Рішення № 76819644, 28.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2018 року № 826/2163/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України

в м. Києві

про зобов'язання вчинити певні дії

представники позивача та відповідача - не з'явилися,

сторін:

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2018 року до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва від ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1.) на розгляд суду надійшов адміністративний позов б/н від 05.02.2018 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі альтернативно - відповідач або Управління або ПОУ ПФУ в м. Києві), в якому викладені вимоги про зобов'язання відповідача звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, до Головного управління Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого нею безпідставно при укладанні договору купівлі-продажу квартири у розмірі 10 864,30 грн. (десять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 30 копійок).

На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що 23.05.2017 на підставі договору купівлі-продажу вперше придбала квартиру, сплативши при цьому 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. 18.11.2017 вона звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 10 864,30 грн. у відповідності до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», на що отримала відмову.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що у разі звільнення особи від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна повинні надаватись докази, що підтверджують наявність такої пільги, при цьому такі документи надаються особою безпосередньо нотаріусу при укладанні договору купівлі-продажу. Жодних документів, які б підтверджували придбання нерухомості вперше, позивачкою не надано, а відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не можуть бути підставою для визначення позивачки особою, яка придбала майно вперше, так як невідомо чи було придбано майно до дати зазначеної в договорі, або після цієї дати.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити факт придбання житла особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на права громадян, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що особа придбаває житло вперше.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 26.03.2018.

26.03.2018 через канцелярію суду від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2018.

11.04.2018 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

24.04.2018 у судове засідання сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з цим, суд відмічає, що враховуючи клопотання позивачки про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, судом, на підставі ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в рішенні - КАС України), вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що 23.05.2017 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Обрій», від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 622.

Відповідно до квитанції ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 23.05.2017 № 21 позивачкою сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 864,30 грн.

18.11.2017 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 864,30 грн., оскільки придбала житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником такого збору.

Листом № 68738/09 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що на даний час не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше, та зазначив, що право громадянина на придбавання нерухомого майна без сплати відповідного збору може бути визнано в судовому порядку. Після судового рішення суми збору будуть повернуті.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 111877390 від 26.01.2018) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за позивачкою квартири за адресою: АДРЕСА_1, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 622.

Будь-які інші об'єкти нерухомого майна у власності позивача не значаться.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок № 1740), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (в подальшому - Порядок № 787), Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (по тексту - Положення № 215), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком № 1740.

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 вказаного Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком № 787.

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Аналіз вище зазначених правових норм дає підстави для висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Беручи до уваги інформацію, яка міститься в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо суб'єкта наявні відомості про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, яке набуто на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2017. Інших відомостей, зокрема, про наявність у власності позивача іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, немає.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 19 червня 2018 року (справа № 819/1554/16).

За вказаних обставин, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачці в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

За правилами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 79 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги зазначені правові положення законодавства та обставини цієї справи, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10 864,30 грн., а відтак про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачці збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та вмотивованість позову.

Разом з цим, суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 203 (відкрита у вільному доступі за посиланням: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2017-%D0%BF) утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), внаслідок реорганізації шляхом злиття Правобережного, Лівобережного та Центрального об'єднаних управлінь Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

При цьому, відповідно до відомостей з ЄДР, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві як юридичну особу припинено 27.04.2018.

Тобто, правонаступником у сфері виконуваних функцій Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; зареєстроване у статусі юридичної особи 27.04.2018).

За таких обставин, суд вказує, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), за якими під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку, що для повного та належного захисту прав та інтересів позивачки необхідно зобов'язати сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачці збору на обов'язкове державне пенсійне страхування слід саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як правонаступника ПОУ ПФУ в м. Києві.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 9, 73-77, 79, 139, 194, 229, 242, 243, 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно квитанції від 23.05.2017 № 21 у розмірі 10 864,30 грн. (десять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 30 копійок).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко