Вирок № 76828175, 28.09.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/6067/18

Провадження № 1-кп/592/476/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді: Бичкова І. Г. ,

за участю секретарів судового засідання: Троценко Ю. Ю. , Тіптюк В. О. ,

прокурорів: Фролкова М. В. , Ткаченка Р. А. ,

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_3 : адвокатів Гулакова А. І. , Сергеєвої С. А. ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_6 : адвоката Титаренка П. В. ,

обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми кримінальне провадження № 12018200440001209 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, який тимчасово не працює, який проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, який має на утриманні двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, який має початкову освіту (2 класи) , особи ромської національності, громадянина України, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки с. Косівщина, Сумського р-ну, Сумської обл. , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, яка тимчасово не працює, яка проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має на утриманні двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка має професійно-технічну освіту, українки, громадянки України, раніше судимої:

- вироком Сумського районного суду Сумської області від 13.03.2012 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. ;

- вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2012 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 місяць та у виді штрафу в розмірі 850 грн. ;

- ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21.02.2013 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2012 року було залишено без змін;

- ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2013 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21.02.2013 року було скасовано, а справу було направлено на новий судовий розгляд;

- вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.06.2014 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 місяць та у виді штрафу в розмірі 850 грн. , на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільненої від відбування покарання у виді позбавлення волі;

- звільненої 14.07.2014 року з Сумського слідчого ізолятора (№ 25) за відбуттям строку покарання;

- вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.02.2015 року за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 України до покарання у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці;

- звільненої 23.07.2015 року з Сумського слідчого ізолятора (№ 25) за відбуттям строку покарання;

- вироком Сумського районного суду Сумської області від 13.11.2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. ;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Досудовим розслідуванням було встановлено, що 25.03.2018 року ОСОБА_3 зустрів на вул. Металургів в м. Суми малознайому йому пенсіонерку ОСОБА_2. В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання довірою. Реалізуючи свій злочинний умисел, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_2 та бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи корисливий мотив, діючи повторно, з прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння грошовими коштами, шляхом обману та зловживанням довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_2 , під приводом доставки перегною на дачну ділянку потерпілої, що знаходиться в кооперативі "Чисті пруди" м. Суми, ОСОБА_3 отримав у ОСОБА_2 грошові кошти на суму 300 грн. , не маючи наміру його доставляти. В свою чергу ОСОБА_2 , довіряючи ОСОБА_3 і вважаючи, що він доставить перегній на її дачну ділянку, передала йому грошові кошти в сумі 300 грн. . В подальшому ОСОБА_3 отримані грошові кошти витратив на власні потреби.

27.03.2018 року ОСОБА_3 зустрів на вул. Металургів м. Суми ОСОБА_2 . В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання довірою. Реалізуючи свій злочинний умисел, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_2 та бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи корисливий мотив, діючи повторно, з прямим умислом направленим на незаконне заволодіння грошовими коштами, шляхом обману та зловживанням довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_2 , повідомив їй про те, що 25.03.2018 року він доставив на її дачну ділянку в кооперативі "Чисті пруди" м. Суми мішки з перегноєм в більшій кількості ніж вони домовлялися і це потребує доплати та отримав за це у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 300 грн. , хоча фактично перегній на її дачну ділянку не доставляв та не мав наміру його доставляти в майбутньому. В свою чергу ОСОБА_2 , довіряючи ОСОБА_3 і вважаючи, що він доставив перегній на її дачну ділянку в більшій кількості, повторно передала йому грошові кошти в сумі 300 грн. . В подальшому ОСОБА_3 отримані грошові кошти витратив на власні потреби.

28.03.2018 року ОСОБА_3 подзвонив на мобільний телефон ОСОБА_2 та запропонував зустрітись під приводом покупки пух, пера. В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання довірою. Реалізуючи свій злочинний умисел, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_2 та бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи корисливий мотив, діючи повторно, з прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння грошовими коштами, шляхом обману та зловживанням довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_2 , перебуваючи з потерпілою у дворі буд. АДРЕСА_3, повідомив їй про те, що він доставив на її дачну ділянку в кооперативі "Чисті пруди" м. Суми мішки з торфом, за які необхідно заплатити та отримав за це у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 300 грн. , хоча фактично торф на її дачну ділянку не доставляв та не мав наміру його доставляти в майбутньому. В свою чергу ОСОБА_2 , довіряючи ОСОБА_3 і вважаючи, що він доставив мішки з торфом на її дачну ділянку, передала йому грошові кошти в сумі 300 грн. В подальшому ОСОБА_3 отримані грошові кошти витратив на власні потреби.

Умисні, протиправні дії ОСОБА_3, які виразилися в незаконному заволодінні грошовими коштами на загальну суму 900 грн. , що належать ОСОБА_2 , вчиненими повторно, шляхом обману та зловживанням довірою, були кваліфіковані органом досудового розслідування як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) , кваліфікуючою ознакою якої є "вчинена повторно" (а. с. 3) .

Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 на викрадення чужого майна.

10.04.2018 року близько 20 години 20 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 з ОСОБА_6 прибули на АДРЕСА_4 для вчинення крадіжки чужого майна з жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4.

ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , шляхом розбиття віконного скла, проникли до жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4. Перебуваючи в приміщенні жилого будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 побачили пральну машинку "Siemens" та тепловентилятор "Saturn" , вартість яких, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1702е від 16.05.2018 року, складає 5067 грн. , та вирішили їх викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, користуючись тим, що їх дії залишаються непоміченими, вони пересунули вказані предмети до вікна жилого будинку для подальшого виносу. Однак, їх протиправні дії були помічені сторонньою особою, яка викликала співробітників поліції.

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були затримані співробітниками поліції та власником домоволодіння ОСОБА_1 .

Попереджений матеріальний збиток, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1702е від 16.05.2018 року, складає 5067 грн. .

Умисні, протиправні дії ОСОБА_3, вчинені повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, які виразилися у незакінченому замаху на таємне, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, викраденні майна ОСОБА_1 , згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1702е від 16.05.2018 року вартістю 5067 грн. , були кваліфіковані органом досудового розслідування як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , кваліфікуючою ознакою якої є: злочин вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло (а. с. 4) .

ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час вступила у злочинну змову з ОСОБА_3 на викрадення чужого майна.

10.04.2018 року близько 20 години 20 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 прибули на АДРЕСА_4 для вчинення крадіжки чужого майна з жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4.

ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , шляхом розбиття віконного скла, проникли до жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4. Перебуваючи в приміщенні жилого будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 побачили пральну машинку "Siemens" та тепловентилятор "Saturn" , вартість яких, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1702е від 16.05.2018 року, складає 5067 грн. , та вирішили їх викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди власнику майна, користуючись тим, що їх дії залишаються непоміченими, вони пересунули вказані предмети до вікна жилого будинку для подальшого виносу. Однак, їх протиправні дії були помічені сторонньою особою, яка викликала співробітників поліції.

В подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були затримані співробітниками поліції та власником домоволодіння ОСОБА_1 .

Попереджений матеріальний збиток, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1702е від 16.05.2018 року, складає 5067 грн. .

Умисні, протиправні дії ОСОБА_6, вчинені повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, які виразилися у незакінченому замаху на таємне, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, викраденні майна ОСОБА_1 , згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1702е від 16.05.2018 року вартістю 5067 грн. , були кваліфіковані органом досудового розслідування як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , кваліфікуючою ознакою якої є: злочин вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло (а. с. 5) .

Допитаний у відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив суду про те, що у вчиненому він щиро кається. Також обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду про те, що 25.03.2018 року, 27.03.2018 року, 28.03.2018 року він дійсно повторно вчинив шахрайські дії щодо потерпілої ОСОБА_2 за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду про те, що 10.04.2018 року близько 20 години 20 хвилин він разом із ОСОБА_6 дійсно вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, щодо потерпілої ОСОБА_1 за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Він просив суд суворо його не карати, враховуючи наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей, а також враховуючи його незадовільний стан здоров'я.

Допитана у відкритому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнала повністю та пояснила суду про те, що у вчиненому вона щиро кається. Також обвинувачена ОСОБА_6 пояснила суду про те, що 10.04.2018 року близько 20 години 20 хвилин вона разом із ОСОБА_3 дійсно вчинила незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, щодо потерпілої ОСОБА_1 за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Вона просила суд суворо її не карати, враховуючи наявність у неї на утриманні малолітніх дітей.

Допитана у відкритому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду про те, що обвинувачений ОСОБА_3 дійсно повторно вчинив щодо неї шахрайські дії за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Вона просила суд суворо його не карати, призначивши йому умовне покарання, враховуючи наявність у нього на утриманні малолітніх дітей. Цивільний позов до обвинуваченого вона не пред'являла. Обвинувачений ОСОБА_3 добровільно усунув заподіяну їй шкоду, повернувши їй суму грошей в розмірі 900 грн. . Обвинувачену ОСОБА_6 вона також просила суд суворо не карати, призначивши їй умовне покарання, враховуючи наявність у неї на утриманні малолітніх дітей.

Допитана у відкритому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду про те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дійсно вчинили щодо неї незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Цивільний позов до обвинувачених вона не пред'являла. Вона просила суд суворо їх не карати та призначити покарання менше, ніж запропонував прокурор, враховуючи наявність у них на утриманні малолітніх дітей.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його вина у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченою ОСОБА_6 своєї вини, її вина у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчинених злочинів та не заперечували проти скороченого судового розгляду, відтак, у суворій відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку (а. с. 75) .

Крім того, суд з'ясував, що обвинувачені та потерпілі правильно розуміють зміст наданих їм прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного та скороченого розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зіставивши ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, і встановлені судом ознаки злочинного діяння, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, а, отже, його злочинні дії необхідно кваліфікувати як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Зіставивши ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, і встановлені судом ознаки злочинного діяння, вчиненого обвинуваченою ОСОБА_6, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, а, отже, її злочинні дії необхідно кваліфікувати як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Крім того суд бере до уваги положення абз. 18 розд. ІІ "Постановлення судових рішень у кримінальних справах" листа Верховного Суду Україну "Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення" від 01.08.2004 року, в якому судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України зазначила про те, що трапляється, що судді у випадку, коли особа обвинувачується у готуванні чи замаху на злочин (ст. 15 КК України) або у співучасті в злочині (ст. 27 КК України) , зазначають, що особа обвинувачується, наприклад, за ст. 15 КК України і через тире - за статтею КК України, яка передбачає відповідальність за конкретний злочин ("за ст. 15 - ч. 2 ст. 200 КК України" ) . У таких випадках правильним є зазначення статей у переліку через кому.

Що стосується вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) , вчинене повторно, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Під покращенням становища особи, зокрема, слід розуміти перекваліфікацію діяння із виключенням кваліфікуючих ознак або умов, які обтяжують відповідальність (наприклад, вчинення незакінченого злочину, вчинення злочину у співучасті тощо) .

Із змісту абз. 5 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вбачається, що у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Обвинувачення має бути сформульоване так, щоб не було упущено жодної з істотних обставин вчинення кримінального правопорушення і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими при кваліфікації.

Отже, суд вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 337, абз. 5 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, оскільки це не погіршує, а покращує та поліпшує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, - стосовно обвинуваченого ОСОБА_3, що у повній мірі узгоджується та не суперечить вимогам, передбаченим ст. ст. 421, 437 КПК України, а саме: виключити з обвинувачення помилково інкриміновану органом досудового розслідування кваліфікуючу ознаку "шляхом зловживання довірою" , враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 раніше були малознайомі та між ними не могли та не склалися особливі довірчі стосунки. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо. Зловживання довірою істотно відрізняється від обману в складі шахрайства. Зловживання довірою є менш небезпечним способом вчинення злочину, ніж обман, володіє меншим ступенем суспільної небезпеки, а багато діянь, які формально підпадають під ознаки зловживання довірою щодо майна, взагалі не є злочинними в силу їх малозначності. Крім того, підтвердженням цього є використання законодавцем розділового сполучника "чи" , який відокремлює спосіб вчинення злочину "шляхом обману" від способу вчинення злочину "шляхом зловживання довірою" , зазначені в ст. 190 КК України. Розділовий сполучник "чи" передбачає поділ на різні види, передає чергування, несумісність явищ, виражає взаємовиключення кількох подій. Чинне законодавство закріплює обман і зловживання довірою альтернативними способами вчинення шахрайства. Тому обман і зловживання довірою можуть виступати лише як самостійні способи вчинення шахрайства.

Зіставивши ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, і встановлені судом ознаки злочинного діяння, вчиненого ОСОБА_3, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а, отже, його злочинні дії необхідно кваліфікувати як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) , вчинене повторно.

Крім того, оскільки обвинуваченим ОСОБА_3 було вчинено два злочини, передбачені різними статтями Особливої частини КК України, а саме: ч. 2 ст. 190 та ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, за жоден з яких його не було засуджено, відтак, на думку суду, в діях обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається сукупність злочинів, що також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" № 7 від 04.06.2010 року.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, вчинений ОСОБА_3, згідно ч. 3 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, вчинений ОСОБА_3, згідно ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень) , склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) , його матеріальний стан тощо.

Як особа обвинувачений ОСОБА_3 характеризується наступним чином.

Раніше неодноразово був притягнутий до кримінальної відповідальності:

- вироком Сумського районного суду Сумської області від 06.07.2009 року за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5588786) ;

- звільнений 26.06.2013 року з Сумської виправної колонії (№ 116) за відбуттям строку покарання;

- вироком Зарічного районного суду м. Суми від 03.02.2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) , на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 місяців (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42572847) ;

- звільнений 27.09.2016 року від покарання, призначеного йому вироком Зарічного районного суду м. Суми від 03.02.2015 року, на підставі ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку, згідно ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.09.2016 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61256166) (а. с. 35) .

На теперішній час притягується до кримінальної відповідальності:

- Ковпаківським районним судом м. Суми за вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72234865, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72249353) (а. с. 35, 61, 62, 89) .

Згідно виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 4" від 09.03.2018 року ОСОБА_3 був встановлений повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення) : гіпертонічна хвороба ІІ ст. , ІІ ст. , ризик 4; гіпертонічний криз від 04.01.2018 року, неускладнений (а. с. 41) .

Має постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, з 16.05.2014 року та до теперішнього часу (а. с. 87, 88) .

Має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 90) .

Проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 90) .

Має на утриманні двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 90, 123, 124) .

Негативно характеризується за місцем проживання (а. с. 90) .

Згідно довідці диспансерного відділення комунального закладу Сумської обласної ради "Обласний наркологічний диспансер" № 16п/01-11 від 23.04.2018 року ОСОБА_3, 1984 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, звернення з приводу надання психіатричної допомоги в закладі відсутні (а. с. 94) .

Згідно довідці диспансерного відділення комунального закладу Сумської обласної ради "Обласний наркологічний диспансер" № 13н/01-10 від 23.04.2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, на диспансерному обліку не перебуває (а. с. 95) .

Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - щире каяття; - активне сприяння розкриттю злочину; - добровільне усунення заподіяної шкоди потерпілій ОСОБА_2; - хворобливий стан винного у вчиненні злочину у зв'язку із встановленим йому діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ст. , ІІ ст. , ризик 4; гіпертонічний криз від 04.01.2018 року, неускладнений (а. с. 41) ; - наявність на утриманні двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 90, 123, 124) ; - повне визнання своєї вини у вчиненні злочинів.

Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - хворобливий стан винного у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що певні соматичні захворювання знижують ясність уявлення про навколишню дійсність, особа позбавлена того ступеня уважності та обачливості, якими володіє фізично здорова людина. Хворобливий стан робить людину дратівливою і легко збуджуваною; хвороба може сприяти розвитку егоїзму, відчуженості, і це, звичайно, може здійснювати вплив на особу при вчиненні злочину. Крім того, визнання хворобливого стану винного обставиною, яка пом'якшує покарання, пов'язується з принципами доцільності призначеного покарання та гуманізму. Хворобливий стан винного може створити перешкоди для відбування винним покарання та для досягнення мети покарання. Застосування до особи, яка має певне соматичне захворювання, покарання може завдати їй фізичних та моральних страждань, і навіть створити загрозу її життю чи призвести до серйозно погіршення здоров'я. На необхідність з'ясування стану здоров'я при дослідженні даних про особу винного вказується також в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року.

Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - наявність на утриманні винного малолітніх дітей при призначенні покарання обґрунтовується принципом гуманізму, справедливості, індивідуалізації покарання. Наявність на утриманні винного малолітніх дітей розуміється як надання винним відповідним особам матеріального забезпечення, яке майже завжди є основним джерелом існування для таких осіб. Крім того, наявність на утриманні винного малолітніх дітей означає, що винний бере безпосередню участь в їх вихованні та здійсненні щодо них інших батьківських обов'язків. Наявність на утриманні винного малолітніх дітей, окрім їх матеріального забезпечення, означає також, що винний здійснює догляд за ними, якщо ці особи потребують стороннього догляду. Державі не може бути байдуже, у якому становищі опиняться особи, які знаходяться на утриманні винного, після засудження останнього. Крім того, держава повинна піклуватися про фізичний та моральний розвиток малолітніх дітей у повноцінній сім'ї, адже бездоглядність дітей завжди була однією із причин дитячої злочинності.

Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочинів обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочинів, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочинів.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно ст. 67 КК України, суд вважає: - вчинення злочину щодо особи похилого віку, а саме: щодо потерпілої ОСОБА_2.

Враховуючи наявність шести обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, переслідуючи мету забезпечення пропорційності соціально виправданих цілей покарання, реалізуючи принцип справедливості покарання, суд дійшов висновку про доцільність, можливість та необхідність при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, керуючись ч. 1 ст. 69 КК України, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: до обмеження волі.

Отже, враховуючи тяжкість злочинів, особу винного та інші обставини справи, думку прокурора, думку потерпілої ОСОБА_2, думку потерпілої ОСОБА_1, думку обвинуваченого ОСОБА_3, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Гулакова Андрія Івановича, думку обвинуваченої ОСОБА_6, суд дійшов висновку про можливість і доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді обмеження волі, із застосуванням ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України. Строк обмеження волі суд визначає залежно від тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням наявності шести обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно ст. 66 КК України.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, вчинений ОСОБА_6, згідно ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень) , склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) , його матеріальний стан тощо.

Як особа обвинувачена ОСОБА_6 характеризується наступним чином.

Раніше неодноразово була засуджена:

- вироком Сумського районного суду Сумської області від 13.03.2012 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49590766) ;

- вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2012 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 місяць та у виді штрафу в розмірі 850 грн. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27365027) ;

- ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21.02.2013 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2012 року було залишено без змін (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29585005) ;

- ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2013 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21.02.2013 року було скасовано, а справу було направлено на новий судовий розгляд (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36473855) ;

- вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.06.2014 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 місяць та у виді штрафу в розмірі 850 грн. , на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнена від відбування покарання у виді позбавлення волі (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39362771) ;

- звільнена 14.07.2014 року з Сумського слідчого ізолятора (№ 25) за відбуттям строку покарання;

- вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.02.2015 року за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 України до покарання у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42643815) ;

- звільнена 23.07.2015 року з Сумського слідчого ізолятора (№ 25) за відбуттям строку покарання;

- вироком Сумського районного суду Сумської області від 13.11.2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70478106) (а. с. 39, 96, 121, 122, 125) .

Має постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 97, 98) .

Має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 99) .

Проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 99) .

Має на утриманні двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 99, 123, 124) .

Посередньо характеризується за місцем проживання (а. с. 99) .

Згідно довідці Сумської центральної клінічної лікарні № 207 від 04.05.2018 року ОСОБА_6, 1984 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 100) .

Згідно довідці Сумської центральної клінічної лікарні № 207 від 04.05.2018 року ОСОБА_6, 1984 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а. с. 101) .

Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6, згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - щире каяття; - активне сприяння розкриттю злочину; - наявність на утриманні двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 99, 123, 124) ; - повне визнання своєї вини у вчиненні злочину.

Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - наявність на утриманні винної малолітніх дітей при призначенні покарання обґрунтовується принципом гуманізму, справедливості, індивідуалізації покарання. Наявність на утриманні винної малолітніх дітей розуміється як надання винною відповідним особам матеріального забезпечення, яке майже завжди є основним джерелом існування для таких осіб. Крім того, наявність на утриманні винної малолітніх дітей означає, що винна бере безпосередню участь в їх вихованні та здійсненні щодо них інших батьківських обов'язків. Наявність на утриманні винної малолітніх дітей, окрім їх матеріального забезпечення, означає також, що винна здійснює догляд за ними, якщо ці особи потребують стороннього догляду. Державі не може бути байдуже, у якому становищі опиняться особи, які знаходяться на утриманні винної, після засудження останньої. Крім того, держава повинна піклуватися про фізичний та моральний розвиток малолітніх дітей у повноцінній сім'ї, адже бездоглядність дітей завжди була однією із причин дитячої злочинності.

Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6, згідно ст. 67 КК України, судом встановлено не було.

Отже, враховуючи тяжкість злочину, особу винної та інші обставини справи, думку прокурора, думку потерпілої ОСОБА_2, думку потерпілої ОСОБА_1, думку обвинуваченої ОСОБА_6, думку обвинуваченого ОСОБА_3, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Гулакова Андрія Івановича, суд дійшов висновку про можливість і доцільність призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, необхідного й достатнього для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 слід обчислювати з дня його затримання в порядку ст. 208 КПК України, тобто з 11.04.2018 року з 00 годин 30 хвилин (а. с. 91 - 93) .

Цивільний позов по справі потерпілою ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_3 пред'явлений не був (а. с. 6) .

Цивільний позов по справі потерпілою ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_3 пред'явлений не був (а. с. 6) .

Цивільний позов по справі потерпілою ОСОБА_1 до обвинуваченої ОСОБА_6 пред'явлений не був (а. с. 6) .

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України (а. с. 8, 9, 11, 105 - 107) .

Згідно абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно довідці № 19/119/6-2/667 від 07.05.2018 року, пов'язані з проведенням судової трасологічної експертизи в сумі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 00 копійок, згідно довідці № 19/119/11-1/1702е від 16.05.2018 року, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 00 копійок, слід відшкодувати за рахунок обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених на користь держави, а саме: - за рахунок обвинуваченого ОСОБА_3 слід відшкодувати на користь держави 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 50 копійок; - за рахунок обвинуваченої ОСОБА_6 слід відшкодувати на користь держави 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 50 копійок (а. с. 5, 6, 8, 9, 11, 108, 109) .

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований 12.04.2018 року слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми до 31.05.2018 року включно, обраний 31.05.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 27.07.2018 року включно, продовжений 18.06.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 21.09.2018 року включно, продовжений 11.09.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 19.11.2018 року включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_3, слід залишити колишнім - тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців (а. с. 33, 34, 51, 60, 68, 69, 77, 113, 120) .

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований 12.04.2018 року слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми до 01.06.2018 року включно, обраний 31.05.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 31.07.2018 року включно, продовжений 18.06.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 21.09.2018 року включно, продовжений 11.09.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 19.11.2018 року включно, щодо обвинуваченої ОСОБА_6, слід залишити колишнім - домашній арешт до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців (а. с. 38, 51, 68, 69, 113) .

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення п. 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року по справі № 663/537/17, провадження № 13-31кс18, згідно якому, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно) , то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76207318) .

В строк відбування обвинуваченим ОСОБА_3 покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати час його знаходження під вартою в період часу з 11.04.2018 року до дати ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один позбавлення волі (а. с. 91 - 93) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України; ст. ст. 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України; ст. ст. 11, 12, 50 - 52, 61, 63, 65 - 67, 69, 70, 75, 76, 89, 185, 190 КК України, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3 місяці;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 9 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 9 місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його затримання в порядку ст. 208 КПК України, тобто з 11.04.2018 року з 00 годин 30 хвилин.

Визнати ОСОБА_6 винуватою у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо вона протягом визначеного іспитового строку 2 (два) роки 6 місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Речові докази, а саме:

- пару кросівок "Adidas" чорного кольору, які 12.04.2018 року було добровільно видано ОСОБА_3, в яких його було затримано на місці вчинення злочину, що були запаковані до поліетиленового пакету № 2, які були передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області, - повернути власнику (законному володільцю) - ОСОБА_3, оскільки це можливо без шкоди для кримінального провадження;

- пару чобіт світло-коричневого кольору, які 12.04.2018 року було добровільно видано ОСОБА_6, в яких її було затримано на місці вчинення злочину, що були запаковані до поліетиленового пакету № 3, які були передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області, - повернути власнику (законному володільцю) - ОСОБА_6, оскільки це можливо без шкоди для кримінального провадження;

- зіскоб речовини буро-червоного кольору, вилучений 10.04.2018 року із внутрішньої сторони підвіконня навпроти розбитого вікна, що був запакований до поліетиленового пакету № 2, - зіскоб речовини буро-червоного кольору, вилучений 10.04.2018 року із зовнішньої сторони віконної рами, що був запакований до поліетиленового пакету № 1, відрізки липкої стрічки із відкопійованими слідами рук, що були запаковані до поліетиленового пакету № 3, - пляшка з полімерного матеріалу з етикеткою "Мірінда" , що була запакована до поліетиленового пакету № 4, які були передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області, - знищити.

Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно довідці № 19/119/6-2/667 від 07.05.2018 року, пов'язані з проведенням судової трасологічної експертизи в сумі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 00 копійок, згідно довідці № 19/119/11-1/1702е від 16.05.2018 року, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 00 копійок, відшкодувати за рахунок обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених на користь держави, а саме: - за рахунок обвинуваченого ОСОБА_3 відшкодувати на користь держави 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 50 копійок; - за рахунок обвинуваченої ОСОБА_6 відшкодувати на користь держави 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 50 копійок.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований 12.04.2018 року слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми до 31.05.2018 року включно, обраний 31.05.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 27.07.2018 року включно, продовжений 18.06.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 21.09.2018 року включно, продовжений 11.09.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 19.11.2018 року включно, щодо ОСОБА_3, залишити колишнім - тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований 12.04.2018 року слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми до 01.06.2018 року включно, обраний 31.05.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 31.07.2018 року включно, продовжений 18.06.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 21.09.2018 року включно, продовжений 11.09.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми до 19.11.2018 року включно, щодо обвинуваченої ОСОБА_6, залишити колишнім - домашній арешт до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців.

В строк відбування обвинуваченим ОСОБА_3 покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати час його знаходження під вартою в період часу з 11.04.2018 року до дати ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ковпаківський районний суд м. Суми, який постановив вирок.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков