Рішення № 76817880, 25.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа № 823/2430/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Остроушко Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 – за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 – за посадою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Монастирищенський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі – відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на – Монастирищенський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просить:

- визнати той факт, що позивач за національністю полька;

- визнати протиправним рішення, дію, бездіяльність Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 08.06.2018 №2797/16.3-04.5, яким позивачу відмовлено у виправленні її національності шляхом внесення змін до актового запису про її шлюб №35, що був складений 27.08.1953 Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області;

- зобов’язати Монастирищенський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області внести зміни до актового запису №35 від 27.08.1953 про шлюб позивача (з покійним нині ОСОБА_4Г.), складеного Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, щодо національності позивача, - зокрема, виправити її національність у графі «національність нареченої» з «українка» на «полька».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що її мати була полькою, про що свідчить відповідний запис у графі «національність» у свідоцтві про одруження останньої з батьком позивача. Також позивач зазначає, що факт того, що вона є полькою випливає із національності її матері. Однак, відповідач всупереч вказаним обставинам, відмовив у внесенні змін до актового запису про шлюб із покійним чоловіком позивача щодо її національності із «українка» на «полька».

Заперечуючи проти задоволення позову 22.09.2018 відповідач надав відзив, згідно з яким вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позові, письмових поясненнях щодо причин необхідності документального підтвердження приналежності позивача до польської національності та щодо заходів, здійснених для цього у попередні роки від 24.07.2018.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов та вказав, що актовий запис, наданий позивачем на підтвердження приналежності її матері до польської національності містить розбіжності в частині написання імені матері позивача «Рузалія» та «Розалія», що унеможливлює прийняття вказаного акта як підстави тдля визначення національності.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Монастирищенський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надало до суду заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

05 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області із заявою про внесення змін до актового запису про її шлюб з громадянином ОСОБА_4, зареєстрованого за № 35 27.08.1953 Монастирищенським райбюро ЗАГС, уточнивши її національність з «українка» на «полька». Вказана заява обґрунтована тим, що позивач за національністю є полькою, так само як і її мати – ОСОБА_5.

До заяви позивачем надано, зокрема, копії свідоцтва про народження позивача, свідоцтва про одруження позивача та про шлюб батьків позивача – ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Розглянувши вказане звернення щодо виправлення національності, відповідач листом від 08.06.2018 № 2797/16.3-04.5 повідомив позивача, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, в актовому записі про шлюб позивача № 35 складеному 27.08.1953 Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального юстиції у Черкаській області зазначено національність нареченої «українка». У даному листі вказано, що актовий запис про народження позивача в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян не виявлено, а в наданому позивачем свідоцтві про народження зазначено національність батька – «українець», національність матері – «українка». В актовому записі про шлюб батьків позивача № 3 складеному 23.01.1960 виконавчим комітетом Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, національність нареченого зазначено – «українець», національність нареченої – «полька». Також в листі зазначено, що шлюб батьків позивача було укладено після її народження, а у свідоцтві про народження позивача та про шлюб батьків виявлено розбіжності в частині написання імені матері «Рузалія» та «Розалія». В актовому записі про смерть матері позивача № 2224 складеному 02.10.1993 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції вказано національність померлої – «українка».

У листі від 08.06.2018 № 2797/16.3-04.5 Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області зазначено, що вказані розбіжності унеможливлюють внесення змін до актового запису цивільного стану та роз’яснено позивачеві про можливість звернення до суду для встановлення факту приналежності до польської національності.

Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо виправлення її національності шляхом внесення змін до актового запису про її шлюб №35, що був складений 27.08.1953 Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, позивач звернулась до суду з даним позовом.

В обґрунтування обставин, викладених у позовній заяві позивачем надано до суду як докази приналежності її та її матері до польської національності, зокрема, такі документи:

- архівну довідку Державного архіву Черкаської області від 10.05.2018 № Х-14/05-08, згідно з якою у книзі метричних записів про народження Монастирищенського римо-католицького костьолу м-ка Монастирище Липовецького повіту Київської губернії (нині м. Монастирище Монастирищенського району Черкаської області) за 1907 рік є такі відомості – 26.08.1907 похрещено дитину на ім’я «Розалія», прізвище похрещеної – «Хржановских»,

- свідоцтво про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 23.01.1960 І-УР № 230572, в якому вказано національність ОСОБА_5 – «полька»;

- посвідку про народження ОСОБА_7, в якій батьком вказано – «ОСОБА_6, українець», матір’ю - «ОСОБА_8, українка».

Встановлення фактів належності даних правовстановлюючих документів матері позивача місцевим загальним судом в порядку окремого провадження суду надано не було.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що матір позивача зверталась до органів РАЦСУ із заявою про внесення змін до актових записів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулює Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (далі – Правила).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації, відповідно до вказаного Закону, підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх. Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 9 цього Закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до п. 1.15 Правил відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Наразі чинне законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Проте відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Пунктом 2.13.2 Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Відповідно до п. 2.6 Правил, разом із заявою про внесення змін до актового запису заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні, інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Інші документи – це паспорт або паспортний документ (документ, що посвідчує особу), свідоцтво (а) про реєстрацію акта (ів) цивільного стану, тобто документи, які підтверджують родинні стосунки у відповідності до норм п.п.2.1. п. 2.5 Правил.

Відповідно до п. 2.7 Правил, на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом ДРАЦС додаються до матеріалів справи повні витяги з державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.

Згідно з п. 2.12 Правил, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову у цьому за наведеною формою. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження у судовому порядку, що відповідає диспозиції норми п .1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до п. 2.15.9 Правил висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до актового запису складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Відповідно до розділу 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №12 від 29.09.2016 року «Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану», суд перевіряє, чи відповідні рішення прийняті, дії чи бездіяльність вчинені, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії. Для встановлення останньої характеристики (обґрунтованості) прийняття рішення та вчинення дій органом державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи адміністративний суд вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення та/або вчинення відповідних дій, передбачених частиною першою статті 22 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Таким чином, подані заявником документи, що були предметом розгляду органом державної реєстрації актів цивільного стану, досліджуються судом як докази у справі, а не як предмет спору.

Водночас суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених цими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти, що засвідчують зміну актів цивільного стану особі, оскільки такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження. У зв'язку з цим вказано на обґрунтовану загальну позицію Вищого адміністративного суду, викладену в ухвалі від 17.03.2015 року, прийнятій за підсумком касаційного перегляду справи №К/9991/55225/12, відповідно до якої адміністративні суди при розгляді спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів РАЦС не повинні досліджувати обставини, які підлягають дослідженню в порядку цивільного судочинства, і тому не можуть підміняти собою компетенцію відповідного органу.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також суд звертає увагу, що в п. 2 прохальної частини позовних вимог позивач просив суд визнати протиправним рішення, дію, бездіяльність Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 08.06.2018 №2797/16.3-04.5, яким позивачу відмовлено у виправленні її національності шляхом внесення змін до актового запису про її шлюб №35, що був складений 27.08.1953 Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Однак, на численні пропозиції суду щодо уточнення позовних вимог в цій частині представник позивача просив суд визнати протиправним рішення, дію, бездіяльність Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 08.06.2018 №2797/16.3-04.5.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи наявність розбіжностей в написанні імені та прізвища матері позивача в документах наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, суд висновує про відсутність належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, які б доводили протиправність дій відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення, оформленого листом Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 08.06.2018 №2797/16.3-04.5.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 3, ідентифікаційний код 05387096), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Монастирищенський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна, 121, ідентифікаційний код 04061145), про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії – відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на ОСОБА_3.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення в повному обсязі складено 01.10.2018.