Рішення № 76819337, 14.09.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/4098/18

Провадження № 2/237/1508/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.18 року м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.

за участю секретаря Бахтіярової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Курахове Мар’їнського району Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Мар’їнського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Мар’їнського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач стверджує, що після смерті її рідного брата – ОСОБА_3, яка сталася 08 квітня 2017 року, відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Донецька область, с.Дачне, вул. Вишнева,6, земельної ділянка площею 0,0999 га на землі ОСОБА_2 сільської ради з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку та спадкове майно , а саме самочинно збудовані спадкодавцем ОСОБА_3 гараж та господарські будівлі на земельній ділянці, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, с.Дачне, вул.Маширя, буд.7-А.

Позивач зазначає, що вона була єдиною близькою родичкою брата та 01 лютого 2018 року після його смерті вона звернулася до нотаріуса та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Донецька область, с.Дачне, вул. Вишнева,6, загальною площею 78,3 кв.м.

В той самий час, як стверджує позивач, отримати в спадщину земельну ділянку площею 0,0999 га, яка розташована на землі ОСОБА_2 сільської ради для будівництва житлового будинку, за адресою с.Дачне, вул.Маширя, 7А, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2003 року, що посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 стало неможливо, оскільки померлим були втрачені оригінали документів, що підтверджують його право власності та відсутній кадастровий номер земельної ділянки. Померлий брат не встиг звернутися із заявою про присвоєння кадастрового номеру вищезазначеній земельній ділянці. Крім того, на вищезазначеній земельній ділянці знаходяться самочинно збудовані спадкодавцем ОСОБА_3 відповідно до технічного паспорту гараж «Б-1» та самочинно збудовані наступні господарські будівлі відповідно до технічного паспорту: «Бп» підвал, «бг» ганок, «В-1» сарай, «вг» ганок, «№1» паркан. У зв'язку з вищевикладеним, позивач не має можливості звернутися до нотаріальної контори, тому вимушена звернутися до суду для визнання права власності за спадщиною за законом.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року було відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року підготовче судове засідання було закрито та справу було призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 14.09.2018 року не з’явилася, надала до суду заяву, відповідно до якої просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та справу розглянути за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Мар’їнського району Донецької області у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на вище викладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст.279 ЦПК України, розглянути справу за наявними в матеріалах доказами. Не явка сторін та не надання відзиву на позов відповідачем не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази та матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_3 помер 08 квітня 2017 року у с.Дачне Мар’їнського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-НО № 979104 від 11.04.2017 року.

Відповідно до довідки ОСОБА_2 сільської ради Мар’їнського району Донецької області від 04.05.2018 року № 862/02-26, в будинку, розташованому за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, с.Дачне, вулиця Вишнева, 6, на момент смерті ОСОБА_3 проживали і були зареєстровані: ОСОБА_3 та його сестра – ОСОБА_1.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії IV-НО № 408033 від 04.06.1980 року, ОСОБА_5 народилася 05.10.1956 року, батьками зазначені російською мовою «Шульга Федор Никифорович» та російською мовою «Малиновськая Зоя Кирилловна».

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії VІІ-НО № 307989 від 21.08.1987 року, ОСОБА_3 народився 07.12.1958 року, батьками зазначені російською мовою «Шульга Федор Никифорович» та російською мовою «Малиновськая Зоя Кирилловна».

З копії свідоцтва про укладання шлюбу вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 29.12.1979 року уклали шлюб. Прізвище дружини після одруження – «Горбунова».

Отже, судом встановлено та підтверджено документально, що позивач ОСОБА_1 та померлий 08.04.2017 року ОСОБА_3 є рідними сестрою та братом.

Крім того, земельна ділянка площею 0,0999 га, яка розташована на землі ОСОБА_2 сільської ради для будівництва житлового будинку, за адресою с.Дачне, вул.Маширя, 7А, також належала померлому ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2003 року, що посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4

Ця земельна ділянка була куплена ОСОБА_3 26.12.2003 року у продавця ОСОБА_7, якій земельна ділянка належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДН № 106640 від 29.08.1996 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, який було посвідчено приватним нотаріусом Мар’їнського районного нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за № 234.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 23.06.2018 року за адресою с.Дачне, вул.Маширя, 7А на якій знаходиться господарські будівлі та споруди на території ОСОБА_2 сільської ради від 23 червня 2018 року комісією було визначено, що на земельній ділянці за адресою с.Дачне, вул.Маширя, 7А знаходяться господарські будівлі та споруди, які будував померлий ОСОБА_3.

Відповідно до технічного паспорту на господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с.Дачне, вул.Маширя, буд.7-А на земельній ділянці знаходяться такі господарські споруди: «Б-1» гараж, «Бп» підвал, «бг» ганок, «В-1» сарай, «вг» ганок, «№1» паркан.

Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вимогами статей 1216 і 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України передбачено що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Статтею 1268 ЦК України визначається, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки померлий 08.04.2017 року ОСОБА_3 проживав на момент смерті разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, с.Дачне, вулиця Вишнева, 6, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 сільської ради Мар’їнського району Донецької області від 04.05.2018 року № 862/02-26, то позивач фактично прийняла спадщину після його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Викладене також підтверджено і роз’ясненням, наданим у п. 1 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов’язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК є правом, а не обов’язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна)

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без необхідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній , якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 3.2 листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).

Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3, 5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

У листі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання (прийомки) в експлуатацію або сертифікату відповідності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи, що рідним братом позивача було здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці, право власності на яку набула позивач як на спадкове майно шляхом проживання на момент смерті зі спадкодавцем, та те, що в іншому порядку позивач не має можливості зареєструвати право власності, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку та самочинно збудовані спадкодавцем ОСОБА_3 гараж та господарські будівлі на земельній ділянці, які знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, с.Дачне, вул.Маширя, буд.7-А, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка сталася 08 квітня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.328,375, 376, 1268 ЦК України, 263-265 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: Донецька область, Мар?їнський район, с.Дачне, вул. Вишнева, буд.6, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га, яка призначена для будівництва житлового будинку, що фактично знаходиться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, с.Дачне, вулиця Маширя, 7-а, яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2003 року, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка сталася 08 квітня 2017 року.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на спадкове майно, а саме самочинно збудовані спадкодавцем ОСОБА_3 відповідно до технічного паспорту гараж «Б-1» та самочинно збудовані наступні господарські будівлі відповідно до технічного паспорту: «Бп» підвал, «бг» ганок, «В-1» сарай, «вг» ганок, «№1» паркан, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район , с.Дачне, вул.Маширя, буд.7-А, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка сталася 08 квітня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М.Ліпчанський

Дата документу 14.09.18 року