Рішення № 76817531, 25.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 вересня 2018 р. справа № 820/4648/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Поволяєвій К.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 року №Ф-21785-17.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 26.04.2018 року позивач отримала вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018р. №Ф-21785-17, згідно якої станом на 31.01.2018р., тобто за 2017р., заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 3064 грн.66 коп. Згідно звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, яку позивач подала 08.02.2018р. до Центральної ОДПІ (Новобоварський район), самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок -3200,00 грн за місяць, 38400,00 грн. за рік; розмір єдиного внеску -22%, до сплати -704,00 грн. за місяць, 8448,00 грн. за рік. Квитанцією №196 від 18.04.2017р. підтверджується, що за 1-й квартал 2017р. позивач сплатила ЄСВ у сумі 2112,00 грн.; згідно квитанції №197 від 18.07.2017р. за 2-й квартал 2017р. сплачено ЄСВ у сумі 2112,00 грн.; згідно квитанції №23 від 05.10.2017р. за 3-й квартал 2017р. сплачено ЄСВ у сумі 2112,00 грн., згідно квитанції №15 від 17.01.2018р. за 4-й квартал сплачено ЄСВ у сумі 2112,00 грн., таким чином, за 2017 р. сплачено ЄСВ на загальну суму - 2112x4=8448,00 грн. З огляду на наведене, позивач вважає оскаржувану вимогу необґрунтованою, що є підставою для її скасування.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що за даними інтегрованої картки платника податку інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача по сплаті єдиного внеску виникла з III кварталу 2016 року, на підставі чого контролюючим органом було сформовано та направлено платнику податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 р. № Ф-21785-17 в сумі 3 064,66 грн. Із інтегрованої картки платника податків вбачається, що борг позивача виник у зв’язку з несплатою ЄСВ у 3 кварталі 2016 року - 952,66 грн. та 4 кварталі 2017 року - 2112,00 грн., кошти на відповідний рахунок не надходили. Станом на 19.01.2018 р. заборгованість позивача з єдиного соціального внеску складає 3064,66 грн. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувана вимога винесена правомірно та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 22.10.2013 року. Згідно свідоцтва сер.Б №663357 ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку зі ставкою єдиного податку - 5 відсотків, група 3.

Позивачем самостійно подано звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 та 2017 роки.

Платіжним дорученням № 2136/5871 від 19.04.2016 р. позивачем сплачено ЄСВ за І квартал 2016 року у сумі 909,48 грн., платіжним дорученням № 125961 від 19.07.2016 р. позивачем сплачено ЄСВ за ІІ квартал 2016 року у сумі 942,00 грн., за III квартал 2016 року позивачем ЄСВ не сплачено, в зв’язку з чим виникла недоїмка 19.10.2016 р. в сумі 952,66 грн., за IV квартал 2016 року позивачем сплачено ЄСВ в сумі 990,00 грн. платіжним дорученням №177004686 від 23.01.2017 р., за І квартал 2017 року позивачем сплачено ЄСВ в сумі 2 112,00 грн. платіжним дорученням №193707597 від 20.04.2017 р., за II квартал 2017 року позивачем сплачено ЄСВ в сумі 2 112,00 грн. платіжним дорученням №211980596 від 20.07.2017 р., за III квартал 2017 року позивачем сплачено ЄСВ в сумі 2112,00 грн. платіжним дорученням №7945557121 від 09.10.2017 р., за IV квартал 2017 року позивачем ЄСВ не сплачено, кошти на відповідний рахунок не надходили, в зв’язку з чим виникла недоїмка в сумі 2 112,00 грн. станом на 19.01.2018 р.

Із інтегрованої картки платника податків вбачається, що борг позивача виник у зв’язку з несплатою ЄСВ саме за 3 квартал 2016 року - 952,66 грн. та за 4 квартал 2017 року - 2112,00 грн., кошти на відповідний рахунок не надходили. Станом на 19.01.2018 р. заборгованість позивача з єдиного соціального внеску складає 3064,66 грн.

З огляду на викладене, ГУ ДФС у Харківській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 року №Ф-21785-17 на суму 3064,66 грн., яка є предметом оскарження в межах даної справи.

По суті спірних правовідносин судом встановлено наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон України N2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі Закону України №2464 розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону N 2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону України №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч. 1 ст. 4 цього Закон, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний соціальний внесок (п. 2 ч. 6 розділу ІV Інструкції 449).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону України №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції 449 у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилає вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) виноситься за даними інформаційної системи та без проведення перевірки.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачем надано докази сплати ЄСВ за 4 квартал 2017 року у розмірі 2112,00 грн., а саме копію квитанції №15 від 17.01.2018 року, при цьому встановлено, що єдиний соціальний внесок сплачено на невідповідний рахунок - 37198204012035.

З пояснень представника відповідача вбачається, що з 1 вересня 2016 року в зв’язку з реорганізацією податкових органів введено нові рахунки, зокрема, на які сплачуються кошти з ЄСВ, новий рахунок - 37199204022035.

Згідно з положеннями розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п. 8 розділу VI Інструкції №449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 11 ст. 9 Закону України №2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з п.11 ст. 25 Закону України 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З огляду на викладене, для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.11 ст. 25 Закону України 2464. Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п.11 ст. 25 Закону штрафних (фінансових) санкцій.

Також, позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску та фактично була здійснена сплата єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки помилкове перерахування коштів не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску та ним самостійно нараховане зобов'язання за зазначеним платежем, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків може бути достатньою підставою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Окрім цього, представник відповідача у додаткових поясненнях вказав, що на момент переходу зі старих рахунків на нові Держказначейством України деякий час відбувалось автоматичне перенаправлення коштів на нові рахунки, в зв'язку з чим сплата ЄСВ до IV кварталу 2017 року була зарахована на вірний рахунок, що повністю спростовує в цій частині позицію відповідача.

Вказаної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, провівши системний аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, та яка використана у рішенні Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 р. у справі №21-3920а15.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року по справі №813/1008/16 зазначено, що помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім цього, під час розгляду справи позивачем не надано до суду будь-яких доказів сплати ЄСВ за 3 квартал 2016 року у розмірі 952,66 грн., отже оскаржувана вимога в цій частині винесена правомірно та не підлягає скасуванню.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги, а саме визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 року №Ф-21785-17 в частині визначення суми боргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2112,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині позовних вимог Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 року №Ф-21785-17 в частині визначення суми боргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2112,00 грн..

В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 року №Ф-21785-17 в частині визначення суми боргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2112,00 грн. (дві тисячі сто дванадцять гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 485,71 (чотириста вісімдесят п’ять) грн. 71 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.10.2018 року.

Суддя Біленський О.О.