Ухвала суду № 76826480, 22.08.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/13217/18

Провадження №2/521/4028/18

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 серпня 2018 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси – Плавич І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –

ВСТАНОВИВ:

Через канцелярію суду в порядку ст. 14, п. 15 розділу ХІІІ ЦПК України надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Як встановлює ст. 13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи зі змісту даної норми, звернення особи до суду повинне відповідати певним вимогам, що регламентуються процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Однак, дослідивши відповідні матеріали, суд виявив, що дана заява подана без додержання певних вимог закону, а саме: відсутні реєстраційні номери облікової картки платника податків сторін за його наявності або номери і серії паспортів для фізичних осіб – громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі адреси електронних пошт сторін; не зазначено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги стосовно стягнення заборгованості за процентами; не зазначені відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору; не наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивачем визначено ціну позову у розмірі 151 778,47 гривень.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію №0.0.1104013779.1 від 09 серпня 2018 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 704,80 гривень.

Згідно із ст. 4 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою або фізичною особою – підприємцем – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана: юридичною особою або фізичною особою – підприємцем – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 56 158,80 гривень, заборгованості у розмір 2000,00 доларів США, що еквівалентно 53733,43 гривень, 3% річних від простроченої заборгованості у розмірі 9 775,62 гривень, проценти від суми позики у розмірі 22 111,25 гривень - які є майновими; та вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 гривень – яка є немайновою.

Відтак, суддя зазначає, що за подачу даного позову доплаті від позивача підлягає: 141 779, 10 х 0,01 = 1 417,79 гривень, що визначений Законом України «Про судовий збір». Підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору відсутні.

Згідно з п. 22 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» (Заява №23436/03), Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. Golder v. the United Kingdom, рішення від 21 лютого 1975 року, серія А, №18, с.18, параграф 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France рішення від 29 липня 1998 року, Reports of Judgment and Decisions 1998-V, с.1867, параграф 37).

Водночас, за змістом п.п. 59, 60 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (Заява №28249/95), Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства»). Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов’язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі «Ейрі проти Ірландії», цитоване вище, там само, п. 25-26). Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв’язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як встановлює ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 185 ч.ч.1,2 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного, суддя вбачає, що дана заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачеві строку для усунення наведених недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 259, 260, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків впродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали суду.

Роз’яснити позивачеві, що у разі, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: І.В. Плавич