Рішення № 76827580, 05.09.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1534/17

№ 2/183/228/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

30.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 8000 доларів США, що еквівалентно національній валюті 218 012,80 гривень, інфляційні витрати в розмірі 249 225,77 гривень, 3% річних в розмірі 22 273,14 гривень, а всього 489 511,71 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, з урахування уточненого позову від 30.08.2017 року, ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду по справі № 2-642/11 від 08 травня 2013 року, яке набрало законної сили 07 травня 2014 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 28.04.2004 року, укладений між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Спіренковою Н.В. Рішенням суду встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 8 000 доларів США за продаж будинку АДРЕСА_1, про що написав розписку, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_2, як правонаступник позивача ОСОБА_3, уточнила позовні вимоги і просила суд застосувати наслідки недійсного правочину та стягнути з ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 на її користь спричинену знесенням будинку матеріальну шкоду в розмірі 54 800 гривень. Судом було відмовлено в задоволенні цієї вимоги, оскільки ОСОБА_2 не подала висновок експерта про вартість знесеного будинку. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися до суду з цією вимогою до ОСОБА_1 вдруге, у разі наявності висновку експерта про вартість знесеного будинку. З таким позовом ОСОБА_2 до теперішнього часу не звернулася.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що ОСОБА_2 є правонаступником всіх прав та обов'язків померлого ОСОБА_3 у відносинах, щодо яких виник спір, тобто сторони договору купівлі-продажу будинку від 28.04.2004 року, який в подальшому визнаний судом недійсним, тому просить застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами норми ст.216 ЦК України щодо недійсності правочину. При цьому позивач звертає увагу суду, що для захисту прав сторони недійсного правочину, застосовуються загальні строки позовної давності, встановлені ст.257 ЦК України. Строк звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсного правочину та повернення ОСОБА_1 коштів, які отримані ОСОБА_3 на виконання договору купівлі-продажу будинку, який в подальшому визнаний судом недійсним, розпочався з 07 травня 2014 року (строк набрання рішення суду по справі №2-642/11 законної сили). Отже, позивач вважає, що нею не пропущений процесуальний строк на звернення до суду з позовом про повернення коштів. Оскільки договір купівлі-продажу домоволодіння визнаний недійсним, позивач наполягає на стягненні з правонаступника продавця коштів, отриманих від продажу будинку, розмір яких зафіксований у власноручній розписці продавця, оскільки ОСОБА_2, як правонаступник ОСОБА_3 у правовідносинах щодо недійсності правочину, кошти в розмірі 8000 доларів США до теперішнього часу ОСОБА_1 не повернула. Факт отримання саме такого розміру коштів від продажу будинку встановлений рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 08 травня 2013 року. В ході розгляду цієї справи була проведена судова почеркознавча експертиза від 10.10.2005 року за № 1338, висновком якої було підтверджено, що розписка написана та підписана ОСОБА_3

В зв'язку з цими обставинами ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача, як спадкоємця ОСОБА_3, кошти від продажу будинку, що еквівалентно національній валюті на день пред'явлення позову у розмір 218 012,80 гривень. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних, надавши до суду відповідний розрахунок, всього інфляційні збитки за період з 07.05.2014 року по 14.03.2018 року складають 294 258,25 грн., 3% річних складають 25 229,76 грн., а всього 218 012,80 + 294 258,25 грн. + 25 229,76 грн. = 537 500,81 гривень.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецького Д.І. від 04 квітня 2017 року відкрито провадження у справі.

13 листопада 2017 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Сорокі О.В.

Ухвалою суду від 25 травня 2018 року в якості третьої особи у даній справі залучено Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області.

За результати підготовчого провадження відповідною ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засіданні представник позивача ОСОБА_6 не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, одночасно позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні позов не визнав, у запереченні на позов зазначив, що сама по собі розписка була написана в невизначену дату, а саме незрозуміло, в якому році вона була підписана, вид отриманої грошової одиниці не визначений, та з її суті не зрозуміло, за що саме були отримані кошти в невстановленій валюті, та без визначення точної адреси будинку та природи боргу. Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 є правонаступником як спадкоємець ОСОБА_3 згідно ст. 216 ЦК України та на неї розповсюджується правові наслідки визнання договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 недійсним, не може бути задоволено, оскільки на момент вступу рішення в законну силу, зобов'язання ОСОБА_3 припинилися згідно ст. 608 ЦК України. Також вважає, що строк позовної давності, по поверненню коштів, отриманих ОСОБА_3 по договору купівлі-продажу в розмірі 8000 у.д.е. отримані в невідомій валюті від ОСОБА_1, закінчився через шість місяців щодо 8000 у.д.е. та через рік після визнання договору недійсним стосовно коштів отриманих по ньому. Крім того, на момент подання ОСОБА_2 заяви від 17.01.2008 року про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 ніякого нерухомого майна, яке б йому належало вже не існувало. Поряд з цим, ОСОБА_2 в силу ст. 1282 ЦК України не може задовольняти вимоги позивача та бути правонаступником по будь-яким грошовим зобов'язанням, в зв'язку з відсутністю майна отриманого у спадщину. При цьому заявив про застосування строку позовної давності, просив у позові відмовити (а.с.59-60).

Відповідач та її представник, кожен окремо, в судове засідання не з'явилися, про час, даті та місце судового засідання були повідомлені належним чином, представник позивача звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутність, необхідних умов для проведення заочного розгляду справи судом не знайдено, зважаючи на поданий відзив на позовну заяву та заяву про застосування позовної давності, а тому суд розглянув справу, відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України.

Представник третьої особи не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справи в судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду надано копію рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року, яке набрало законної сили 07 травня 2014 року у справі № 2-642/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання договору недійсним, відповідності до якого судом:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, укладений від 28.04.2004 року між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Спіренковою Н.В. (а.с.8-17).

У відповідності до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права, а саме.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А згідно вимог ст. 82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, статтею 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коди одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9, реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як встановлено вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 кошти за проданий будинок, а саме 8000 доларів США, що підтверджується розпискою, копія якої міститься також в матеріалах даної справи (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер (а.с.18), однак за життя склав заповіт, яким все своє майно де б воно не було та з чого б не складалося, та все що належало йому на день смерті заповів ОСОБА_2 (а.с.21).

Згідно ст.ст.1216, 1218, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Матеріали спадкової справи свідчать про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, даних про наявність інших спадкоємців померлого судом не встановлено, а отже ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_3 у відносинах, щодо яких виник спір, тобто сторони договору купівлі-продажу будинку від 28.04.2004 року, який визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить звернутися протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 02.05.2018 року звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов'язок спадкодавця ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.103-104).

Таким чином, коментовані норми діючого цивільного законодавства, що регулюють правовідносини, пов'язані з прийняттям спадщини, є підставою для застосування реституції та пред'явлення вимоги до спадкоємця сторони правочину, який визнаний судом недійсним.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року встановлено, що договір купівлі-продажу будинку за АДРЕСА_1 містить ціну продажу 11684 грн., однак недійсним оспорюваний правочин визнаний з підстав, визначених ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України. При цьому матеріали цивільної справи № 2-642/11, яка була оглянута судом, містять оригінал розписки ОСОБА_3 В ході розгляду цієї справи було проведено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої було встановлено, що рукописний текст (буквенний та цифровий) від імені ОСОБА_3 в розписці про отримання від ОСОБА_1 8000 доларів США виконані ОСОБА_3, те ж саме стосується і підпису у розписці.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суду доведено, що подана позивачем копія розписки про отримання ОСОБА_3 8000 доларів США, оригінал якої міститься в матеріалах цивільної справи № 2-642/11, за своєю суттю є документом, який в тому числі виданий продавцем покупцю за договором купівлі-продажу, який також підтверджує факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідачем не спростовано, що зазначена розписка не має відношення до правовідносин, що виникли між сторонами з приводу укладення договору купівлі-продажу, який в подальшому було визнано судом недійсним. Навпаки, матеріали цивільної справи № 2-642/11 містять достатньо доказів, досліджених судом, з приводу отримання спадкодавцем ОСОБА_3 грошової суми за проданий будинок у розмірі 8000 доларів США, наявність інших укладених правочинів між спадкодавцем та ОСОБА_1 суду не подано.

У відповідності до ч.1 ст. 608 ЦК України, на яку, як на підставу заперечень, посилається представник відповідача зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Зазначена норма матеріального законом щодо припинення зобов'язання не може бути застосована до спірних правовідносин, з підстав, зазначених вище. Судом допускається застосування реституції та пред'явлення вимоги до спадкоємця сторони правочину, який визнаний судом недійсним, в тому числі в частині повернення майна, а в даному випадку коштів, отриманих внаслідок вчинення недійсного правочину.

При цьому судом не знайдено підстав для застосування позовної давності, виходячи з наступного.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яким визнано недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу будинку, набрало законної сили 07 травня 2014 року. Оскільки судом при розгляді цієї справи застосовуються вимоги ст. 216 ЦПК України, то, відповідно, до вимог про застосування правил реституції встановлена загальна позовна давність - три роки. Позивач звернулася до суду 30.03.2017 року, тобто до спливу встановленої загальної позовної давності.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, з урахуванням обставин, встановлених в судовому засіданні, а також з урахуванням вимог ст. 524 ЦК України щодо валюти зобов'язання, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти, фактично отримані спадкодавцем ОСОБА_3, при укладенні договору купівлі-продажу, який визнаний судом недійсним. За підрахунками суду, на момент винесення рішення ця сума складає 227943,2 грн., виходячи з курсу валют, встановлених Національним банком України на момент винесення рішення.

Вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України щодо відповідальності боржника у грошовому зобов'язанні не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які регулюються виключно ст.216 ЦК України та передбачають відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, тобто на момент винесення рішення. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 4146,45 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 76-82, 89, 141, 263-265, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2) суму коштів у розмірі 227943,2 грн. (двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок три грн., 20 коп.), отриманих внаслідок вчинення недійсного правочину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4146,45 грн. (чотири тисячі сорок шість грн., 45 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.