Рішення № 76823098, 25.09.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3186/18

2/310/1767/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

25 вересня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді....Дністрян О.М.,

при секретарі……...…Уставицькій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі Бердянської районної державної адміністрації в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Бердянської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, -

В с т а н о в и в :

Орган опіки та піклування в особі Бердянської районної державної адміністрації в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5, звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач є батьком дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, які перебувають на обліку як такі, що опинились в складних життєвих обставинах. Мати дітей - ОСОБА_7 в 2010 році рішенням суду була позбавлена батьківських прав. Діти перебували під опікою ОСОБА_8 - матері ОСОБА_6, який з 2008 по 2013 рік перебував у місцях позбавлення волі. Після смерті матері ОСОБА_8, рішенням Бердянського міськрайонного суду від 14.12.2016 року ОСОБА_6 визнано батьком дітей, та діти почали проживати разом з батьком та знаходитись на його утриманні. Але в вересні 2017 року до служби у справах дітей від Осипенківської сільської ради надійшло повідомлення, що діти не відвідують школу. Представниками сільської ради з'ясовано, що сім'я залишилась без засобів для існування, оскільки ОСОБА_6 ніде не працює, утримувати дітей не може. За заявою відповідача, з метою надання соціальної допомоги в вересні 2017 року діти були влаштовані до КЗ «Пологівський обласний центр соціально -психологічної реабілітації дітей» ЗОР, де перебувають по сьогоднішній день. Згідно довідки вищезазначеного центру від 24.04.2018р. № 275, ОСОБА_6 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. За час перебування дітей у Центрі батько відвідав їх лише чотири рази. Будинок, в якому мешкали діти разом з батьком, знаходиться в аварійному стані. Зі слів брата відповідача, ОСОБА_6 розпродав все майно в будинку та в вересні 2017 року виїхав у невідомому напрямку, фактичне місце проживання невідомо. На запрошення до служби у справах дітей не не з'явився, з заявою про повернення дітей в сім'ю не звертався. Просили позбавити батьківських прав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, відносно дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_3, та сягнути з відповідача аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину на користь їх майбутнього законного представника або державного закладу, куди будуть влаштовані діти.

До початку судового засідання від представника позивача - Органу опіки та піклування в особі Бердянської районної державної адміністрації - Лузан О.П. (довіреність №01-36/0018 від 09.01.2018р.) - надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, просила позов задовольнити не заперечували проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач ОСОБА_6 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав. Тому суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України, вважає за можливим провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області - Петренко О.М., до початку розгляду справи надала заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, просила позов задовольнити не заперечували проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області №310/6405/16-ц від 14.12.2016 року (а.с.13-14), відповідач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнаний батьком дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 24.01.2017 року), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 24.01.2017 року), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 24.01.2017 року).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області №2-2869/2010 від 20.07.2010 року, мати дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, позбавлено батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.11-12).

Згідно наказів Служби у справах дітей Бердянської районної державної адміністрації №97/01-07 від 06.09.2017 року, №95/01-07 від 06.09.2017р., №96/01-07 від 06.09.2017р. (а.с.8-10) діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувають на обліку як такі, що опинились у складних життєвих обставинах.

У вересні 2017 року до Служби у справах дітей від Осипенківської сільської ради надійшло повідомлення, що діти не відвідують школу. Представники сільської ради відвідали сім'ю та з'ясували, що сім'я залишилась без засобів для існування, оскільки ОСОБА_6 ніде не працює, утримувати дітей не може.

За заявою відповідача ОСОБА_6, з метою надання соціальної допомоги у вересні 2017 року діти були влаштовані до КЗ «Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР, де перебувають по теперішній час (а.с.15,16,17).

Згідно довідки вищезазначено центру від 24.04.2018 № 275 (а.с.7), ОСОБА_6 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. За час перебування дітей у Центрі батько відвідав їх лише чотири рази. На запрошення Центру до взаємодії та співпраці у вихованні та лікуванні дітей дає тільки обіцянки. Під час останнього візиту батька до Центру було з'ясовано, що він проживає у співмешканки, матеріальне становище скрутне, повертати дітей немає куди, постійного місця роботи у нього немає.

Згідно довідки Осипенківської сільської ради від 30.03.2018р. № 674 (а.с.7), будинок, в якому мешкали діти разом з батьком, знаходиться в аварійному стані. Стіни зі сторони вулиці розвалюються. Вікна в одній кімнаті вибиті. В кімнатах обдерті шпалери, розламана плита, вирвані розетки, вимикачі та люстри. Меблів у будинку немає, підлога без покриття. Двері в будинку вибиті.

Службою у справах дітей Бердянської районної державної адміністрації було надіслано відповідачу запрошення з'явитись на бесіду в службу, але він не з'явився. З заявою про повернення дітей у сім'ю до служби у справах дітей ОСОБА_6 не звертався.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Орган опіки та піклування Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області надав суду висновок №01-36/0429 від 07.05.2018р., про доцільність в інтересах дітей позбавити батьківських прав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, по відношенню до дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки він самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, не створює належні умови для виховання та утримання дітей, не може благотворно впливати на розвиток їх особистості та характеру (а.с.21-23).

Зазначений висновок повністю узгоджується з іншими матеріалами справи, в тому числі підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно принципу 6 Декларації про права дитини від 20.11.1959 року, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна зростати, окрім іншого, в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно ч.1 та ч.2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав на даний момент, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи свідоме нехтування батьком своїми батьківськими обов'язками, що знайшло підтвердження у судовому засіданні, на думку суду є єдиним можливим засобом забезпечення дітям спокійного життя та гармонічного виховання, як того вимагає ст. 150 СК України.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, що є підставою відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України для позбавлення його батьківських прав.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню в інтересах неповнолітніх дітей.

При цьому застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, він має право бути поновленим у батьківських правах відносно своїх дітей відповідно до положень ст.169 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача на утримання дітей аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину на користь майбутнього законного представника.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1409,6 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,76,141, 263-265, 282-287 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав по відношенню до дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину на користь майбутнього законного представника, починаючи з дня подачі позову до суду - з 10 травня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір в розмірі 1409,6 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Дністрян