Постанова № 76828763, 25.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №580/316/18

Номер провадження 22-ц/788/1653/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 липня 2018 року в складі судді Бакланова Р.В., ухваленого в м. Лебедині, повний текст якого складений 27 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

16 лютого 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитного боргу, вимоги якого обґрунтовані тим, що з відповідачем 16 лютого 2011 року був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальниця отримала кредит у розмірі 3800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов’язань з вчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 01 лютого 2018 року утворився борг на загальну суму 40948,28 грн, який банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 18 липня 2018 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 4553,80 грн заборгованості за кредитним договором б/н від 16 лютого 2011 року та 195,09 грн судового збору.

АТ КБ «Приватбанк» з вказаним рішенням суду не погодилось і, посилаючись на неповне з’ясування обставин у справі, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати в частині незадоволених вимог про стягнення зазначених у позові пені і штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що кредитні правовідносини між сторонами виникли шляхом підписання позичальницею анкети-заяви та надання згоди на запропоновані банком умови кредитування, тобто, шляхом укладення договору приєднання, який є публічним. Крім того, 08 вересня 2011року ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», в якій, зокрема, передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання кредитних зобов’язань у виді пені і штрафу. Отже, на думку заявника апеляційної скарги, законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 33967,67 грн пені і 2426,11 грн штрафу суд не мав.

В частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитними коштами судове рішення не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції вірно встановлено, що 16 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 10.

Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 погодилась, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Також своїм підписом у анкеті-заяві відповідач засвідчила, що вона була ознайомлена і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані заявниці для ознайомлення в письмовому вигляді. Одночасно, як вбачається з анкети-заяви, заявницю було проінформовано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. ОСОБА_1 зобов’язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

08 вересня 2011 року ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000049761787, яка містить наступні умови: базова відсоткова ставка за користування кредитом встановлена на рівні 3% за місяць (або 36 % за 360 днів у році); щомісячний платіж, який був встановлений у розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості, мав сплачуватись до 25 числа місяця, наступного на звітним (а.с. 116).

Крім того, вказаною Довідкою також передбачено право банку нараховувати та обов’язок позичальниці сплачувати пеню за кожен день прострочення погашення кредитної заборгованості, яка розраховується як 1% від боргу, але не менше 30 грн за місяць, та нараховується один раз на місяць за наявності прострочки по кредиту чи процентам п’ять чи більше днів на суму від 50 грн.

За порушення позичальницею строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, Довідкою передбачена сплата банку штрафу у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк надав розрахунок заборгованості, в якому зазначив, що за кредитним договором № б/н від 16 лютого 2011 року станом на 01 лютого 2018 року утворилась заборгованість на загальну суму 40948,28 грн, яка складається з 3700,70 грн заборгованості за кредитом, 853,80 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 33967,67 грн пені, а також 500 грн фіксованої частини штрафу та 1926,11 грн його процентної складової (а.с. 5-9).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитний договір від 16 лютого 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений і остання має обов’язок повернути 3700,70 грн заборгованості по кредиту та сплатити 853,80 грн відсотків за користування коштами. Проте, як вказав суд першої інстанції, враховуючи, що умовами укладеного договору пеня та штраф не були передбачені, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку позичальниця не підписувала й оригінали цих документів позивач відповідачу не передавав, тому відмовив у задоволенні вимог про стягнення 33967,67 грн. пені і 2426,11 грн штрафу.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, позичальниця ОСОБА_1, крім анкети – заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, 08 вересня 2011 року підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», якою, зокрема, передбачена відповідальність за несвоєчасне повернення кредитної заборгованості у виді пені і штрафу.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, тобто строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на загальну суму 2426,11 грн слід скасувати та частково задовольнити ці вимоги, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача штраф у сумі 727,72 грн (500 грн + 5% від (3700,70 грн заборгованості по кредиту + 853,80 грн боргу по процентам за користування кредитом).

Що стосується рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача пені, то колегія суддів погоджується з ним в зазначеній частині, не допускаючи, тим самим, подвійної відповідальності, тому апеляційна скарга стосовно зазначеного задоволенню не підлягає.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відмовивши у стягненні штрафу, суд першої інстанції, тим самим, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення цих вимог, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку 727,72 грн штрафу. Отже, всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5282,22 грн (3700,70 грн боргу по тілу кредиту + 853,80 грн боргу по процентам за користування кредитом + 727,72 грн штрафу) заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, оскаржене рішення суду на підставі ст. 376 ч. 1 п. п. 1, 4 ЦПК України підлягає скасуванню в зазначеній вище частині, а апеляційна скарга, відповідно, підлягає частковому задоволенню, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції в частині розміру судових витрат необхідно змінити.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 13 %, тому на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України сплачені АТ КБ «Приватбанк» судові витрати в суді першої інстанції у сумі 229,06 грн судового збору (13 % від 1762 грн), а не 195,09 грн, як вказав суд першої інстанції, та в апеляційному суді – у сумі 343,59 грн (13 % від 2643 грн), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог, слід компенсувати позивачу за рахунок ОСОБА_1

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) 727 грн 72 коп. штрафу.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 липня 2018 року в частині стягнення судового збору змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 229 грн 06 коп. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 343 грн 59 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий – С.Г.Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: Т.А.Левченко

ОСОБА_2