дипломом серії Г-№ 101007, виданим 27.06.1982 р. Львівським ордена Леніна державним університетом ім. І.Франка стверджено, що ОСОБА_1 навчався названому університеті з 01.09.1977 р. по 27.06.1986 р. Про те, що ОСОБА_1 навчався за денною формою навчання свідчить запис № 7 в його трудовій книжці. Загальний строк навчання 4 роки 9 місяців 27 днів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді періоду проходження військової служби в Збройних силах СРСР з 12.05.1972 року по 19.05.1974 рік та половини строку навчання за денною формою у навчальному закладі від загального строку навчання 4 роки 9 місяців 27 днів, становить 2 роки 5 місяців 11 днів, а не 2 роки 6 місяців, як вказував позивач в позовній заяві.

Ч.2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки судом визнається протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді періоду проходження військової служби в Збройних силах СРСР та задовольняються позовні вимоги про зобов’язання відповідача зарахувати цей період до стажу роботи судді позивачу, для повного захисту його порушених прав суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визначивши календарний період проходження військової служби в Збройних силах СРСР з 12.05.1972 року по 19.05.1974 рік - 2 роки 00 місяців 08 днів, а не 2 роки 00 місяців 07 днів, як вказував позивач.

Отже, до стажу роботи позивача на посаді судді слід врахувати календарний період проходження строкової військової служби в Збройних силах з 12.05.1973 р. по 19.05.1975 р. - 2 роки 00 місяців 8 днів. та половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 01.09.1977 р. по 27.06.1986 р - 2 роки 5 місяців 11 днів. Зазначені періоди слід включити до загального стажу роботи ОСОБА_1

Щодо вимоги перерахувати призначене довічне грошове утримання позивачу з врахуванням надбавки 80% від посадового окладу за вислугу років з часу призначення довічного грошового утримання, то така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженому постановою Правління ПФУ 25.01.2008. № 3-1, визначено перелік документів, необхідних для призначення щомісячного довічного утримання, в т.ч. до заяви додаються: довідка про розмір суддівської винагороди встановленої форми та документи про стаж. Довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області 06.10.2016 р. № 528 та 13.12.2016 р. № 623 свідчать, що до заробітної плати ОСОБА_1, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, включена надбавка за вислугу років -70 %.

Відповідно до Типового положення про апарат місцевого, апеляційного суду, затвердженого наказом ДСА України № 115 від 28.09.2012 року, апарат суду здійснює заходи щодо фінансового, кадрового забезпечення суддів та працівників апарату суду.

Доплата за вислугу років судді Боднаруку М.В. була встановлена наказом Снятинського районного суду Івано-Франківської області № 104 від 19.09.2013 року, згідно з яким скасовано наказ № 2 від 03.01.2013 р. про встановлення доплати за вислугу років судді Снятинського районного суду Боднаруку Миколі Васильовичу у розмірі 80 відсотків посадового окладу та встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 01січня 2013 р. судді Снятинського районного суду Боднаруку Миколі Васильовичу у розмірі 70 відсотків посадового окладу, так як його стаж становить більше тридцяти років.

Наказ Снятинського районного суду № 104 від 19.09.2013 року про встановлення ОСОБА_1 надбавки за стаж в розмірі 70% чинний, даних про його скасування суду не надано, тому вимоги позивача щодо перерахування призначеного позивачу довічного грошового утримання з врахуванням надбавки 80% від посадового окладу за вислугу років з часу призначення довічного грошового утримання є безпідставними, з чого слідує, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У відповідності до статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою у навчальному закладі та періоду проходження військової служби в Збройних силах СРСР.

Зобов'язати Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати до стажу роботи судді Боднаруку Миколі Васильовичу, судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Львівського Державному університеті імені Івана-Франка за період з 01 вересня 1977 року по 27 червня 1982 року, що становить 2 роки 5 міс. 11 днів та календарний період проходження військової служби в Збройних силах СРСР з 12.05.1972 року по 19.05.1974 рік, що становить 2 роки 00 місяців 08 днів Зазначені періоди включити до загального стажу роботи ОСОБА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коломийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського адміністративного апеляційного суду. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Городенківський районний суд Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Місце проживання позивача ОСОБА_1: АДРЕСА_1, 78300.

Місцезнаходження відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - вулиця Валова, 47, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (код ЄДРПОУ 37904176).

Повне судове рішення складене 24.09.2018 р.

Суддя: Ничик Г. І.