Рішення № 76820122, 25.09.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3739/16-ц

Провадженя№ 2/266/57/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018 року м. Маріуполь

Приморській районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого - судді Курбановой Н.М.,

за участю секретаря - Макогон С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою. В ході слухання справи позивач збільшив розмір позовних вимог. В обґрунтування позову зазначав, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 07.08.2007 року № 5/14-2335, між Маріупольською міською радою та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 20.09.2007 року. Згідно умов вищевказаного договору, Маріупольська міська рада передала, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по провул. Новоросійському, 8 у Приморському районі м. Маріуполя, площею 0,1568 га, строком на 10 років, до 07.08.2017 року, з фіксованою платою у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки за рік. Згідно розрахунку Департаменту фінансів Маріупольської міської ради станом на 14.04.2017 року, за період з 01.08.2011 року по 28.02.2017 року, відповідач має заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки у розмірі 103195,22 грн., а також суму пені, нараховану за невнесення орендної плати у встановлені договором строки, у розмірі 13348,06 гривень. У зв’язку з чим позивач просить стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 116543,28грн. з відповідача на його користь, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1822,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, пояснив, що відповідач звернувся до ММР, як громадянин України, а не суб’єкт господарської діяльності, якому на підставі рішення ММР, договору оренди, акту приймання-передачі земельної ділянки, як громадянину України, була передана у строкове платне користування земельна ділянка, яка знаходиться по провул. Новоросійському, 8 у Приморському районі м. Маріуполя. У зв’язку з тим, що були внесені зміни до Податкового Кодексу України, якими встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, розрахунок пені, нарахованої за невнесення орендної плати у встановлені договором строки, проводився відповідно до вимог чинного законодавства в розмірі 3%, а не 2 %. Вважає, що положення ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, до даних правовідносин не застосовуються, оскільки договір оренди земельної ділянки укладався з громадянином ОСОБА_1, а не з ОСОБА_1, як суб’єктом господарювання, тому просив стягнути заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки у розмірі 103195,22 грн., та суму пені, нараховану за невнесення орендної плати у встановлені договором строки, у розмірі 3%, яка становить 13348,06 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях, не погодився з наведеним позивачем розрахунком заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що позивачем не надано доказів, і не обґрунтовано суму заборгованості, яку він просить стягнути з відповідача. Відповідач до 2017 року був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», звільнений у період з 14.04.2014р. по 08.06.2016р. від сплати орендної плати, тому суму заборгованості за вказаний період відповідач не визнає. З 09.06.2016р. відповідач повинен сплачувати суму оренди, але з урахування 2%, як передбачено у договорі оренди земельної ділянки. В договору оренди зазначено, що зміни вносяться шляхом укладання додаткової угоди, тому нарахування 3 % пені є неправомірним. Крім того, закон зворотної сили не має, а тому позивач помилково нараховує пеню в розмірі 3 %, а не як зазначено у договорі оренди – 2%, який укладений до внесення змін у Податковий Кодекс України.

Суд, допитавши сторони та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 07.08.2007 року № 5/14-2335, між Маріупольською міською радою та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 20.09.2007 року, який було зареєстровано у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 25.09.2007 року № 04.07.162.00426 (а.с. 6-8).

Згідно з умовами вищевказаного договору, Маріупольська міська рада передала, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по провул. Новоросійському, 8 у Приморському районі м. Маріуполя, площею 0,1568 га, строком на 10 років, до 07.08.2017 року, з фіксованою платою у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Згідно з п.п. 5.1., 9.1.1. договору оренди землі, укладеного між сторонами, земельна ділянка Маріупольською міською радою передана в оренду орендарю з правом самостійного на ній господарювання і з метою та цільовим призначенням для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині.

Відповідно до п. 4.4. та п. 4.5 договору оренди землі, укладеного між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1, орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, Орендар зобов’язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

Як вбачається з розрахунку Департаменту фінансів Маріупольської міської ради станом на 14.04.2017 року, за період з 01.08.2011 року по 28.02.2017 року, відповідач має заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки у розмірі 103195,22 грн., та останньому нарахована пеня у розмірі 13348,06 грн. (а.с. 82-83).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду) є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Земельним Кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов’язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Зазначені вимоги земельного законодавства відображені і в Договорі оренди землі, а саме в пп. 9.3.1.4 - «Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати» та пп. 9.2.8 - «Орендар зобов’язаний відповідно до договору своєчасно вносити орендну плату».

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач має заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки за період з 01.08.2011 року по 28.02.2017 року у розмірі 103195,22 грн.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно з п.4.11 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0.3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, доки суму простроченої орендної платне буде повністю сплачено, але не більше ніж 120 % річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.

Відповідно до розрахунку Департаменту фінансів Маріупольської міської ради відповідач має заборгованість з орендної плати, в наслідок чого останньому нарахована пеня у розмірі 13348,06 грн., яка нарахована із застосуванням облікової ставки НБУ на відповідний період часу, а саме 14,0%, яка діє з 28.10.2016р. по теперішній час.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов'язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону №161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 № 1166-VII внесено зміни до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та викладено його в такій редакції: Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Враховуючи викладене, та з урахуванням аналогічних правових позицій, викладених колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 2 грудня 2014 року (справа №21-274а14), 7 квітня 2015 року (справа №21-117а15), 14 квітня 2015 року (справа №21-165а15), 24 квітня 2015 року (справа №131а15), 14 березня 2017 року (справа №21-2246а16), від 07.03.2018р. (справа №813/6875/14), суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

При цьому суд вважає, що посилання представника відповідача, щодо звільнення відповідача від оплати оренди земельної ділянки, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не обґрунтованими та такими що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року за № 1669-У11, в редакції від 20 квітня 2017 року, суб’єктів господарювання звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Відповідно до положень ст 6 цього ж Закону в редакції яка діяла станом на 01 січня 2016 року, під час проведення антитерористичної операції, суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Разом з тим, згідно з ч.1 та 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Зокрема, суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є суб’єктом господарювання або учасником господарських відносин, в сенсі ст. 55 ГК України, оскільки уклав договір оренди земельної ділянки як фізична особа, то суд приходить до висновку, що відсутні підстави для його звільнення від плати за користування земельною ділянкою на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив умови договору оренди земельної ділянки, у зв'язку із чим сума з орендної плати за користування земельною ділянкою та пеня підлягає стягненню з нього в повному обсязі 116543,28 грн. на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1748 грн. 14 коп. за вимоги майнового характеру, що становить 1,5 % ціни позову. Оскільки позивач помилково сплатив судовий збір в розмірі 73,86 грн., тому позивачу необхідно повернути помилково сплачену суму судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: провул. Новоросійський, буд.8 в м. Маріуполі, Донецької області, площею 0,1568 га кадастровий номер (1412300000:02:006:0341) у сумі 103195,22 грн., та пеню у розмірі 13348,06 грн., а разом 116543 (сто шістнадцять тисяч п’ятсот сорок три) грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судовий збір у сумі 1748 грн. 14 коп. (одна тисяча сімсот сорок вісім грн. 14 коп.).

Зобов'язати Управління державного казначейства у місті Маріуполі повернути Маріупольській міській раді, 73 (сімдесят три) грн. 86 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 24 від 02 лютого 2017 року на розрахунковий рахунок 31218206700055, код 37989721, МФО 834016, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення – 29.09.2018 року.

Суддя Курбанова Н. М.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, вул. Ялтинська, буд. 67, м. Маріуполь

Маріупольська міська рада, 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, 33210815700055, код 18010900, отримувач - Маріуп. УК/Приморський район, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 33852448(для стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою).

Маріупольська міська рада, 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, 31413544700051, код 24060300, отримувач Маріуп. УК/м. Маріуполь/24060300 ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721(для стягнення судового збору).