Ухвала суду № 76818972, 01.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

01 жовтня 2018 року справа № 0240/2394/18-а

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДФС у Вінницькій області подало до Вінницького окружного адміністративного суду адміністративний позов, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 48734,10 грн.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 20.07.2018 адміністративну справу № 0240/2394/18-а за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передана за підсудністю на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

10 вересня 2018 року вказана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Гаврилюку В.О.

Суддя, у відповідності до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частинами 3, 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя 17.09.2018 надіслав до виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області запит щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1

27 вересня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла відповідь № 01/01-20/3493 від 25.09.2018, відповідно до якої виконавчий комітет Уманської міської ради повідомив, що у відділі державної реєстрації Уманської міської ради відповідно до даних, що містяться в Реєстрі територіальної громади м. Умань відсутня інформація про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування ОСОБА_1.

Як свідчать матеріали позовної заяви, останньою відомою суду адресою місця проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно частини 5 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

За таких обставин, суддя дійшов висновку, що оскільки останньою відомою суду адресою місця проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, то дана справа підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 29, 241, 248, 256, 287, 294, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ухвалив:

Адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу передати на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана 01.10.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк