Рішення № 76828457, 28.09.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5103/18

2/214/2547/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання - Бєлікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи №214/5103/18

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради,

про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей, -

Представники сторін:

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради - Іванова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітніх синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягувати із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітніх синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову до суду; стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Пред'явлені вимоги мотивовано тим, ОСОБА_1 перебуває із ОСОБА_2 в шлюбі, офіційно зареєстрованому 02.09.2011 року Саксаганським відділом ДРАЦС Криворізького МУЮ в Дніпропетровській області. В період шлюбних стосунків у них народилося двоє синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Батьком дітей є ОСОБА_2, факт батьківства ним не оспорюється. З травня 2013 року стосунки між сторонами погіршились, що призвело до розпаду сім'ї. В жовтні 2014 року ОСОБА_2 остаточно пішов з сім'ї та переїхав проживати до Автономної Республіки Крим. З того моменту він фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків по вихованню їх спільних синів, а саме: взагалі припинив спілкування з дітьми, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги на їх утримання, не приймає участь в їх вихованні. Діти забули про батька, а їх почуття зникли, оскільки з 2014 року вони жодного разу його не бачили, не чули. Фактично з жовтня 2014 року вихованням, матеріальним забезпеченням дітей ОСОБА_1 займається сама. Оскільки вказані обставини в їх сукупності, на переконання позивача, є свідченням свідомого та умисного самоусунення відповідача від виконання покладених на нього батьківських обов'язків, у зв'язку з чим з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів малолітніх дітей, вона просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Правом на участь в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не скористалася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, пред'явлені вимоги підтримала, наполягаючи на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання викликався у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом оголошення через офіційний сайт суду, однак не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Іванова О.В. при вирішенні спору покладалась на розсуд суду, оскільки ОСОБА_2 на території Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області фактично не проживає, дійсне місце його проживання службі у справах дітей не відоме, що виключає можливість надання висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення його батьківських прав. В судове засідання представник не з'явилась у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, про що подала відповідну заяву.

Оцінюючи характер процесу, важливість предмета розгляду, який стосується захисту інтересів малолітніх дітей, з метою дотримання розумних строків розгляду справи суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності відповідача в заочному порядку з урахуванням згоди позивача, на підставі наявних доказів, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03.04.2008 року у справі №3236/03 «Пономарьова проти України».

В ході розгляду справи позивач заявляла клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 12.09.2018 року задоволено.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №361 (а.с.5).

В період шлюбно-сімейних стосунків у них народилося двоє синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_2 від 13.03.2012 року, серії НОМЕР_3 від 08.01.2014 року відповідно (а.с.6, 7). Батьком дітей зазначений ОСОБА_2, факт батьківства ним не оспорювався.

Як вказувала позивач, що також підтверджується актом з місця проживання від 09.07.2018 року (а.с.11), після припинення між сторонами шлюбно-сімейних стосунків, з травня 2013 року та по теперішній час ОСОБА_2 з сім'єю не проживає, до дітей не приходить. ОСОБА_1 значиться зареєстрованою та проживає разом з малолітніми синами за адресою: АДРЕСА_1, що слідує з довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради №01.16-13/8701 від 05.07.2018 року (а.с.8).

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.02.2018 року, яке набрало законної сили 13.03.2018 року (а.с.12-13), ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з не проживанням ним без поважних причин за даною адресою з жовтня 2014 року.

Як слідує з довідок КЗ «ДНЗ (ясла-садок) №301» КМР від 11.07.2018 року (а.с.9, 10), малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відвідують Комунальний заклад «ДНЗ (ясла-садок) №301» Криворізької міської ради з 01.09.2016 року. Батько дітей - ОСОБА_2 участі у вихованні їх не приймає. Зі слів вихователів групи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у заклад дошкільної освіти дитину приводять та забирають мати та бабуся. Жодного разу вихователі батька не бачили, батьківські збори він не відвідував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що протягом останніх чотирьох років ОСОБА_1 самостійно займається вихованням їх спільних із ОСОБА_2 дітей, їх матеріальним забезпеченням. Зазначені обставини суд розцінює як свідчення незацікавленості відповідача життям, здоров'ям, матеріальним благополуччям та майбутнім його малолітніх синів, фактично умисне самоусунунення від виконання батьківських обов'язків, що суд розцінює як свідоме нехтуванням їх виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.141, ст.150 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний стан.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.1 ст.164 СК України, у випадку ухилення матері, батька дитини від виконання своїх обов'язків по її вихованню, вони можуть бути позбавленні судом батьківських прав.

При цьому, в розумінні п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року №3, який узгоджується з нормами ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей, про що зазначено в п.15 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року №3.

Таким чином, з аналізу зазначених вище положень закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України слідує, що позбавлення батьківських прав можливе лише у разі винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, при цьому докази, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання обов'язків щодо виховання дитини мають бути безспірними.

При вирішенні справи суд також приймає до уваги положення принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959 року, відповідно до якого малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні №39948/06 від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначив, що «… розірвання сімейних зв'язків між батьками та дитиною означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, у зв'язку з чим рішення національних органів має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання…».

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин та стосуються, зокрема, позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування надає письмовий висновок.

Як слідує з листа Служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 21.09.2018 року №02.2-18/2601, ОСОБА_2 на території Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області не проживає, дійсне його місцезнаходження встановити неможливо, у зв'язку з чим об'єктивно з'ясувати його ставлення до виконання батьківських обов'язків відносно малолітніх синів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 немає можливості.

Оскільки в контексті приписів ч.6 ст.19 СК України рішення органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами, в той час як небажання відповідача виходити на зв'язок з позивачем, органами, які здійснюють захист дітей з метою з'ясування його відношення до дітей, не надання матеріальної допомоги на утримання синів та не прояв тривалий час інтересу до їх життя, здоров'я, розвитку та навчання в своїй сукупності є свідченням невиконання ним батьківських обов'язків, а тому не виключать можливість позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

На підставі викладеного, керуючись принципом найкращого забезпечення інтересів дитини, закріпленим у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, та враховуючи, що позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків, суд вважає достатніми надані позивачем докази для застосування до відповідача крайніх заходів у виді позбавлення його батьківських прав, у зв'язку з чим приходить до висновку про необхідність задоволення пред'явлених ОСОБА_1 позовних вимог в цій частині. Такі висновку суду також узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п.48 рішення від 18.12.2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України» та в п.65 рішення № 46544/99 у справі «Кутцнер проти Німеччини».

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.2 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Як слідує з положень ч.1 ст.183, ч.1 ст.191 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються від дня пред'явлення позову у частці від доходу її матері, батька і/або у твердій грошовій сумі, при цьому частка заробітку (доходу), яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % гарантованого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки відповідач є фізично здоровою особою працездатному віці, має можливість та зобов'язаний утримувати своїх дітей, не дивлячись на фактичну відмову від них, доказів протилежного суду не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітніх синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% гарантованого прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07.08.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною стягувач аліментів не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу молодшу дитину, аліменти продовжуватимуть стягуватись з вирахуванням тієї рівної частки (1/6 відповідно), що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в силу ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 704,80 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за пред'явлення немайнової вимоги (а.с.1), також стягнути з відповідача в дохід держави 704,80 грн. судового збору за пред'явлення майнової вимоги про стягнення аліментів, від сплати якого позивач звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В порядку п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 136, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355, п. 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно малолітніх синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягувати із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання малолітніх синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% гарантованого прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07.08.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчі листи для пред'явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через районний суд протягом 30 днів з дня його ухвалення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП невідомий, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, код ЄДРПОУ юридичної особи 05410871, юридична адреса: вул. Володимира Великого 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Заочне рішення суду складено та підписано 28.09.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.