Постанова № 76821016, 18.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2018 рокусправа № 808/1947/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Лукманова О.М., Уханенко С.А.,

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р. (суддя Стрельнікова Н.В., повний текст рішення складено 06.07.2018 р.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Приазовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування тимчасового обмеження

в с т а н о в и В:

29.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приазовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування тимчасового обмеження, де, посилаючись на те, що в провадженні відповідача знаходиться зведене виконавче провадження № 49201903 з примусового стягнення з ФГ «ОСОБА_1», керівником якого був ОСОБА_1, заборгованості на підставі наказів Господарського суду Запорізької області на користь ТОВ «Зелена Країна» на суму 193 397,54 грн, ПАТ «Компанія Райз» на суму 154 791,24 грн та ПАТ «Дельта Банк» на суму 352 755,39 грн, а всього 700 944,17 грн. За поданнями державного виконавця Бабак Х.А. від 13.12.2016 р. Приазовським районним судом Запорізької області винесена Ухвала від 13.12.2016 р. про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_1 в порядку ст. 377-1 ЦПК України, як керівнику підприємства боржника ФГ «ОСОБА_1». В грудні 2017 р. у ФГ «ОСОБА_1» відбулася зміна керівника, згідно рішення власника № 19 від 14.12.2017 р. призначений директор ОСОБА_2, а згідно рішення №20 від 13.04.2018 р. ОСОБА_1 передав 100% корпоративних прав ОСОБА_2 і на теперішній час ОСОБА_1 не має жодного відношення до ФГ «ОСОБА_1». Тому просить суд скасувати тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_1, застосоване на підставі подання Державного виконавця Приазовського ВДВС Бабак Х.А. від 13.12.2016 р. і ухвали Приазовського районного суду від 13.12.2016 р.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що державним виконавцем жодної постанови про закінчення виконавчого провадження, скасування тимчасового обмеження у праві виїзду з України - не виносилося, а тому зняття обмеження в праві виїзду з України є не можливим.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р., ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом не враховані суттєві зміни в чинному законодавстві.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, інші особи, які приймають участь у справі, до суду не з»явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що у Приазовському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває на виконанні зведене виконавче провадження ВП № 49201903 з примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області по справам № 908/2371/14, №908/2628/14, №17/260/10, №908/4915/15 про стягнення з ФГ «ОСОБА_1» на користь стягувачів заборгованості у загальній сумі 700944,17 грн.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 13.12.2016 р., прийнятою згідно ст. 377-1 ЦПК України, подання державного виконавця відділу Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бабак Христини Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 - задоволено, тимчасово обмежено голову ФГ «ОСОБА_1» - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов'язань, покладених на нього як керівника підприємства - боржника за наказами господарського суду Запорізької області від 16.09.2014 №908/2371/14, від 06.10.2014 №908/2628/14, від 19.10.2010 №17/260/10, від 24.01.2013 №17/260/10.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 31.07.2017 р. виправлено описку, зазначивши вірне написання прізвища боржника «ОСОБА_1».

Судом встановлено, що вказана ухвала набрала законної сили 10.01.2017 р. та на даний час є чинною.

Крім того, встановлено, що Рішенням №20 ФГ «ОСОБА_1» від 13.04.2018 ОСОБА_1 вийшов зі складу засновників ФГ «ОСОБА_1» шляхом відчуження своєї частки в розмірі 100% Статутного капіталу, що відповідає 100% голосів ФГ «ОСОБА_1» керівнику ФГ «ОСОБА_1» ОСОБА_2 та введено в склад засновників ФГ «ОСОБА_1» ОСОБА_2 з 06.04.2018 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з заявою про скасування з ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, однак, листом від 21.05.2018 №3649/03 відповідач відмовив у знятті тимчасового обмеження у зв'язку з відсутністю підстав для вжиття заходів щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Статтею 377-1 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент прийняття ухвали, передбачено, що « 1. Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця».

Однак, на даний час статтею 441 ЦПК України передбачено, що « 1. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. 2. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. 3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. 4. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця».

Відповідно до ч.1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 4 КАС України спір може бути переданий на вирішення адміністративного суду, якщо хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкту владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Судом встановлено, що заявлені позовні вимоги стосуються зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи ОСОБА_1, встановленого в межах цивільного провадження ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 13.12.2016 у справі №6/325/19/2016 (325/1700/16-ц), до виконання боржником його зобов'язань у зведеному виконавчому провадженні, а, відповідно, даний спір має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням приватного права позивача - обмеження права у праві виїзду за межі України.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Питання тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення в судовому порядку регулюють положення ст.441 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що ухвала Приазовського районного суду Запорізької області від 13.12.2016 р. на даний момент є чинною, доказів оскарження даної ухвали до суду не надано, але на даний час змінилися обставини, в зв»язку з чим суд дійшов висновку, що подальше оспорювання правомірності тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р. скасувати, провадження по справі закрити та роз»яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 315, 319, 321,322 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р. - скасувати, провадження по справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: С.А. Уханенко