Ухвала суду № 76825207, 27.09.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5718/17

27.09.2018

Кримінальне провадження

№ 1-кп/489/234/2018

У Х В А Л А

27 вересня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Крутія Ю.П.,

суддів - Рум'янцевої Н.О., Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лейфури Д.О.,

прокурора - Точкаря В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РФ, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п. п. 1,5,7,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До теперішнього часу судове слідство по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.п. 1,5,7,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, не закінчено.

Строк тримання ОСОБА_1 під вартою закінчується 01.10.2018 року.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що обвинувачений до затримання мав постійне місце проживання та роботи, не буде ухилятись від суду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що в клопотанні захисника та обвинуваченого необхідно відмовити, а клопотання прокурора підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.9 КПК України, суд приймає до уваги висновки викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини, з урахуванням практики якого застосовується кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема у рішеннях "В. проти Швейцарії" від 26.01.1993 р., "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 р., виходячи з яких наявність ризиків переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів оцінюється не тільки залежно від суворості можливого покарання та тяжкості злочину. Їх треба визначати з врахуванням низки інших ревалентних факторів, які можуть або підтвердити наявність такого ризику, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою, якими є характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені тяжкого та особливо тяжкого злочину з застосуванням зброї та заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому, раніше судимий за вчинення аналогічного особливо тяжкого злочину, переховувався після вчинення злочину, а отже ризики, які було враховано при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме вчинення іншого злочину та переховування від суду - не зменшилися. Таким чином, суд вважає, що інший менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого щодо виконання ним своїх процесуальних обов’язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити до 25.11.2018 року.

В клопотанні захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.П. Крутій

Судді: І.В. Коваленко

ОСОБА_4