Рішення № 76817855, 20.09.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

20.09.2018 227/3188/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року. м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Верній М.Г.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськарйонного суду Донецької області з позовом до Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» (далі ВСП ШУ «Добропільське» ТОВ «ДТЕК»Добропіллявугілля») про поновлення на роботі на посаді гірника 2 розряду в ВСП ШУ «Добропільське» ТОВ «ДТЕК»Добропіллявугілля» та стягнення на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, збільшивши позов просив стягнути з 02 липня 2018 року до дня проведення судового засідання 22 серпня 2018 року у розмірі 16 028,03 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що з квітня 2017 року він виконував роботу гірника підземного 2 розряду дільниці ШУ №1 в ВСП «ШУ «Добропільське» ТОВ ДТЕК ДОбропіллявугілля» з квітня 2017 року. Наказом №125 від 02 липня 2018 року його було звільнено на появу на робочому місці в нетверезому стані згідно п.7 ст. 40 КЗпП. Вважає даний наказ про звільнення незаконним у зв’язку з тим, що була порушена процедура відбору аналізів для проведення дослідження на вміст алкоголю в крові. Він перебуває у вимушеному прогулі з 02 липня 2018 року.

Представник відповідача звернувся в суд з відзивом на позовну заяву, з якого вбачається, що вони позов заперечують та просять відмовити в позову в повному обсязі. 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ВСП ШУ «Добропілсььке». Під час прийому на роботу працівника було ознайомлено з умовами роботи та оплати праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами колективного договору, кодексом етики та ділової поведінки ДТЕК. 08 червня 2018 року гірничоробочий ділянки ШТ-1 ОСОБА_1 прийшов на роботу. При спуску до шахти керівником зміни з охорони правці шахти позивача було виявлено з ознаками алкогольного сп’яніння (запах із ротової порожнини). Після чого позивача було доставлено до медичного пункту шахти для встановлення факту алкогольного сп’яніння з допомогою спеціального приладу «Драгер алкотестр 6510», яке проводилося працівником медичного пункту – ОСОБА_4 у присутності свідків. За результатами перевірки був складений акт обстеження на наявність алкогольного сп’яніння та було встановлено наявність алкогольного сп’яніння у розмірі – 0,63 проміле. З результатами обстеження позивач був ознайомлений та з ними погодився. Після цього йому було видано направлення на медичне обстеження для встановлення факту вживання алкогольних напоїв до КЗОЗ «Добропільська ЛІЛ». А результатами обстеження КЗОЗ «Добропільська ЛІЛ» було складено довідку №70, відповідно до якої було встановлено, що позивач 08 червня 2018 року о 09 год. 05 хв. перебував у стані алкогольного сп’яніння. Вирішуючи питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, 21 червня 2018 року адміністрацією підприємства направлено ППУ НПГУ ш.»Добропільська» подання про надання згоди на звільнення позивача на підставі п.7 ст. 40 КЗпП за появу на роботі в нетверезому стані. 26 червня 2018 року адміністрацією отриманий витяг з протоколу №13 від 25 червня 2018 року, відповідно до якого, профспілковою організацією було вирішено не надавати згоди на звільнення позивача на підставі п.7 ст. 40 КЗпП. 26 червня 2018 року адміністрацією підприємства позивачу було запропоновано надати власні письмові пояснення щодо причини появи на роботі у нетверезому стані, проте позивач відмовився надавити будь які пояснення посилаючись на ст. 63 Конституції України. З метою встановлення причин ненадання згоди на звільнення позивача ОСОБА_5 організацією, адміністрацією підприємства 02 липня 2018 року на адресу профспілки було направлено звернення з проханням пояснити причину ненадання згоди. З отриманої відповіді вбачалось, що профспілкова організація не надала згоди на звільнення позивача, з причини його відсутності на засіданні профспілкової організації та не можливості розглянути подання адміністрації за такої обставини. Вважають, що такі дії профспілки не відповідають вимогам законодавства про працю. А тому адміністрацією прийнято наказ про звільнення позивача з роботи за п.7 ст. 40 КЗпП, з яким позивач був ознайомлений під підпис. Вважають, що позивач міг своїми діями створити загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків. Врахувавши тяжкість дисциплінарного проступку, можливі негативні наслідки , адміністрація вважала, за адекватним дисциплінарним стягненням є звільнення з підприємства. (а.с.22-24)

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої стверджує, що погодився з результатами перевірки на стан сп’яніння під впливом працівників підприємства, які чинили на нього психологічний тиск, в той час коли представник профспілки відлучався з медичного пункту. З наказом про звільнення він також не погоджувався, а поставив свій підпис про видачу трудової книжки. На засіданні профкому був присутній начальник дільниці ШТ-1. який не наполягав на звільненні позивача та задовільно його характеризував. Просять позов задовольнити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позовній заяві та пояснив, що про засідання профспілки йому було відомо, його усно повідомив дільничний голова профспілки, проте про обов’язкову його участь його не попереджали, через те він не звертався до керівництва шахти з проханням відпустити його на засідання профспілки. Також позивач пояснив, що 07 червня протягом дня він був на святкуванні дня народження його друга. Протягом дня він випив 50 гр. горілки, а ввечері випив 0,5 л. пива. Він знав, що на наступний день він має йти на роботу, яку вважає відповідальною. Вважає, що ознак сп’яніння у нього не було. Він дійсно підписав власноручно акт огляду на стан сп’яніння (а.с.8) про згоду з результатами огляду на стан сп’яніння, бо в той час він з ними погоджувався. А причину відмови від написання пояснень з посиланням на ст. 63 Конституції України (а.с.39), назвати не може. Процедуру на перевірку на стан сп’яніння вважає принизливою для себе, тому що були присутні інші працівники.

Представник позивача позов підтримала з мотивів викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів викладених в відзиві на позов, просили відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об’єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

З записів трудової книжки вбачається, що 24 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1, на підставі наказу №77 від 21 квітня 2017 року був прийнятий стажистом гірника підземного з повним робочим днем в шахті. 28 травня 2017 року допущений до самостійної роботи гірника підземного другого розряду з повним робочим днем в шахті (наказ №872-к від 26 травня 2017 року). 02 липня 2018 року на підставі наказу №125 від 02 липня 2018 року позивача звільнено за появу на робочому місті в нетверезому стані згідно п.7 ст. 40 КЗпП України. (а.с.5-6)

08 червня 2018 року у ОСОБА_1 був робочий день та він перебував на робочому місці, що підтверджується наряд-путівкою та книгою нарядів. (а.с.26-29)

Згідно акту огляду на наявність сп’яніння від 08 червня 2018 року, проведений в медичномупункті ш. «Добропільська» за участі представника адміністрації механіка дільниці ОСОБА_6, дільничного голови НПГУ електрослюсара підземного ОСОБА_7, начальника зміни служби ОП ОСОБА_8, було проведено контроль тверезості ОСОБА_1 Результат освідування ОСОБА_1 становить 0,63 проміле, з результатом якого погодився ОСОБА_1, про що свідчить його підпис в акті. (а.с.8)

Свідоцтвом №12-01/9787 про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора Alcotest 6510 підтверджено його чинність до 21 грудня 2018 року. (а.с.31)

З акту огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп’яніння №70 від 08 червня 2018 року о 09 год. 05 хв. вбачається, що на підставі результатів за допомогою технічного засобу алкотестер 6510 о 09 год. 20 хв. - результат 0,22 проміле, о 09. год. 30 хв. результат 0,18 проміле, та лабораторних тестів від 22 червня 2018 року №2549/1 (час відбору аналізів 08 червня 2018 року о 09.год. 15 хв.) в сечі знайдено 0,35 проміле алкоголю, поставили висновок, що у ОСОБА_1 гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю без ускладнень. (а.с.10)

08 червня 2018 року на підставі ОСОБА_9 ОСОБА_1 був відсторонений від виконання трудових обов’язків. З даного акту вбачається, що ОСОБА_10 власноручно написано акт про те, він зміг приступити до виконання своїх трудових обов’язків так як начальник зміни по охоронні праці ОСОБА_9 сказав дихати в алкотестр, після чого був направлений в наркологічний диспансер для здачі аналізів. (а.с.62)

08 червня 2018 року адміністрація ПСП «Шахтоуправління Добропільське» звернулась з поданням до профспілкового комітету ш.«Добропільська» ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст.40 КЗпП (поява на роботі в нетверезому стані). (а.с.7)

Згідно витягу з протоколу №13 від 25 червня 2018 року засідання профкому ППО НПГУ ш.Добропільська», на якому був відсутній ОСОБА_1, не надало згоду на звільнення ОСОБА_1 згідно п.7 ст. 40 КЗпП. (а.с.38)

26 червня 2018 року директор ПСП «ШУ Добропільська» звернулись до голови профспілки для надання їм обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с.40)

02 липня 2018 року Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України шахти «Добропільська» пояснила, що подання на звільнення ОСОБА_1 профспілка не могла розглянути у зв’язку з його відсутністю на засіданні, він не зміг надати свої пояснення, а тому профспілка не могла розглянути це подання. Та повідомили, що 09 липня 2018 року на профспілці ППО НПГУ ш.»Добропільська» будуть повторно розглянуті подання про звільнення працівників.. зокрема, ОСОБА_1В.(а.с.41)

На підставі наказу №125 від 02 липня 2018 року ОСОБА_1 звільнено гірника підземного 2 розряду дільниці ШТ №1 за появу на робочому місці в нетверезому стані згідно п.7 ст. 40 КЗпП. (а.с.59)

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Тобто, з аналізу вищенаведеної статті, можна прийти до висновку, що власник може розірвати трудовий договір у разі появи працівника на роботі у нетверезому стані. Підставою для звільнення працівника є сам факт появи на робочому місці і у робочий час у нетверезому стані. Такий факт може встановлюватися не лише спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, а й будь-якими іншими доказами, допустимими з точки зору процесуального права. Між тим, обов'язок доведення факту появи працівника на роботі у нетверезому стані лежить на власнику.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 1992 року, що звільнення на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпП України є дисциплінарним звільненням, тому воно повинно проводитись з додержанням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Одночасно Пленум звернув увагу судів на те, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежне від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальної тривалості вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (стаття 27 ЦПК України), яким суд має дати відповідну оцінку (пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 9 листопада 1992 pоку).

Звільнення за появу на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння застосовується до працівника незалежно від того, чи притягався він раніше до дисциплінарної відповідальності та чи вживались до нього заходи громадського стягнення. Власник або уповноважений ним орган вправі звільнити працівника за цією підставою і при одноразовому порушенні трудової дисципліни, дотримуючись при цьому порядку і строків накладення дисциплінарних стягнень.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_8 підтвердили, що вони 08 червня 2018 року о 06 год. 45 хв. при спуску в шахту виявили ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме запах алкоголю з рота. Також показали, що ОСОБА_1 погоджувався з результатами огляду, проведеному в медпункті шахти, про що підписався власноручно, заперечень щодо результатів не виказував.

Крім того свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що під час освідування в медпункті шахти та складанні акту, ОСОБА_1 пояснював, що на передодні він був на святкуванні дня народження і там пив пиво.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засідання показала, що вона працює фельдшером медичного пункту шахти «Добропільська». В 7.00 год. 08 червня 2018 року в медпункт прийшли ОСОБА_8 з ОСОБА_1 і сказали, що у ОСОБА_1 є запах алкоголю з рота. Провели огляд за допомогою алкотестера «Драгер» 6510, результат показав 0,63 проміле. ОСОБА_1 не виказував заперечення щодо результатів та не вимагав показати йому сертифікат на його дійсність. Проте виконуючи свій обов’язок, вона виписала направлення для освідування в медичний заклад.

У зв’язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про встановлення факту знаходження ОСОБА_1 на роботі 08 червня 2018 року в стані алкогольного сп’яніння, який підтверджується дослідженими письмовими доказами, зокрема, актами огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння, поясненнями та показаннями свідків, а також поясненнями самого позивача, який пояснював, що напередодні він був на святкуванні дня народження друга, де вживав алкогольні напої, і саме цю причину він називав присутнім при освідування в медпункті шахти «Добропільська», а саме свідку ОСОБА_8, що свідчить про правдивість показань свідка.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктів 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. А відповідно до частини 2 цієї статті, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Приписами ч.7 статті 43 КЗпП України встановлено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно із частиною 6 статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Висновок про правильне застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (справа № 6-104цс14), 22 жовтня 2014 року (справа № 6-163цс14) та 01 липня 2015 (справа № 6-703цс15).

Відповідно до цього висновку за змістом вищезазначених норм права суди, розглядаючи трудовий спір, повинні з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини 7 статті 43 КЗпП України і частини 6 статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Тобто, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушення його законних прав.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Як вбачається зі змісту витягу з протоколу №13 засідання профкому ППО НПГУ ш.«Добропільська» від 25 червня 2018 року, відмова на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.7 ст. 40 КЗпП взагалі не містить будь-якого обґрунтування. Зазначено, що на засіданні ОСОБА_1 відсутній, а тому надійшла пропозиція не надавати згоди на його звільнення. (а.с.9)

Тобто рішення профспілкового комітету не містить жодного правового обґрунтування такої відмови.

Як пояснив в судовому засіданні голова Незалежної профспілки гірників України ш.«Добропілля» ОСОБА_12, 08 червня 2018 року його було запрошено на ш. «Добропільска» по причинні необхідності освідування на стан алкогольного сп’яніння. Про дату призначеного засідання профкому на 25 червня 2018 року було повідомлено відділ кадрів шахти, охорони праці. Про необхідність забезпечити явку ОСОБА_1 вони нікого не попереджали. Також він не повідомляв ОСОБА_1 про необхідність бути присутнім на засіданні. На засідання профкому, в зв’язку з неявкою ОСОБА_1, подання адміністрації шахти про звільнення останнього не розглянуто, проте надали відмову через його відсутність. Вони обізнані щодо строку притягнення працівника до відповідальності, та їхнього обов’язку розглянути подання в межах цього строку, проте призначили повторно розгляд подання про звільнення ОСОБА_1 поза межами цього строку через те, що у них на 09 липня 2018 року було призначено планове засідання профкому.

Суд констатує, що профспілка знехтувала свій обов’язок, передбачений ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо обов’язкового обґрунтування відмови у згоді на звільнення.

Враховуючи, що звільнення на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України є дисциплінарним стягнення, питання доцільності застосування такого виду дисциплінарного стягнення також мають бути враховані з метою додержання принципу співмірності.

В даному випадку, як пояснив представник відповідача, врахувавши тяжкість вчиненого проступку, можливі негативні наслідки для працівників підприємства та самого позивача, оскільки він своїми діями міг створити загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, та для забезпечення роботодавцем безпечних умов праці, адміністрація прийшла до висновку про обрання дисциплінарного стягнення у виді звільнення з підприємства.

Щодо заперечення в судовому засіданні свого погодження з результатами огляду на стан сп’яніння, вказуючи на психологічний тиск з боку працівників шахти, то суд з цими запереченнями погодитись не може, оскільки доказів зазначеним обставинам позивач не надав. Більш того, всі допитані в судовому засіданні свідки вказують, що під час освідування позивач погоджувався з його результатами, про що він власноручно розписався.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для спарви і на які вона посилається як на підставу своїх вимог ів заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 259, 263-265, 268, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (ЄДРПОУ: 37014600, адреса місцезнаходження: 85043 Донецька область м. Білицьке м. Добропілля, вул. Красноармійська, буд. 1а) про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Л.С. Мацишин

20.09.2018