Ухвала суду № 76817232, 01.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

01 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/2231/18Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискін С.А., розглянувши клопотання позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області провизнання протиправними та скасування постанови,припису, В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивачка, заявник) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ/121/956/000299/ТД-ФС від 25.07.2018; визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень РВ121/956/АВ/П від 04.07.2018.

28.09.2018, через канцелярію суду за вх. №16954/18, позивачем подано заяву про забезпечення позову по справі №1740/2231/18, шляхом зупинення дії постанови від 25.07.2018 №РВ/121/956/000299/ТД-ФС про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111 690,00 грн.

На обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що за результатами проведеного відповідачем інспекційного відвідування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, було складено акт від 04.07.2018 №РВ 121/956/АВ та припис про усунення виявлених порушень від 04.07.2018 №РВ 121/956/АВ/П, а також винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.07.2018 №РВ/121/956/000299/ТД-ФС. Правомірність прийняття вищезазначених постанови та припису є предметом розгляду даної адміністративної справи. Водночас зазначає, що після подання позовної заяви нею було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2018 №ВП57173951 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111 690,00 грн. згідно постанови від 25.07.2018 №РВ/121/956/000299/ТД-ФС. За таких обставин вважає, що виникла необхідність забезпечення позову з підстав, передбачених ст.150 КАС України, оскаржувані постанова та припис відповідача є очевидно протиправними, а примусове виконання таких рішень призведе до стягнення з позивачки значної суми коштів, що також може вплинути на права та обов'язки найманих працівників ФОП ОСОБА_1, оскільки може вплинути на порядок та строки виплати заробітної плати останнім, а накладення арешту на рахунки унеможливить перерахування обов'язкових платежів до державного бюджету. Також зазначає про те, що ФОП ОСОБА_1 надає послуги з вантажних перевезень суб'єктам господарювання, а тому у зв'язку з дією постанови про стягнення штрафу від 25.07.2018 є ризик реального ускладнення досягнення поставленої ним господарської мети, порушення строків надання послуг та інших цивільно-господарських зобов'язань, які також пов'язані з участю третіх осіб - замовників перевезень. За таких обставин, враховуючи, що матеріали справи місять об'єктивні докази того що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а також те, що такі заходи відповідають предмету адміністративного позову та не зумовлюють вирішення спору по суті, просить задовольнити клопотання у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 03.07.2018 по 04.07.2018 проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 04.07.2018 №РВ121/956/АВ.

04.07.2018 інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області складено припис про усунення виявлених порушень №РВ121/956/АВ/П.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування Управління Держпраці у Рівненській області 25.07.2018 прийняло постанову №РВ121/956/000299/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111 690,0 грн.

11.09.2018 головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області при примусовому виконанні постанови від 25.07.2018 №РВ121/956/000299/ТД-ФС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57173951, а також постанову про арешт майна боржника.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями відповідача: постановою від 25.07.2018 №РВ121/956/000299/ТД-ФС та приписом про усунення виявлених порушень РВ121/956/АВ/П від 04.07.2018, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Так, відповідно до ч. 1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст.150 КАС України).

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст.150 КАС України).

Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017) "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ" від 29.09.2016 року №14 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до абз.2 п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Позивач в заяві про забезпечення позову не навів очевидних ознак протиправності оскарженої постанови про накладення штрафу.

Доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, потребують перевірки в ході розгляду справи.

Суд зазначає, що подання адміністративного позову предметом якого є визнання рішення протиправним не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас вжиття заходів та забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення від 25.07.2018 №РВ121/956/000299/ТД-ФС може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірного рішення відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Судом не приймаються твердження заявника про те, що виконання постанови про накладення штрафу та припису може значно вплинути на права та обов'язки найманих працівників ФОП ОСОБА_1, оскільки може вплинути на порядок та строки виплати заробітної плати останнім, а накладення арешту на рахунки унеможливить перерахування обов'язкових платежів до державного бюджету, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Кодексу законів про працю України від 10.10.1971 № 322-VIII виплата працівникам заробітної плати є пріоритетною стосовно будь-яких інших платежів.

Зокрема згідно приписів ст.97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Тобто право працівників на оплату праці не може ставитися в залежність від накладених на ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій.

В свою чергу, державний виконавець в силу обов'язків, встановлених цим Законом України "Про виконавче провадження" вчиняє дії щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), зокрема, накладає арешт на майно.

Підстави для зняття арешту на майно, визначені у ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" є вичерпними.

Зокрема, відповідно до ч. 4, 5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зарплатний банківський рахунок може мати спеціальний режим використання або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, про що виконавцю має бути надане документальне підтвердження. Відповідно, якщо виконавець отримав документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, то це є самостійною правовою підставою для зняття арешту саме з цього рахунку безпосередньо виконавцем.

Отже, в даному випадку, забезпечення позову не принесе бажаного результату позивачу, оскільки зупинення дії постанови управління Держпраці у Рівненській області від 25.07.2018 №РВ121/956/000299/ТД-ФС про накладення штрафу, для виконавця не є правовою підставою для зняття арешту на майно.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що у разі скасування акта суб'єкта владних повноважень, відповідний акт втрачає чинність з моменту набрання рішення законної сили.

Отже, у разі скасування судом постанови Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами постановою від 25.07.2018 №РВ121/956/000299/ТД-ФС за результатами розгляду даної справи, акт індивідуальної дії втратить чинність і не потягне за собою будь-яких наслідків.

За таких обставин, суд не знайшов достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.

Виходячи з наведеного, в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-157, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволені заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №1740/2231/18, шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 25.07.2018 №РВ/121/956/000299/ТД-ФС про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111 690,00 грн., - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали суду складено 01.10.2018

Суддя Борискін С.А.