Рішення № 76821384, 13.09.2018, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1742/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Ільтьо І. І. , з участю секретаря судового засідання Куні О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

встановив:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби, місце розташування якої м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, про скасування постанови в.о. заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 – в справі про порушення митних правил № 3411/30500/17 від 06.12.2017 року відносно ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказаною постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, а саме в тому, що він перевищив, встановлений ст. 95 цього Кодексу строк доставки транспортних засобів більше ніж на десять діб, оскільки позивач 09 листопада 2016 року ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Ужгород» легковий автомобіль марки «Ford Focus» р.н. Польщі RJA61913, номер кузова – WF0NXXGCDNX05415. Однак, позивач вказує, що дані відомості не відповідають дійсності, оскільки він знаходилася того дня на митному посту «Ужгород» у вищевказаному автомобілі, але не здійснював переміщення даного автомобіля, а тільки був пасажиром. При перетині кордону невідомий йому чоловік, запропонував йому підвезти його, та при перетині кордону водій сам надавав всі документи. Про ввіз на територію України транспортного засобу останній не знав та довідалася тільки 18 червня 2018 року, коли отримав лист №1681/131-38 від 29.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження за постановою ОСОБА_2 ДФС від 06.12.2017 року №3411/30500/17. Жодних довірчих документів на право власності чи співвласності, а також на право користування даним автомобілем позивач не мав і не має. Крім того вказує, що при розгляді справи було грубо порушено право позивача на захист, оскільки йому було відмовлено в наданні перекладача з угорської мови, так як позивач не володіє українською мовою. Також, позивач вважає неналежним доказом пояснення, на які посилається відповідач, оскільки при відібранні в нього пояснень, був відсутній перекладач. У зв’язку з наведеним, позивач вважає вищевказану постанову необґрунтованою та незаконною, такою, що не відповідає нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення та нормам Митного кодексу України, тому просить її скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби через канцелярію суду подав відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених ньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд за відсутності клопотання будь-якої зі сторін, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до копії постанови в справі про порушення митних правил №3411/30500/17 від 06.12.2017 року, ОСОБА_1 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, та накладено відносно нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень (а. с. 7-8).

Вказаною постановою встановлено, що 08 жовтня 2017 року о 23:10 годин в зону митного контролю пункту пропуску «Лужанка» ОСОБА_2 митниці ДФС України заїхав легковий автомобіль марки «Ford Focus» р.н. Польщі RJA61913, під керуванням ОСОБА_4, де пасажиром прямував ОСОБА_1. Під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме «Інспектор-2006» та ЄАІС ДМСУ встановлено, що 09 листопада 2016 року через пункт пропуску «Ужгород» громадянином України ОСОБА_1 ввезено легковий автомобіль марки «Ford Focus» р.н. Польщі RJA61913, номер кузова – WF0NXXGCDNX05415. Станом на 08 жовтня 2017 року вищевказаний автомобіль з митної території України вивезеним не значиться.

Факт не вивезення вищезазначеного автомобіля з України у встановлений строк позивачем не заперечується, оскільки ОСОБА_1 жодного відношення до автомобіля не мав і не має, лише перебував в ньому в якості пасажира при в'їзді в Україну 09 листопада 2016 року. Жодних довірчих документів на право власності чи співвласності, а також на право користування даним автомобілем не мав і не має.

Крім цього, ОСОБА_1 було подано до суду документи про те, що він звертався до Національної поліції з заявою про вчинене кримінальне правопорушення (а. с. 10), до Державної фіскальної служби України з скаргою про вжиття заходів щодо притягнення працівника митниці до дисциплінарної відповідальності за внесення неправдивих відомостей до АСМО «Інспектор» та ЄІАС Департаменту митної справи ДФС України (а. с. 9).

Відповідачем також додано копію протоколу опитування в справі про порушення митних правил №3411/30500/17 від 06.12.2017 року, з якого вбачається, що в поясненнях ОСОБА_1 вказав, що йому не було відомо, що даний автомобіль завезли на нього.

Відповідно до положень ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил та запобігання таким правопорушенням.

Згідно з ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п. п. 1, 3, 4, 7, 9 розділу 1 наказу Державної митної служби України за № 1118 від 17.11.2005 року «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред’явлений митному органу як власником, так і уповноваженою особою. Уповноважена особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов'язані з пред’явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами. ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово з моменту пред’явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України. Власник ТЗ або уповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред’являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо. ТЗ, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), не підлягає пропуску через митний кордон України.

З контекстного аналізу вищевказаних правових норм слідує, що оформлення транспортного засобу здійснюється на власника або уповноважену ним особу, відтак при оформленні зобов’язання про транзит визначальним є факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Однак відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно при в’їзді в Україну 09 листопада 2016 року надала документи, що посвідчують його право власності чи користування автомобілем «Ford Focus» р.н. Польщі RJA61913, на підставі яких було оформлено ввезення даного автомобіля на територію України саме позивачем ОСОБА_1. У відзиві відповідач тільки зазначив, що ОСОБА_1 надав такі документи, однак які саме це були документи, їх серії, номер, дата видачі, на ім’я кого такі були видані, відповідачем не вказано. Такі документи взагалі відсутні в матеріалах справи, позивач зазначає, що жодних довірчих документів на право власності чи співвласності, а також на право користування даним автомобілем вона не мала і не має.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 09 листопада 2016 року через пункт пропуску «Ужгород» громадянином України ОСОБА_1 ввезено легковий автомобіль марки «Ford Focus» р.н. Польщі RJA61913, номер кузова – WF0NXXGCDNX05415, однак з доданої відповідачем до відзиву копії Інформації про факти перетину державного кордону України транспортними засобами вбачається, що 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в’їхали в України на автомобілі «Ford Focus» р.н. Польщі RJA61913 через пункт пропуску «Ужгород».

При цьому, вказана Інформація не містить відомостей по надані ОСОБА_1 документи, які б підтверджували саме його право власності чи користування автомобілем, отже право на ввезення такого на митну територію України.

Враховуючи викладене, суд констатує, що 06 грудня 2017 року в.о. начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 при прийнятті постанови у справі про порушення митних правил №3411/30500/17 не було здобуто та наведено жодних доказів наявності права ввезення саме ОСОБА_1 на митну територію України автомобіля марки «Ford Focus» р.н. Польщі RJA61913, в митному режимі «транзит» та у подальшому, в порушення строку встановленого МК України, не вивезення ним його за митну територію України.

Статтею 531 МК України передбачено, що підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відтак, в.о. начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 необхідно було довести, що саме останній мавла право на керування, володіння, розпоряджання автомобілем марки «Ford Focus» р.н. Польщі RJA61913. Оскільки ввозити автомобіль на митну територію може лише та особа, яка має законне право ним користуватись.

Такі доводи можуть мати місце лише у випадку документального підтвердження наявності відповідних записів внесених до технічного паспорта даного автомобіля, доручення на управління чи розпорядження таким, заяв про дозвіл на ввезення автомобіля, наявності копій митних декларацій чи будь-яких письмових зобов'язань про вивезення тимчасово ввезеного автомобіля, тощо.

Таким чином, постанова в.о. начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 – в справі про порушення митних правил №3411/30500/17 від 06.12.2017 року відносно ОСОБА_1 не містить документального підтвердження про наявність в діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, тому суд вважає, що таку постанову слід скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України.

Водночас, згідно положень КАС України, у разі задоволення адміністративного позову обраний судом спосіб захисту повинен не суперечити закону і забезпечувати ефективний захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду, від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відтак, суд приходить до висновку, що з врахуванням закріплених ст. 286 КАС України повноважень адміністративного суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, належним способом захисту порушеного права позивача з метою відновлення порушених прав у даному випадку є скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Такого ж висновку дійшов і Львівський апеляційний адміністративний суд в постанові від 23.04.2018 року по справі № 876/2718/18.

Згідно з ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанову в.о. начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 – в справі про порушення митних правил №3411/30500/17 від 06.12.2017 року відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження по справі про порушення митних правил – закрити.

Керуючись ст. ст. 486, 531 МК України, ст. ст. 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил – задоволити.

Постанову в.о. начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 – в справі про порушення митних правил №3411/30500/17 від 06.12.2017 року відносно ОСОБА_1 – скасувати, а справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 – закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через цей районний суд, з урахуванням положення п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_7