Ухвала суду № 76826491, 02.07.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/8980/18

Провадження №2/200/2868/18

У Х В А Л А

02 липня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 міської ради про забезпечення позову по справі за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Матусевич (ОСОБА_4, Василевич) ОСОБА_5, ОСОБА_4, Департамент житлового господарства ОСОБА_1 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про витребування майна, визнання недійсним договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Матусевич (ОСОБА_4, Василевич) ОСОБА_5, ОСОБА_4, Департамент житлового господарства ОСОБА_1 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про витребування майна, визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Через канцелярію суду позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій просить суд, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: квартиру №35, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 19а (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна - 899901812101); заборони відповідачам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОК1111 НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, та будь-яким іншим особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно - квартиру №35, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 19а (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна - 899901812101).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборонити вчиняти певні дії, виконання рішення, постановленого за позовом прокурора, буде унеможливлено, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості відчужити майно.

Суд, вивчивши матеріали справи, зважаючи на обставини справи прийшов до наступного висновку.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень частини 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 1ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, судом встановлено, що предметом спору є витребування нерухомого майна – квартири №35 розташованої за адресою м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 19а.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз’яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

При цьому, суд наголошує, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1-18,149-150,153,154,157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача позивача ОСОБА_1 міської ради про забезпечення позову по справі за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Матусевич (ОСОБА_4, Василевич) ОСОБА_5, ОСОБА_4, Департамент житлового господарства ОСОБА_1 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про витребування майна, визнання недійсним договору іпотеки – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: квартиру №35, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 19а (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна - 899901812101);

Заборонити відповідачам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОК1111 НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, та будь-яким іншим особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно - квартиру №35, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 19а (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна - 899901812101).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення . Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також подальшому розгляду справи.

Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску