Постанова № 76819839, 26.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2018 рокусправа № 808/158/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронова С.В.

судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.,

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя, дата складання повного тексту 23.03.2018 року) у справі № 808/158/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «НКП Інженер», про визнання протиправним та скасування податкового повідомленння-рішень,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2018 року ТОВ «Агропроінвест 08» (далі по тексту – позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), третя особа: ТОВ «НКП Інженер», в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2017 року № НОМЕР_1.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року позовні вимоги ТОВ «Агропроінвест 08» задоволено в повному обсязі.

Головне управління ДФС у Запорізькій області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб’єкт господарювання ТОВ «НКП Інженер», який є контрагентом позивача, у своїй діяльності не створює реальних дій по наданню будівельних послуг, та метою діяльності якого є проведення фіктивних господарських операцій, не прослідковуються ланцюги придбання послуг. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїм контрагентом, не пов’язані з господарською діяльністю товариства, операції не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність отримання підрядних послуг. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, інші первинні документи взагалі відсутні, зокрема відсутні акти прийому-передачі послуг, оплата за них.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що показники від’ємного значення сформовані на підставі взаємовідносин з контрагентом, який є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «НКП Інженер» є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з постачання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначав, що на момент укладення угоди та додаткових договорів та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Як встановлено з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, з 25.09.2017 року по 13.10.2017 року, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агропроінвест 08», з питань достовірності нарахування від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту. За результатами перевірки 18.10.2017 року складено акт № 594/08-01-12-06-35834331. Згідно висновків перевірки, викладених у акті - ТОВ «Агропроінвест 08» порушено п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого, завищено від’ємне значення податку на додану вартість по декларації за липень 2017 року на загальну суму 13183,08 грн. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Агропроінвест 08» з ТОВ «НКП Інженер», відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 01.11.2017 року винесено податкові повідомлення-рішення: форми «В4» №0018201206, про зменшення ТОВ «Агропроінвест 08» розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13183,08 грн. за липень 2017 року.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішення, ТОВ «Агропроінвест 08» звернулось зі скаргою до ДФС України, яка залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Агропроінвест 08» (замовник) укладено з ТОВ «НПК Інженер» (виконавець) договір підряду № 011/17 від 17.02.2017 року, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає та виконує певні роботи по ремонту, замовник з свого боку приймає виконані роботи та оплачує їх проведення. У п. 2.1 договору підряду № 011/17 передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється актом виконаних робіт за формою КБ-2в і довідкою за формою КБ-3 відповідно до чинних норм, правил і стандартів. Встановлено, що роботи, передбачені були виконані та передані ТОВ «НПК Інженер» актом № 1 від 17.07.2017 року приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акта та довідки від 17.07.2017 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2017 року, вартість виконаних робіт за додатковою угодою № 1 становила 79098,47 грн.

За результатами виконання договору ТОВ «НПК Інженер» видало ТОВ «Агропроінвест 08» податкову накладну № 1 від 17.07.2017 року, яка має необхідні реквізити та відповідає нормам Податкового кодексу України.

ТОВ «НПК Інженер» надало позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000036 від 17.07.2017 року на суму 79098,47 грн., який був частково оплачений ТОВ «Агропроінвест 08» платіжним дорученням № 98 від 18.07.2017 року у розмірі 65915,39 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Встановлено, що ТОВ «НПК Інженер» як юридична особа зареєстрована 09.08.2011 року. Згідно витягу з Єдиного реєстру, основним видом діяльності ТОВ «НПК Інженер» особи є будівництво житлових і нежитлових будівель. ТОВ «НПК Інженер» має необхідні дозвільні документи: ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21.09.2015 року № 35-Л на господарську діяльність з будівництва об’єктів IV і V категорії складності; дозвіл Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Запорізькій області № 728.12.23-45.21.1 від 31.10.2012 р.; дозвіл Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Запорізькій області № 225.13.23-45.21.1 від 26.03.2013 року.

Більше того, встановлено, що ТОВ «Агропроінвест 08» підтримує зв'язок з ТОВ «НПК Інженер», що підтверджується листом від 17.06.2017 року № 17/07-1 щодо договірних відносин та виконання замовлених робіт підряду.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 – 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 134.1 ст. 134 ПК України об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов’язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно до п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що від’ємне значення сформоване за результатами взаємовідносин з контрагентами, визначене вірно, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума від’ємного значення не потребує коригування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Азов-Автотранс» правомірно віднесено суми сплачені при отриманні товарів та послуг до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит, що зрештою сформувало від’ємне значення. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Агропроінвест 08» з ТОВ «НПК Інженер» у зв’язку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір, які діяв між позивачем та ТОВ «НПК Інженер» визнаний судом недійсним або розірваний з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати, які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших первинних документів (видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних тощо) можливо встановити зміну власного капіталу та виникнення зобов’язання сплатити продавцям кошти за отриманий товар.

Аналогічної думки дотримується Верховний Суд у рішенні від 17.01.2018 року у справі № К/9901/2529/18 та у рішенні від 16.01.2018 року у справі № К/9901/1478/18.

Контрагент позивача ТОВ «НПК Інженер» на момент виконання договору був зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав право виписувати податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, аналізуючи викладені обставини та матеріали справи, встановлено підтвердження реальності здійснення контрагентом позивача господарських відносин, виконання договору. Головною ознакою по комерційній корисності від замовлених послуг є їх використання у своїй власній діяльності. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару чи послуг, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Колегія суддів зазначає, що від’ємне значення сформоване за результатами взаємовідносин з контрагентом, визначене вірно, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума від’ємного значення не потребує коригування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 808/158/18 – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов