Рішення № 76826450, 04.09.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/353/18

Провадження №2-а/521/128/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі судді Плавича І.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Другий Суворовський відділ ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Другий Суворовський відділ ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що 31 травня 2017 року в.о. начальника митниці – начальника управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 ухвалено постанову про порушення митних правил №0403/50000/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків від несплаченої суми митних платежів, що складає 74842,65 гривень.

Позивач ОСОБА_1 винним себе не визнає, вважає, що належним чином і у повному обсязі виконав відповідні вимоги закону, порушення митних правил не допустив, з висновками митного органу не згодний, у зв’язку з чим звернувся з даним позовом в суд, в якому просив скасувати постанову про порушення митних правил №0403/50000/17 від 31 травня 2017 року.

Правом подачі відзиву на позовну заяву представник Одеської митниці ДФС не скористався, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не надходив.

Представник позивача ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з’явився, але від особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно зі ст. 194 ч.3 КАС України.

Представник Одеської митниці ДФС у відкрите судове засідання не з’явився, але від особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно зі ст. 194 ч.3 КАС України.

Представник Другого Суворовського відділу ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області у відкрите судове засідання не з’явився, відділ повідомлявся судом про розгляд справи, причини неявки представника суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд доходить висновку про часткове задоволення заявленого позову – з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що згідно постанови про порушення митних правил №0403/50000/17 від 31 травня 2017 року, ухваленої в.о. начальника митниці – начальником управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС ОСОБА_2, 08 березня 2017 року між підприємством, яке засноване на власності об’єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» та компанією «Surplex GmbH» було укладено контракт №2/03-17 щодо поставки в Україну товарів. В рамках зовнішньоекономічного контракту до митного поста «Одеса-центральний» Одеської митниці ДФС прибули товари.

11 квітня 2017 року ОСОБА_1, декларантом підприємства, яке засноване на власності об’єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» – суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, акредитованого Одеською митницею ДФС, – було надано до відділу митного оформлення №6 митного посту «Центральний» Одеської митниці ДФС митну декларацію типу «ІМ40ДЕ», яку було прийнято та зареєстровано за номером №UА500060/2017/003267.

Декларацію було заповнено за інформацією контракту від 08 березня 2017 року №2/03-17, інвойсу від 08 березня 2017 року №V1276-007 та інших товарно-супровідних і комерційних документів, які були додані до митної декларації.

У графі 31 митної декларації №UА500060/2017/003267, зокрема, було заявлено товар №5 – «Пристрої для розбризкування або розпилення рідких чи порошкоподібних речовин, б/в, розібрана на час транспортування: Фарбувальна камера GARDINA надлишкового тиску механічна, з водяною завісою – 1 шт. Виробник – немає даних. Торгівельна марка – немає даних. Країна виробництва – невідома».

Код товару відповідно до його ознак за УКТ ЗЕД було визначено та заявлено декларантом за №8424890000 зі сплатою митних платежів за ставкою 2% у розмірі 90880,38 гривень.

Суд звернув увагу, що за кодом №8424890000 в УКТ ЗЕД описуються: «Механічні пристрої (з ручним керуванням або без нього) для розбризкування або розпилення рідких чи порошкоподібних речовин; вогнегасники, заряджені або незаряджені; пульверизатори та аналогічні пристрої; піскострумні, парострумні та аналогічні метальні пристрої: - інші пристрої; - інші.» в групі 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини».

12 квітня 2017 року при оформленні товару за митною декларацією №UA500060/2017/003267 митним органом було складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за митною декларацією №UА500060-0005-2017 та ухвалене рішення про визначення (встановлення) коду товару №UА500060-0005-2017.

Унаслідок вказаних заходів митним органом було змінено код товару за УКТ ЗЕД на №9406003800, який описується як: «Конструкції будівельні збірні: - інші: - - з чорних металів: - - - інші» в групі 94 «Меблі; постільні речі, матраци, матрацні основи, диванні подушки та аналогічні набивні речі меблів, світильники та освітлювальні прилади, в іншому місці не зазначені; світлові покажчики, табло та подібні вироби; збірні будівельні конструкції», за яким ставка митних платежів становить 5% у розмірі 115827,93 гривень.

14 квітня 2017 року державним інспектором першого відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил №0403/50000/17.

За висновком митного органу, внаслідок невірного зазначення коду за УКТ ЗЕД, декларантом було недоплачено відповідну різницю митних платежів в розмірі 24947,55 гривень.

31 травня 2017 року в.о. начальника митниці – начальником управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 було ухвалено постанову №0403/50000/17 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 74842,65 гривень.

Як регламентує ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У розумінні ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Так, в силу ст. 53 ч.ч.1,2 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема, декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів тощо.

Згідно зі ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості.

Матеріали справи свідчать, що заявлений у декларації товар є обладнанням, механічним пристроєм (фарбувальна камера), що ввозився на митну територію України у розібраному стані. При здійсненні митного оформлення в режимі «імпорт» товару декларантом було застосовано основний метод визначення митної вартості, зазначено всі необхідні відомості щодо товару та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, обраний метод її визначення та код товару згідно його ознак за УКТ ЗЕД.

За змістом ст. 485 МК України, склад відповідного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов’язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, категорія «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює розраховані державними органи до сплати митні платежі, які розглядаються судом як частина сфери оподаткування (рішення у справах «Інтерсплав проти України» (Заява № 803/02), «TOB «Полімерконтейнер» проти України» (Заява № 23620/05) тощо).

Так, згідно з п.п. 16, 17 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України» (Заява № 23620/05), суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним. Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля. Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), п.п. 69-73 (Заяви №№ 7151/75; 7152/75).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що висновок митного органу щодо наявності в діях декларанта мети у вигляді неправомірного зменшення розміру митних платежів є передчасним та спростовується зібраними доказами.

Оскільки сторона позивача просила суд поновити строк оскарження постанови у справі про порушення митних правил, суд зазначає наступне.

15 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою на зазначену постанову до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику – ДФС України, однак відомостей про розгляд скарги на день подачі адміністративного позову до суду не отримав. На підтвердження відповідних доводів позивач посилався на опис вкладення до листа до ДФС України з відміткою відділення поштового зв’язку та фінансово-платіжну квитанцію про оплату відправлення, датовані 16 червня 2017 року.

Ураховуючи викладене, суд погодився із обґрунтованістю тверджень сторони та дійшов висновку про поновлення строку оскарження постанови у справі про порушення митних правил на підставі ст. 289 КУпАП та ст. 121 КАС України.

Як чітко зобов’язує ст. 77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (Заява № 16437/04) та п. 60 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відтак, посилання сторони відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними, мають суперечливий характер та викликають обґрунтований сумнів, що сукупно має тлумачитись на користь позивача.

Відповідно до ст. 531 ч.1 п.1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Ураховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову. Разом з тим, оскільки в процесі розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень митних правил, суд вбачає обґрунтованим закрити провадження у відповідній справі.

Статтею 5 КАС України визначені можливі способи захисту прав, свобод або законних інтересів особи, що звертається до адміністративного суду, даний перелік не є вичерпним. При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Заявляючи у позові про застосування заходів для розгляду питання про притягнення до відповідальності посадових осіб Одеської митниці ДФС у зв’язку з ухваленням оскаржуваної постанови, позивач не обґрунтовує таких вимог з посиланням на ті нормативні положення, що, на його думку, були порушені суб’єктом владних повноважень. При цьому заявник не зазначає, в чому саме полягають порушення його прав з боку відповідача в рамках відповідної справи про порушення митних правил з урахуванням факту оскарження самої постанови по суті.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість даної вимоги позивача та відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ст. 139 ч.ч. 1,5 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у зв’язку із задоволення заявленого позову та звільненням позивача від сплати судового збору, суд доходить висновку про компенсування суми неоплаченого судового збору в розмірі 704,80 гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 19, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 371, п.п. 9, 15.5 розділу VII КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Другий Суворовський відділ ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області – задовольнити частково.

Постанову в справі про порушення митних правил №0403/50000/17 від 31 травня 2017 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України, – скасувати, та закрити провадження у справі про порушення митних правил у зв’язку із відсутністю у діях особи ознак порушення митних правил.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС – відмовити.

Компенсувати суми неоплаченого судового збору в розмірі 704,80 гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Повні відомості про сторін згідно зі ст. 246 ч.5 п.4 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 – 65055, місто Одеса, вулиця Крушельницького, 17; РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Одеська митниця ДФС – 65078, місто Одеса, вулиця Івана і ОСОБА_4, 21-а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39441717.

Третя особа: Другий Суворовський відділ ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області – 65112, місто Одеса, вулиця І – Сортувальна, 36; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41405348.

Суддя: І.В. Плавич