Постанова № 76819742, 04.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2018 року м. Дніпросправа № 808/715/18

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Лукманова О.М.,

суддів: Божко Л.А., Круговий О.О.,

при секретарі: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (суддя Калашник Ю.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 18.06.2018 року) у справі № 808/715/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0132661305 від 19.12.2017 року, яким нарахована сума грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з суми чистого оподаткованого прибутку у розмірі 3920092,25 грн. (за 2016 рік - 3038693,86 грн., за 2016 рік - 881398,39 грн.) та штрафні фінансові санкції у розмірі 980023,07 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0132681305 від 19.12.2017 року, яким нараховано суму фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб утриманого з суми заробітної плати у розмірі 15674,49 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0132651305 від 19.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3819004,54 та нараховані фінансові санкції у розмірі 954751,14 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0132671305 від 19.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 301425,35 грн. та нараховані фінансові санкції у розмірі 75356,34 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0132691305 від 19.12.2017 року, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 350,84 грн.; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0132641305 від 19.12.2017 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 26054,62 грн. за неперерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-0132631305 від 19.12.2017 року у розмірі 175844,72 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що ОСОБА_1 з 18.09.2014 року по 21.04.2016 року перебував на спрощеній систему оподаткування, обліку та звітності, система оподаткування - III група. Під час проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не надано документів, які б підтверджували здійснення господарської діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку, відсутні банківські виписки по руху грошових коштів по рахункам, не надано товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, акти виконаних робіт на реалізацію послуг покупцям-замовникам. Апелянт вказував, що ФОП ОСОБА_1 не здійснив перехід на загальну систему оподаткування з 01.01.2015 року та не вказав загальний дохід отриманий за 2015-2016 роки, декларувавши отриманий дохід в деклараціях платника єдиного податку. Для визначення чистого доходу календарного року беруться отримані за цей рік доходи та витрати, пов'язані з отриманням цього доходу, якщо дохід отримано в одному році, а пов'язані з цим доходом витрати будуть понесені в наступному році, вони не можуть враховуватися для цілей оподаткування. До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Апелянт вказував, що виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд витрат, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає. За 2015 рік ОСОБА_1 не задекларовано чистий дохід, встановлено його заниження за 2015 та за 2016 роки. Апелянт вказував, що алгоритм розрахунку податку на доходи фізичних осіб із застосуванням ставок 15% та/або 17%, 18% та зі зменшенням суми нарахованої заробітної плати на суму єдиного соціального внеску та податкові соціальної не застосовується. Сплата податку на доходи фізичних осіб під час виплати авансу перераховується урозмірі 15% Згідно даних первинних документів позивача, руху грошових коштів по рахунку НОМЕР_6 за період з 01.01.2015 року по 07.02.2017 року в АТ «ОТП Банк», інформації з АС «Податковий блок», відомостей нарахування та виплати заробітної плати, встановлено випадки коли при виплаті доходу перерахування податку проводилося з порушенням терміну сплати. Апелянт вказував, що заниження прибутку призвело до несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Апелянт вказував, що об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Фізичні особи - підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доход, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку, чого ОСОБА_1 здійснено не було. Апелянт вказував, що ФОП ОСОБА_1 не був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Згідно п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особі» яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. На думку Головного управління ДФС у Запорізькій області, ОСОБА_2 повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2015 року та при перевищені 1000000 грн. зареєструватися платником ПДВ та сплачувати цей податок, однак позивач не надав заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість та не зареєструвався платником податку на додану вартість, не сплачував ПДВ.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах оскарження та її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 використовував у своїй господарській діяльності знак для товарів та послуг «НОВА ПОШТА» під яким надавав логістичні послуги, а саме: послуги щодо приймання вантажів від клієнтів, які зверталися до нього з метою відправлення/отримання вантажів, що відповідає діяльності, зазначеній у класі КВЕД 52.29 «інша допоміжна діяльність у сфері транспорту». Перевезення вантажів ФОП ОСОБА_1 не здійснював, а тому він не повинен був оформлювати товарно-транспортні накладні, на підтвердження отримання або видачі вантажів позивачем оформлювались відповідні експрес-накладні для клієнтів, а також видавалися фіскальні чеки РРО. Суд першої інстанції вказував, що позивачем здійснювались розрахунки виключно у грошовій формі (готівковій та безготівковій), у відповідності п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України, що повністю підтверджується виписками з рахунків, відкритих у банках, Книгою обліку розрахункових операцій та Книгою обліку доходів, актами приймання-передачі наданих послуг, які містяться в матеріалах справи, а відтак висновки податкового органу щодо не підтвердження позивачем здійснення розрахунків за надані послуги в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) та обов'язку переходу на сплату податків за загальною системою оподаткування, відповідно до пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, є необґрунтованим. Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час здійснення господарської діяльності у перевіряємому періоді ОСОБА_1 не перевищував граничних сум доходу, передбачених статтею 291 Податкового кодексу України, доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб не отримував, а відтак висновки податкового органу про порушення п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позивачем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності є необґрунтованими. Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та не був платником податку на додану вартість, відтак сплачував податок на додану вартість у складі єдиного податку у відповідності до пп.2 п. 293 ст. 293 Податкового кодексу України, та за приписами п. 297.1 ст. 291 Податкового кодексу України звільнений від обов'язку нараховувати та сплачувати податок на додану вартість. Суд першої інстанції вказував, що ФОП ОСОБА_1, як податковий агент, фактично сплачував податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) шляхом внесення зазначеного податку наперед до того як виплачувалася заробітна плата, доказів зворотнього відповідач не надав, факт того, що внесення позивачем зазначеного податку відбувалось наперед до того як виплачувалася заробітна плата, відповідач не спростував. Також судом першої інстанції вказано, що ОСОБА_1 не отримував інших доходів крім того, з якого він сплачував єдиний податок, а тому не повинен сплачувати військовий збір з доходів, який отримав під час здійснення підприємницької діяльності перебуваючи на спрощеній системі оподаткування. У зв'язку з тим, що позивач використовував працю найманих працівників під час виплати заробітної плати сума військового збору утримувалась із вказаних доходів співробітників та перераховувалися до бюджету, згідно вимог Податкового кодексу України. Позивач у перевіряємому періоді перебував на спрощеній системі оподаткування та у відповідності до п. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» самостійно визначав для себе суму, на яку нараховується єдиний внесок, що складала розмір мінімальної заробітної плати, що встановлювалась у відповідному місяці кожного року, приписи п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не пришиються на ФОП ОСОБА_1, а відтак твердження податкового органу про порушення позивачем п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині заниження позивачем сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу є необґрунтованими.

Матеріалами справи встановлено, що з 18.09.2014 року ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування та обрав 3 групу платників єдиного податку зі ставкою податку 4% та 5% від доходу, про що свідчить Витяг з реєстру платників єдиного податку № НОМЕР_5 від 14.08.2015 року. Основним видом діяльності ОСОБА_1, згідно Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, що затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, була інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29).

Матеріалами справи встановлено, що у період з 24.10.2017 року по 26.10.2017 року, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.09.2014 року по 24.10.2017 року, за результатами якої складено акт від 02.11.2017 № 4378/08-01-13-12/НОМЕР_7.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки від 02.11.2017 року № 4378/08-01-13-12/НОМЕР_7, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Запорізькій області з запереченнями від 17.11.2017 року в яких виклав прохання провести повторну перевірку з отриманими новими доказами.

Наказом № 3292 від 30.11.2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань, що викладені у запереченні від 17.11.2017 року (вх. № 1461/ФОП від 23.11.2017) до акту перевірки від 02.11.2017 року № 4378/08-01-13-12/НОМЕР_7.

Відповідно до матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_3 з питань своєчасності, і достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.09.2014 року по 24.10.2017 року, за результатами якої складено акт № 4771/08-01-13-15/НОМЕР_7 від 14.11.2017 року. Згідно висновків акту, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 291.6 ст. 291, абз. 4 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, а саме, ОСОБА_1 не перейшов на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, при застосуванні платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 ПК України; встановлено порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 3920092,25 грн.; порушено п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 175844,72 грн.; встановлено порушення пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10, пп.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме заниження суми утриманого військового збору із суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 301425,35грн. та несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, утриманого із заробітної плати, у розмірі 760,21 грн.; встановлено порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України, донараховано ПДВ у сумі 3819004,54 грн.; пп.168.1.2 та 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме, не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, у розмірі 683,90 грн. та несвоєчасно перераховано його до бюджету у сумі 22480,93 грн. Висновки перевірки зумовлені тим, що в ході проведення такої перевірки за поясненнями податково органу, позивачем не надано документів, які б підтверджували здійснення діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку за 2014 року та 2015 року, відсутнє підтвердження здійснення господарської діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку за 2014 рік та 2015 рік та достовірності відомостей наданих платником до реєстру платників єдиного податку.

На підставі акту перевірки № 4771/08-01-13-15/НОМЕР_7 від 14.11.2017 року, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017 року: № 0132661305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4900115,32 грн., з якої за податковими зобов'язаннями на суму 3920092,25 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 980023,07 грн.; № 0132681305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15674,49 грн.; № 0132651305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4773755,68 грн., з якої за податковими зобов'язаннями на суму 3819004,54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 954751,14 грн.; № 0132671305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 376781,69 грн., з якої за податковими зобов'язаннями на суму 301425,35 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 75356,34 грн.; № 0132691305, яким позивачу нараховано штрафну санкцію з військового збору у розмірі 350,84 грн.

19.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0132641305, яким за донарахування 175844,72 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 26054,62 грн.

Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 19.12.2017 року сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0132631305 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 175844,72 грн.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 мав господарські відносини із контрагентами - постачальниками ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9

Підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 був партнером ТОВ «НОВА ПОШТА» та здійснював господарську діяльність з використанням знаку для товарів та послуг «НОВА ПОШТА» на підставі Ліцензійного договору № 165 від 01.05.2015 року, укладеного з ТОВ «НОВА ПОШТА», за умовами якого знак для товарів та послуг повинен використовуватися під час пропонування та надання будь-якої послуги.

Знак для товарів та послуг «НОВА ПОШТА» відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № 191046 від 10.09.2014 року, зареєстрований у класі 39, який передбачає надання послуг автомобільного транспорту, навантажувально-розвантажувальні роботи, пакування товарів, зберігання товарів, тощо.

01.10.2014 року між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «НОВА ПОШТА» (замовник) укладений договір №165Н про надання послуг, згідно умов якого ТОВ «НОВА ПОШТА» доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику послуг, пов'язаних із прийманням, зберіганням, відправленням та доставкою вантажів, товарі та інших предметів, перелік яких у додатку №1 до договору. Надання виконавцем послуг підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі, форму якого наведено у додатку №2 до договору. Послуги надаються за місцезнаходженням замовника або виконавця за домовленістю між сторонами, оплата послуг згідно договору здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у статті 11 договору, на підставі наданого виконавцем рахунку, згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг, протягом 10 (десяти) календарних днів після закінчення звітного місяця. У додатку № 1 до вказаного договору визначено перелік послуг, які надаються за вказаним договором, а саме: організація перевезень автомобільним транспортом, організація групових або індивідуальних відправлень вантажів, товарів та інших предметів (у т.ч. приймання, зберігання, вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій); вантажно-розвантажувальні роботи (в тому числі, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо); інші послуги на запит замовника (т.1 а.с.89).

На виконання умов договору про надання послуг №165Н від 01.10.2014 року, ТОВ «НОВА ПОШТА» та ФОП ОСОБА_1 підписано акти приймання-передачі послуг, у яких зазначено, що ФОП ОСОБА_1 надавав наступні послуги: організація групових або індивідуальних відправлень вантажів, товарів та інших предметів (у т.ч. приймання, зберігання, вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій) та вантажно-розвантажувальні роботи (в тому числі, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу, тощо).

Встановлено, що позивач здійснював розрахунки у грошовій формі (готівковій та безготівковій), про що свідчать виписки з рахунків, відкритих у банках, дані, що внесені до Книги обліку розрахункових операцій та Книги обліку доходів. ФОП ОСОБА_1 щоденно відображав у Книзі обліку доходів виручку отриману у готівковій та безготівковій формах.

Відповідно до матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстровані реєстратори розрахункових операцій за адресами здійснення господарської діяльності, що підтверджується відповідними реєстраційними посвідченнями реєстраторів розрахункових операцій та довідками про опломбування реєстраторів розрахункових операцій, актами введення в експлуатацію реєстраторів розрахункових операцій.

Встановлено, що з метою здійснення безготівкових розрахунків ФОП ОСОБА_1 відкриті рахунки в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» № НОМЕР_9, № НОМЕР_10 - в національній валюті та № НОМЕР_8, № НОМЕР_11 - для здійснення операцій з використанням платіжних карток в національній валюті та в АТ «ОТР БАНК» рахунок НОМЕР_12. На підтвердження здійснення розрахунків у безготівковій формі позивачем надано виписки щодо руху грошових коштів по рахунках ФОП ОСОБА_1 від АТ «ОТП БАНК» та АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ».

Також встановлено, що для забезпечення розрахунків за допомогою платіжних карток між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк» укладено Ддоговір на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства №08ТЕ2015144 від 01.12.2015 року, згідно умов якого продавець приймає в торгівельних точках торговця до оплати електронні платіжні засоби в якості рівноцінного платіжного засобу за послуги за процедурою, що визначена у цьому договорі. Банк забезпечує на умовах договору обробку документів і перерахування коштів на поточний рахунок торговця за операціями, які були проведені за допомогою електронних платіжних засобів з використанням устаткування Банку.

Згідно матеріалів справи, 21.12.2015 року між ФОП ОСОБА_1 (отримувач) та ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» (небанківська фінансова установа) укладено договір на переказ коштів №327-1215, за умовами якого, ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» приймало готівкові кошти від платників за послуги ФОП ОСОБА_1 та переказувало їх наступного дня на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1, відкритий в АТ «ОТП БАНК». На підтвердження виконання умов зазначеного договору надано виписку по рахунку відкритому в АТ «ОТП БАНК», у якій зазначаються суми, які ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» прийняло у якості оплати послуг ФОП ОСОБА_1 та перераховувало на поточний рахунок позивача.

Листом від 15.01.2018 року ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» підтверджує, що приймало готівкові кошти від платників-фізичних осіб за послуги, що надавались ФОП ОСОБА_1 та переказувало їх наступного дня на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_6 в АТ «ОТП БАНК».

Отже, під час здійснення господарської діяльності у періоді, який перевірявся Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, ФОП ОСОБА_1 не перевищував граничних сум доходу, а саме: за 2015 рік дохід становив 15198365,00 грн., за 2016 рік - 4896657,71 грн. Доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб не отримував. У період з 2014 - 2016 років, ОСОБА_1 було перераховано ПДФО, як податковим агентом, на загальну суму 65029,00 грн. У звітах за формою 1-ДФ, які подавалися позивачем згідно Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 року, ОСОБА_1 нарахував до сплати суму податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) на суму 65028,92 грн.

Отже, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування, 3 група платників єдиного податку.

Про річний чистий дохід, ОСОБА_1 своєчасно звітував до податного органу, шляхом подання податкової декларації про дохід фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 291.4, п. 291.6 ст. 291, п. 292.1, п. 292.4, п. 292.6, п. 292.10, п. 292.13 ст. 292 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів. Платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Доходом платника єдиного податку є, зокрема, для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента). Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону. Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Згідно п. 293.3 ст. 293, пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Відповідно до п. 297.1, п. 297.3 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи. Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах. Норми цього пункту не поширюються на фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку четвертої групи.

Згідно п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп.162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку з доходів фізичних осіб є податковий агент.

ФОП ОСОБА_1 не здійснював транспортування, перевезення вантажів, товарів. Відповідно до матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 здійснював приймання замовлень на перевезення вантажів під торговою маркою «НОВА ПОШТА», надавав навантажувально-розвантажувальні послуги.

Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку. Доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи.

Під час здійснення господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 не перевищував граничних сум доходу, передбачених статтею 291 ПК України, а саме: за 2015 рік дохід становив 15198365,00 грн., за 2016 рік - 4896657,71 грн. Доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб не отримував.

Згідно п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Висновки податкового органу про заниження позивачем чистого річного доходу та те, що при перевищенні граничного розміру можливого отриманого доходу він повинен був перейти з спрощеної системи на загальну систему оподаткування є хибними. При отримані річного доходу менше гранично допустимого розміру, визначеного ст. 291 ПК України, позивач сплачує єдиний податок з цього доходу, не є платником податку на додану вартість та інших податків та зборів.

Порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем не допущено, оскільки, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та не був платником податку на додану вартість, а відтак сплачував податок на додану вартість у складі єдиного податку у відповідності до пп.2 п. 293 ст. 293 Податкового кодексу України, та за приписами п. 297.1 ст. 291 Податкового кодексу України звільнений від обов'язку нараховувати та сплачувати податок на додану вартість.

Щодо сплати податку на дохід фізичної особи, судом встановлено, що, у період з 2014 по 2016 роки позивачем було перераховано податок на дохід фізичної особи, як податковим агентом, на загальну суму 65029,00 грн. ФОП ОСОБА_1, як податковий агент, сплачував податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) як за себе так і за найманих працівників, шляхом внесення податку наперед до того як виплачувалася заробітна плата.

Згідно пп.1.1 - 1.2, п. 1.7 підрозділу 10 розділу XX ПК України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

ОСОБА_1 був платником єдиного податку та перебував на спрощеній системі оподаткування як фізична особа-підприємець. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач не отримував інших доходів крім того, з якого він сплачував єдиний податок, а тому не має сплачувати військовий збір з доходу, який отримав під час здійснення підприємницької діяльності перебуваючи на спрощеній системі оподаткування. Під час виплати заробітної плати сума військового збору утримувалась із вказаних доходів співробітників та перераховувалися до бюджету, згідно вимог Податкового кодексу України. Про наявність заборгованості зі сплати військового збору при виплаті найманим працівникам заробітної плати, Головне управління ДФС у Запорізькій області не вказувало.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній до 24.12.2015 року) платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

ФОП ОСОБА_1, як роботодавець, нараховував та сплачував єдиний внесок згідно 33 класу професійного ризику, що відповідає виду діяльності, що зазначений у КВЕД 52.29.

Відповідно до пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Після 24.12.2015 року до ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внесено зміни та передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно п. 5 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Передбачено, що для платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом, у такому разі сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та у відповідності до п. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» самостійно визначав для себе суму, на яку нараховується єдиний внесок, що складала розмір мінімальної заробітної плати, що встановлювалась у відповідному місяці кожного року.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Новий розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення апеляційної скарги. Не передбачено повернення судових витрат, здійснених суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 314, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 808/715/18 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий