Ухвала суду № 76819321, 27.09.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2901/18

Провадження 1-кс-1269/18

ухвала

Іменем України

27 вересня 2018 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області Тиханський О.Б.,

при секретарі судового засідання Авсюкевич Н.В.,

прокурора Непомнющої О.В.,

слідчого Камінського Є.А.

учасників кримінального провадження ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського відділу ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області звернулася до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018110230000969 від 25.09.2018 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, яке погоджено прокурором Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5

На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 25.09.2018 до Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від директора сільськогосподарського виробничого кооперативу «Долина Плюс» ОСОБА_6 надійшла заява про те, що 25.09.2018 згідно договору № 250718-1 від 24.09.2018, укладеного в мережі інтернет, відповідно до якого ТОВ «Сейм Тренінг» (постачальник) зобов’язується передати СВК «Долина Плюс» (покупець) дизельне паливо, а покупець прийняти та оплатити товар, після чого, товар був доставлений до СВК «Долина Плюс» і покупець здійснив оплату в розмірі 497840, 00 гривень на вказаний в договорі розрахунковий рахунок (р/р 26008052703781, МФО 320649), однак товар не був переданий.

Крім того, до Обухівського ВП ГУНП в Київській області від директора ТОВ «Торговий Дім «Оптімал» ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що 21.09.2018 згідно договору № 21/09/2018 від 21.09.2018, укладеного в мережі інтернет, відповідно до якого ТОВ «Торговий Дім «Оптімал» (постачальник) зобов’язується поставити і передати у власність СВК «Долина Плюс» (покупець) дизельне паливо, а покупець прийняти та оплатити товар, після чого, товар був доставлений, однак не був переданий, так як оплата за товар не надійшла.

В ході досудового розслідування встановлено, що дизельне паливо, об’ємом 20 320 дм3, було доставлено спеціалізованим вантажним сідловим тягачем-Е марки «RENAULT» модель «MAGNUM 470» реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом паливоцистерною марки «TRAILOR», модель «S383EL», реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності ОСОБА_1.

25.09.2018 оглянуто і вилучено спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки «RENAULT» модель «MAGNUM 470» реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом паливоцистерною марки «TRAILOR», модель «S383EL», реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності ОСОБА_1, з дизельним паливом, об’ємом 20 320 дм3, яке належить ТОВ «Торговий Дім «Оптімал», які поміщено на приватний майданчик ФОП «Собіянський», розташований за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Польова, 66.

Транспортні засоби, на які необхідно накласти арешт, вважаються тимчасово вилученими, тобто, які вилучені в ході огляду можуть бути використані як докази причетності конкретних осіб до вчинення кримінального правопорушення.

Речі, на які необхідно накласти арешт та які вважаються тимчасово вилученими, не відносяться до документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Відсутність вказаних транспортних засобів унеможливлює встановлення всіх обставин, які мають значення у цьому кримінальному провадженні, і як наслідок призведе до порушення вимог ст. 2 КПК України щодо повного і неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

Підставою накладення арешту на майно, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

А тому, у досудового слідства виникла необхідність накласти арешт на спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки «RENAULT» модель «MAGNUM 470» реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом паливоцистерною марки «TRAILOR», модель «S383EL», реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності ОСОБА_1, з дизельним паливом, об’ємом 20 320 дм3, яке належить ТОВ «Торговий Дім «Оптімал», для того щоб запобігти можливості його приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити, відчужити.

Метою, накладення арешту на виявлені під час огляду місця події спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки «RENAULT» модель «MAGNUM 470» реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом паливоцистерною марки «TRAILOR», модель «S383EL», реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності ОСОБА_1, з дизельним паливом, об’ємом 20 320 дм3, яке належить ТОВ «Торговий Дім «Оптімал», які поміщено на приватний майданчик ФОП «Собіянський», розташований за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Польова, 66, речі та предмети, відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів, оскільки існують достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що були об’єктом кримінального протиправно дій та набутті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до п. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі (особам), у якої його було вилучено.

В судовому засіданні слідчий Камінський Є.А. та прокурор Непомнюща О.В. клопотання підтримали та просили накласти арешт.

клопотання підтримала, зазначила, що.

Представник власника майна ОСОБА_2, представник власника майна ОСОБА_7 та власник майна ОСОБА_1 заперечили щодо задоволення клопотання, оскільки він призведе до обмеження правомірної підприємницької діяльності.

Дослідивши матеріали справи, вважаю клопотання таким, що підлягає до часткового задоволення зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що слідчим Обухівського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12018110230000969, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

За вимогами ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (частина 1). Арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).

Щодо накладення арешту на спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки «RENAULT» модель «MAGNUM 470» реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом паливоцистерною марки «TRAILOR», модель «S383EL», реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності ОСОБА_1, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Слідчий в клопотанні зазначив, що метою арешту вищезазначеного майна є збереження його як речового доказу, оскільки існують достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди або містіть інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що були об’єктом кримінально протиправних дій та набутті кримінально протиправним шляхом. Проте відповідних доказів не надав, та не довів в судовому засіданні можливість використання спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е марки «RENAULT» модель «MAGNUM 470» реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом паливоцистерною марки «TRAILOR», модель «S383EL», реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності ОСОБА_1, як доказу у кримінальному провадженні.

Згідно п. 5 ч. 1,2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Разом з тим, накладення арешту на вищезазначене майно, призведе до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, який здійснює перевезення на підставі ліцензії про надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом №120 від 31.058.2011р., а тому клопотання в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо накладення арешту на дизельне паливо, об’ємом 20 320 дм3, яке належить ТОВ «Торговий Дім «Оптімал», слід зазначити наступне.

У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів, пославшись на те, що вилучене дизельне паливо, об’ємом 20 320 дм3 визнане речовим доказом.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Оскільки слідчому судді надано постанову про визнання майна як речового доказу у кримінальному провадженні, у рамках якого подано клопотання, воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, клопотання слідчого в частині накладення арешту на дизельне паливо, об’ємом 20 320 дм3, слід задовольнити.

Крім того, враховуючи положення щодо розумності та спів розмірності обмеження права власності, а також з огляду на те, слідчим не надано будь яких документів щодо виду діяльності ФОП «Собіянський», технічної можливість зберігання дизельного палива взагалі, суд приходить до висновку про необхідність передання дизельного палива, об’ємом 20 320 дм3, яке належить ТОВ «Торговий Дім «Оптімал» на відповідальне зберігання ТОВ «Торговий Дім «Оптімал» без права розпорядження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення внесеного слідчим клопотання.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-174, 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 про арешт майна – задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено під час проведеного огляду 25.09.2018 в період часу з 18 год. 30 хв. по 19 год. 30 хв., а саме: дизельне паливо, об’ємом 20 320 дм3, яке належить ТОВ «Торговий Дім «Оптімал».

Передати на відповідальне зберігання ТОВ «Торговий Дім «Оптімал» речовий доказ, дизельне паливо, об’ємом 20 320 дм3, яке належить ТОВ «Торговий Дім «Оптімал» та було вилучено під час проведеного огляду 25.09.2018 в період часу18 год. 30 хв. по 19 год. 30 хв., без права розпорядження.

В задоволенні інших вимог клопотання відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: О.Б. Тиханський