Рішення № 76817136, 18.09.2018, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 р. Справа № 818/2234/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі: судді Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (далі - відповідач), оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 02.02.2018 № 12 в частині невизнання та позбавлення ОСОБА_2 права на виплату одноразової грошової допомоги з підстав не існування правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та застосування строків реалізації такого права протягом трьох років з дня виникнення можливості реалізації такого права;

2) зобов’язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в зв’язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що він має інвалідність ІІ групи з підстав отримання травми при виконанні обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а саме: в Демократичній Республіки Афганістан. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, оскільки він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та може реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення такого права, а саме: з дня внесення змін до законодавства щодо спірного питання. Такого варіанта прийняття рішення як "не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги" Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, не передбачено. Вважає рішення відповідача про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправним.

Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву (а.с. 28), у якій просив залучити до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, оскільки особа, яка звертається щодо виплати одноразової грошової допомоги подає відповідні документи саме до уповноваженого органу - обласного військового комісаріату, який у свою чергу перевіряє наявність і правильність оформлення таких документів та в подальшому готує відповідний висновок про можливість виплати, який разом з отриманими документами надсилається до розпорядника бюджетних коштів. Розпорядник бюджетних коштів приймає рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає разом з документами знову уповноваженому органу для видання наказу про виплату або повідомлення про відмову у виплаті. Просив вказане клопотання розглянути за відсутності представника Міністерства оборони України.

Ухвалою суду від 06.09.2018 залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат.

Представник ОСОБА_1 обласного військового комісаріату в судове засідання не з’явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 41) та письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 34-35), у якому зазначив, що прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги або відмови у її призначенні не належить до компетенції ОСОБА_1 обласного військового комісаріату. ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, як уповноважений орган, письмово довів позивачу результати розгляду заяви з роз’ясненням причин відмови. Будь-яких звернень позивача про повторне направлення заяви та пакета документів до розпорядника бюджетних коштів на адресу третьої особи не надходило. ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, як орган владних повноважень, вчинив усі передбачені законом дії, які відносяться до його компетенції відповідно до Порядку № 975.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу та приймав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, 05.11.1984 його було звільнено зі строкової військової служби.

Відповідно до довідки Міністерства оборони СРСР від 1998 року (а.с. 15) ОСОБА_2 08.08.1984, під час виконання інтернаціонального обов’язку на території Демократичної Республіки Афганістан, перебуваючи у БТР, підірвався на міні та отримав мінно-вибухову травму з компресійним переломом ІІІ-VI-V грудних хребців зі стійкими змінами, які порушують функцію хребта.

Згідно з довідкою МСЕК серії Д-71 № 301686 від 05.12.1984 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, є непрацездатним.

Згідно з довідкою МСЕК серії БУ № 014278 від 15.01.1989 (а.с. 13) позивачу підтверджено другу групу інвалідності у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, та встановлено її довічно, є непрацездатним.

З метою отримання одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності позивач звернувся до військового комісаріату з відповідною заявою та надав документи для оформлення і призначення одноразової грошової допомоги.

26.12.2017 ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат направив заяву позивача з відповідними документами на розгляд Департаменту фінансів Міністерства оборони України, про що повідомлено позивача (а.с. 16).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 02.02.2018 № 12 (а.с. 17), ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності позивачу не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", згідно з яким здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 № 328-V (набрав чинності з 01.01.2007) були внесені зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема стаття 16 була викладена у новій редакції та запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи. Як вбачається з матеріалів справи другу групу інвалідності під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 05.12.1984, під час вторинного огляду - 15.01.1989.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2009 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" визначено порядок виплат страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 488 (далі - Умови № 488).

Підпунктом "б" пункту 6 Умов № 488 встановлено, що установи Укрдержстраху виплачують страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити установам Укрдержстраху протягом трьох років з дня настання страхової події (п. 7 Умов № 488 ).

Аналізуючи правові норми, суд зазначає, що датою виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

На час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги не були врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 25.12.2013 № 975.

Таким чином, з урахуванням фактів, що друга група інвалідності встановлена позивачу в період, коли законодавством не передбачалась можливість отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності, а також того, що позивач протягом трьох років після прийняття законодавства Україною за виплатою такої допомоги не звертався, суд визнає відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 02.02.2018 № 12 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а відтак, і відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити..

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал