Постанова № 76828832, 25.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Суми

Справа №592/2344/18

Номер провадження 22-ц/788/1527/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

у присутності:

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Фоменко І.М. у м. Суми

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У березні 2018 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з позовом в якому вказував, що 03 листопада 2015 року на автодорозі Н-12, Суми-Полтава, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Peugeot, д.н.з. НОМЕР_1, під керування ОСОБА_4, та IFA 60, д.н.з. 07691ВВ, під керуванням ОСОБА_1 Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа-Страхування», ОСОБА_1 – в ПрАТ «Європейський страховий союз». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та наданих ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» документів було складено страховий акт № 1945.20615.01.01 від 04 грудня 2015 року та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 8 661 грн 40 коп. Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 грудня 2016 року із ПрАТ «Європейський страховий союз» на користь ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» було стягнуто страхове відшкодування у розмірі 7 661 грн 40 коп. та судовий збір 1 218 грн 84 коп.

10 лютого 2017 року ПрАТ «Європейський страховий союз» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 8 880 грн 24 коп. на користь ПрАТ «СК «Альфа-Страхування». Оскільки ні власник, ні водій (ОСОБА_1В.) транспортного засобу IFA 60, д.н.з. 07691ВВ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до ПрАТ «Європейський страховий союз» не зверталися, тому останнє має право вимоги до ОСОБА_1, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків.

13 жовтня 2017 року між ПрАТ «Європейський страховий союз» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих страхувальником ПрАТ «Європейський страховий союз» по договору страхування №АЕ/6173230 від 01 листопада 2015 року в розмірі 8 880 грн 24 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» завдані збитки в порядку регресу в розмірі 8 880 грн 24 коп.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 червня 2018 року на часткове задоволення позову постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» завдані збитки в порядку регресу в розмірі 7 661 грн 40 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у сумі 1218 грн 84 коп. рішення суду не оскаржується.

В доводах апеляційної скарги звертає увагу на відсутність підстав для здійснення страхової виплати ПрАТ «Європейський страховий союз», оскільки ОСОБА_1 не визнано винним у скоєнні вищевказаного ДТП та не притягнуто до адміністративної відповідальності. Також зазначає, що позивач ОСОБА_1 після ДТП за його участю, вчинив усі необхідні дії, в тому числі і належним чином повідомив страховика про страхову подію, а тому відсутні підстави щодо стягнення з цього в порядку регресу заподіяної потерпілому майнової шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2015 року на 49 км. + 100 м автодороги Н-12, Суми-Полтава, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Peugeot, д.н.з. НОМЕР_1, під керування ОСОБА_4, та транспортного засобу IFA60, д.н.з. 07691ВВ, під керуванням ОСОБА_1 (а. с. 16).

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП України.

Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на 03 листопада 2015 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу IFA 60, д.н.з. 07691ВВ, була застрахована ПрАТ «Європейський Страховий Союз» відповідно до Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6173230 (а. с. 15).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, станом на 03 листопада 2015 року, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування», що підтверджується Договором добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0810259.676 від 19 лютого 2015 року. Предметом страхування вказаного договору є транспортний засіб Peugeot 208, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.17).

03 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.18), відповідно до якої, а також на підставі наданих ОСОБА_4 документів, було складено Страховий акт №1945.206.15.01.01 від 04 грудня 2015 року (а.с.24) та здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 8 661 грн. 40 коп., що підтверджується розрахунком страхового відшкодування та Платіжним дорученням № 22771 від 09 грудня 2015 року (а.с. 25-26).

ПрАТ «СК «Альфа-Страхування», в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» матеріальної шкоди в порядку регресу (а. с. 27-28).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 грудня 2016 року на часткове задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» стягнуто з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» на користь ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» суму страхового відшкодування в розмірі 7 661 грн 40 коп. та судовий збір в розмірі 1218,84 грн. (а. с. 29-34).

10 лютого 2017 року ПрАТ «Європейський Страховий Союз» здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 8 880 грн 24 коп. на користь ПрАТ «СК «Альфа-Страхування», що підтверджується копією платіжного доручення № 327 від 10 лютого 2017 року (а. с. 35).

За договором відступлення права вимоги від 13 жовтня 2017 року ПрАТ «Європейський Страховий Союз» відступає (передає), а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приймає право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих страхувальником страховій компанії ПрАТ «Європейський страховий союз» по договору страхування №АЕ/6173230 від 01 листопада 2015 року у розмірі 8 880 грн 24 коп. (а. с. 38-42).

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 6 постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

З постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2016 року слідує, що своїми діями, які мали місце 03 листопада 2015 року на 49 км + 100 м автодороги Н-12, Суми – Полтава, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом IFA60, д.н.з. 07691ВВ, вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с.16). Вказана обставина також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2016 року по справі №910/21895/16, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає додатковому з’ясуванню.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у скоєнні адмінправопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а отже і у заподіянні майнової шкоди іншому учаснику ДТП - ОСОБА_4 Закриття провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 на підставі ст.38 КУпАП свідчить лише про неможливість притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених зазначеною статтею.

Статтею 999 ЦК України унормовано, що законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 року №1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.п. 38.1.1.«ґ» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно з п. 33.1.4 ч. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

В той же час, у ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» роз’яснено, що за договором страхування страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов’язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Таким чином, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов’язок виплатити страхове відшкодування.

В той же час, позивачем не надано належних та обґрунтованих доказів на підтвердження того, що неповідомлення відповідача про настання страхового випадку ПрАТ «Європейський Страховий Союз» (правонаступником якого є позивач у справі) позбавило останнього можливості встановити усі обставини страхового випадку, тобто, отримати інформацію про учасників ДТП, місце та час настання страхового випадку, характер та розмір шкоди, якої було завдано для того, щоб здійснити обґрунтовану виплату страхового відшкодування.

В той же час, з рішення господарського суду м.Києва від 21 грудня 2016 року у справі № 910/21895/16 за позовом ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ПАТ «Європейський страховий союз» вбачається, що останній не оспорював сам факт настання страхового випадку та розмір страхового відшкодування, а також те, що неповідомлення страхувальником про настання страхового випадку позбавило його можливості встановити усі ці обставини.

Крім того, покладення обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідна правова позиція висловлена у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 4 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс18).

Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне відшкодувати відповідачу понесені ним судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції та стягнути з позивача на його користь судові витрати у сумі 2643 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374,п.4 ч.1 ст.376 , 381, 382, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2643 гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення виготовлене 01 жовтня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

ОСОБА_6