Рішення № 76826227, 19.09.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2223/17

Провадження №2/173/288/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018

Верхньодніпровський районний суд

Дніпропетровської області

У складі: головуючої - судді Петрюк Т.М

При секретарі - Рудовій Л.В.

За участю позивача - ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Промінь», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки до відповідача ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Промінь», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2017 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засідання на 14.02.2018 року.

14.02.2018 року розгляд справи відкладений в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання. Справу призначено до розгляду на 22.03.2018 року.

22.03.2018 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву за клопотання позивача в зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог. Справу призначено до розгляду на 03.05.2018 року.

03.05.2018 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву за клопотання позивача в зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог. Справу призначено до розгляду на 15.06.2018 року.

14.05.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява.

15.06.2018 року проведене підготовче судове засідання та справа призначена до розгляду на 19.09.2018 року

Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

19.09.2018 року в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно позовних вимог позивач просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3.54 га., укладений між нею та відповідачем ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Промінь», 16.05.2011 року з моменту його укладення

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 від 25.12.2003 року вона є власником земельної ділянки (паю) площею 3.54 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

11.01.2011 року вона надала ОСОБА_2,, нотаріально посвідчену довіреність на управління належною їй земельною ділянкою терміном на 10 років. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3

За усною домовленістю з ОСОБА_2, вона надала йому право передавати належну їй земельну ділянку в оренду терміном не більше ніж на 10 років.

До листопада 2017 року вона не цікавилась тим, як ОСОБА_2, управляє належною їй земельною ділянкою, але 23.11.2017 року вона отримала витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого дізналась, що ОСОБА_4, передав в оренду належну їй земельну ділянку терміном на 50 років.

Вона звернулась до відповідача з проханням надати їй один екземпляр договору оренди земельної ділянки, так як його у неї не було та вона його не підписувала.

Ознайомившись із примірником договору оренди земельною ділянки вона виявила, що він підписаний ОСОБА_2, на підставі довіреності. А також що договір укладений терміном на 50 років з моменту державної реєстрації, та в акті прийому - передачі земельної ділянки також зазначено, що земельна ділянка передана орендодавцю 16 травня 2011 року.

Відповідно до даних з зазначених в договорі, державна реєстрація договору була проведена 24 жовтня 2012 року.

Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.11.2017року реєстрація права оренди в державному реєстрі була проведена 09.09.2016 року.

Дізнавшись про порушення довіреною особою умов довіреності та умов передачі в оренду земельної ділянки вона письмовою заявою від 11.01.2011 року під реєстровим номером 1-28 припинила дію довіреності № 30 від 11.01.2011 року та відповідні відомості були внесені в Єдиний реєстр довіреностей за реєстраційним номером 34668351.

Крім того 11 січня 2011 року вона склала заповіт на ім'я ОСОБА_2 на належну їй земельну ділянку. Дізнавшись про порушення її прав вона 11.01.2018 року скасувала заповіт № 30 від 11.01.2011 року подавши відповідну заяву до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори. Відомості про скасування заповіту внесені до Спадкового реєстру 11.01.2018 року за № 61845572.

Вона особисто не надавала згоди ОСОБА_2,. на передачу в оренду її земельної ділянки терміном на 50 років, а коли дізналась про те, що договір оренди земельної ділянки укладений терміном на 50 років, подала заву до нотаріальної контори про відкликання довіреності.

Просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки як такий, що укладений в результаті зловмисної домовленості однієї сторони з іншою стороною, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, давши пояснення фактично викладені в матеріалах справи, а також пояснила, що при нотаріальному посвідчені документів вона знайомилась з ними і у всіх документах було вказано, що вони укладаються на десять років. А потім виявилось, що договір оренди земельної ділянки укладений на 50 років, але вона з цим не згодна. При укладені договору та підписанні довіреності їй було виплачено грошову суму 10000 грн., але за час, що пройшов з моменту укладення договору оренди земельної ділянки, орендна плати підвищилась, тому вона бажає розірвати даний договір, щоб укласти новий договір або з даним орендарем або з іншим, але на сприятливих для неї умовах.

Представник відповідача ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Промінь», в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки від 04.07.2018 року.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки від 23.03.2018 року.

Відповідач, представник відділу з питань реєстрації прав на нерухоме майно в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином під розписку від 05.07.2018 року.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 від 25.12.2003 року вона є власником земельної ділянки (паю) площею 3.54 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією державного акту на земельну ділянку.

11.01.2011 року позивач надала ОСОБА_5, нотаріально посвідчену довіреність на управління належною їй земельною ділянкою терміном на 10 років. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровської районної нотаріальної контори ОСОБА_3, що підтверджується копією довіреності

23.11.2017 року позивач отримала витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого дізналась, що ОСОБА_4, передав в оренду належну їй земельну ділянку терміном на 50 років, що підтверджується витягом із державного реєстру прав на нерухоме майно.

Ознайомившись із примірником договору оренди земельною ділянки позивач виявила, що він підписаний ОСОБА_2,, на підставі довіреності. А також що договір укладений терміном на 50 років з моменту державної реєстрації, та в акті прийому - передачі земельної ділянки також зазначено, що земельна ділянка передана орендодавцю 16 травня 2011 року. Відповідно до даних з зазначених в договорі, державна реєстрація договору була проведена 24 жовтня 2012 року, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки.

Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.11.2017 року реєстрація права оренди в державному реєстрі була проведена 09.09.2016 року.

Дізнавшись про порушення довіреною особою умов довіреності та умов передачі в оренду земельної ділянки, позивач письмовою заявою від 11.01.2011 року під реєстровим номером 1-28. припинила дію довіреності № 30 від 11.01.2011 року та відповідні відомості були внесені в Єдиний реєстр довіреностей за реєстраційним номером 34668351, що підтверджується витягом із державного реєстру довіреностей.

За вимогами ст. 13 ЦПК України- Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст.13 Закону України «Про оренду землі» - визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З вищевикладеного судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини, що виникають із договору оренди земельної ділянки.

Прохаючи визнати договір оренди земельної ділянки недійсним позивач посилається на те, що він укладений на строк, який перевищує строк виданої нею довіреності так як вона з довіреною особою, не обумовлювала укладення договору оренди земельної ділянки терміном на 50 років. А також, що договір оренди земельної ділянки, укладений в результаті зловмисної домовленості сторін.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Ст. 204 ЦК України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено з матеріалів справи договір оренди земельної ділянки № 161 від 16.05.2011 року був укладений від імені позивача з відповідачем довіреною особою ОСОБА_2, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11.01.2011 року, виданої позивачем

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦК України - Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦК України - Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України - Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається із змісту довіреності, наданої позивачем ОСОБА_2, 11.01.2011 року, позивач уповноважила ОСОБА_2, управляти належною їй земельною ділянкою площею 3.54 га, що знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області з правом подавати від її імені заяви в різні установи та підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись за неї, отримувати орендну плату, а також виконувати всі інші дії пов'язані з даною довіреності.

Укладення договору оренди земельної ділянки входить до повноважень представника в частині управління належною позивачу земельною ділянкою. Таким чином підписавши за позивача договір оренди земельної ділянки від 16.05.2011 року ОСОБА_2,. діяв в межах наданих йому повноважень, так як договір підписаний після видачі довіреності представнику і довіреністю передбачано надання права підпису документів від імені позивача. В довіреності не оговорений строк, на який позивач уповноважувала ОСОБА_2, укладати договір оренди. Відповідно такий договір міг бути укладеним на будь-який строк, в межах встановлених законодавством. Чинним законодавством передбачено, що договір оренди земельною ділянки може бути укладеним не більше ніж на 50 років. Таким чином уклавши договір оренди земельної ділянки на 50 років представник діяв в межах передбачених законом. При цьому строк довіреності і строк договору оренди земельної ділянки є зовсім різними строками. І так як в довіреності не обумовлювався строк, на який представник може укладати договір оренди, відповідно представник міг укласти договір оренди земельної ділянки на будь-який погоджений з орендарем строк. І такі повноваження належали представнику на протязі 10 років з моменту видачі довіреності. Таким чином суд не вбачає перевищення повноважень представника в частині укладення ним договору оренди земельної ділянки від імені позивача строком на 50 років. Доказів того, що сторони погоджували укладення договору оренди земельної ділянки терміном на 10 років позивачем не надано. Тому за даною підставою суд не вбачає підстав для визнання договору оренди недійсним.

Також суд не вбачає підстав і для розірвання договору оренди земельної ділянки, як такого, що укладений в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною

Так, відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України - Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Проте позивачем не обґрунтовано та не доведено наявності зловмисної домовленості між представником ОСОБА_2, та відповідачем ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Промінь». А саме: ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачем не обґрунтовано в чому полягає така зловмисна домовленість, яку вигоду мали представник позивача та відповідач, укладаючи даний договір. При цьому з дій позивача вбачається, що протягом тривалого періоду її влаштовували дії її представника, та позивача зовсім не цікавило, яким чином її представник управляє належною їй земельною ділянкою.

В свою чергу, якщо позивача не влаштовувало те, яким чином представник управляв належною їй земельною ділянкою, позивач в будь-який час могла відкликати довіреність та здійснювати управління належною земельною ділянкою сама, що позивачем і здійснено на даний час.

Також з пояснень позивача вбачається, що істотної невдоволеності діяльністю відповідача щодо оренди належної їй земельної ділянки у позивача не має. Так як позивач вказує на те, що вона згодна переукласти договір оренди земельної ділянки і з відповідачем ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Промінь», але на інший строк.

За даних обстави, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки між сторонами укладений, а позивач скасувавши довіреність на у правління земельною ділянкою, відновила своє право на отримання орендної плати. Суд не вбачає порушення прав позивачки, що випливають із укладеного договору оренди земельної ділянки. При цьому умова щодо строку дії договору оренди земельної ділянки, чи будь-якої іншої умови, може бути погодженою між сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що позивачем були понесені судові витрати на сплату судового збору, та що в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено. суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та не стягуються з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Промінь», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3.54 га., № 161 від 16 травня 2011 року, укладеного від імені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 , представником за довіреністю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Промінь», ( юридична адреса: с. Заріччя вул. Кленова, 3 Верхньодніпровський район Дніпропетровська область, ЗКПО 34588836) з моменту його укладання - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового бору в сумі 640.00 грн., покласти на позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою завою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем та/або подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.09.2018 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване 01.10.2018 року

Оприлюднене 01.10.2018 року

Дата набрання законної сили 30.10.2018 року