Рішення № 76816983, 26.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/438/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

Встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 17 жовтня 2017 року №3377 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23 жовтня 2017 року №801 о/с “По особовому складу” в частині звільнення сержанта поліції ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді сержанта поліції поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області з 24 жовтня 2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідач порушив норми Дисциплінарного статут органів внутрішніх справ України, оскільки при звільненні позивача керувався лише фактом несправності технічних засобів та неналежного розміщення заарештованих осіб. Разом з тим, ч.9 ст.14 Дисциплінарного статуту передбачає, що при визначенні дисциплінарного стягнення мають враховуватися: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації. Таким чином, одним з елементів, що є умовою накладення дисциплінарного стягнення є доведена вина працівника по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на нього трудових обов’язків, має бути доведено, що працівник бажав чи свідомо допускав настання несприятливих наслідків. Крім того, зазначає, що 07.09.2017 р на прохання начальника приступив на пост, хоча з 07.09.2017 р перебував у відпустці. Також, зазначає, що відповідач підтасував документи та надав відпустку з 08.09.2017 р, що суперечить поданому ним рапортом на відпустку. Відтак, вважає оскаржувані накази протиправними і такими, що підлягають скасуванню в зв'язку з відсутністю дисциплінарного проступку, який був би підставою такого звільнення та в зв'язку з невчиненням позивачем жодних протиправних дій.

Позовні вимоги позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав письмовий відзив проти позову, в якому зазначив, що всі дії посадових осіб ГУ НП у Львівській області, під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і у вигляді звільнення зі служби в поліції, та звільнення зі служби в поліції були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством України. Зокрема, на переконання відповідача, матеріалами службового розслідування проведеного відповідно до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та наказу МВС України від 12.03.2013 року №230 “Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування в ОВС України”, вина позивача в грубому порушенні службової дисципліни доведена. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 08.05.2014 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.09.2017 №3160 «Про призначення службового розслідування» за фактом порушення сержантом поліції ОСОБА_1 службової дисципліни призначено службове розслідування.

За результатами проведення службового розслідування складено висновок від 09.10.2017, яким встановлено, що 07.09.2017 р керівництвом батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області в 17:00 год було здійснено перевірку несення служби добовими нарядами БПСП ОП «Львів» та виявлено ряд недоліків.

В період з 17:00 до 19:30 год 07.09.2017 р сержант поліції ОСОБА_1, поліцейський взводу №2 роти №1 БПСП ОП «Львів» ГУНП у Львівській області був відсутній на посту з охорони незавершеного будівництва по вул. Стрийській,105, на телефоні дзвінки не відповідав.

Згідно пояснень позивача, він заступив 07.09.2017 р для несення служби з охорони об’єкту у м. Львові по вул. Стрийській,105. З 17:00 год по 19:30 гол був відсутній на посту у зв’язку із тим, що відлучився на вулицю Липинського (АС №2), що у м. Львові де йому привезли продукти харчування та одяг.

Під час перевірки несення служби керівництвом БПСП ОП «Львів» ГУНП у Львівській області його на посту не було, про відлучення з поста керівництво БПСП ОП «Львів» ГУНП та співробітників чергової частини не повідомляв

Таким чином під час проведення службового розслідування відповідачем встановлено, що сержант поліції ОСОБА_1, поліцейський взводу №2 роти №1 БПСП ОП «Львів» ГУНП у Львівській області самовільно, на значний термін, залишив місце несення служби, чим порушив службову дисципліну, під час проведення розслідування проявив нещирість.

Враховуючи вищенаведене та те, що протягом 2017 р на сержанта поліції ОСОБА_1 двічі накладалось дисциплінарне стягнення, а саме: за порушення службової дисципліни, скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, оголошено догану, за порушення службової дисципліни, керуванні автотранспортом без належних документів сержанта поліції ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідність.

Основною причиною цієї події стало грубе порушення вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання Конституції України, законів України та нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача і представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року за № 3460-1У (далі за текстом - Дисциплінарний статут ОВС України).

Відповідно до положень ст.ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби".

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 25 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Як зазначено вище, оскаржуваним наказом до позивача застосований найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, при цьому, відповідач керувався лише фактом відсутності позивача на посту у період з 17:00 год по 19:30 год.

Приписи ч.9 ст.14 Дисциплінарного статуту визначають, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Тобто, один із елементів, що передує накладенню дисциплінарного стягнення є доведена вина працівника по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на нього трудових обов'язків. Провина працівника у вчиненні дисциплінарного проступку має у вигляді прямого чи опосередкованого наміру. Отже, має бути доведено, що працівник хотів чи свідомо допускав настання несприятливих роботодавцеві наслідків.

В Наказі Головного Управління Національної поліції у Львівській області № 3377 від 17.10.2017 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника БПСП ОП «Львів» зазначено про допущення позивачем службової дисципліни, вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, наказу ГУНП у Львівській області від 01.03.2016 №434.

В своїх поясненнях суду позивач зазначає, що заступив в наряд на прохання начальника ОСОБА_4, оскільки той хто мав заступити з 09:00 год 07.09.2017 р по 09:00 08.09.2017 р захворів. Позивач повідомив, що з 07.09.2017 р у відпустці, однак на вимогу начальства став в наряд в цивільному одязі, без зброї, без відповідного обліку для несення наряду з 19:30 год 07.09.2017 р по 09:00 год 08.09.2017 р.

Згідно рапорта позивача від 28.08.2017 р такий просив надати відпустку з 07.09.2017 р по 27.09.2017 р терміном 20 календарних днів без виїзду за межі області. На рапорті позивача командиром взводу 1 роти лейтенантом поліції ОСОБА_5 та командиром БПСПОП «Львів» поставлено візи про надання відпустки з 08.09.2017 р, однак доказів ознайомлення позивача про надання відпустки з 08.09.2017 р відповідачем не надано.

Також, відповідачем не надано графіку чергувань на заступлення в наряд, не надано рапорту на заміну в чергуванні, не надано книгу записів в наряд та отримання зброї.

Як зазначив в судовому засіданні позивач, на вимогу начальника ОСОБА_4 приступив в наряд в 19:30, хоча повідомляв про те, що він у відпустці з 07.09.2017 року, відтак відсутність його з 17:00 до 19:30 год правомірна, оскільки ним по телефона повідомлено про необхідність вирішити особисті питання та заступлення в наряд з 19:30 год.

Посадові особи ГУ НП у Львівській області при проведенні службового розслідування за наслідками порушення сержантом поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, оформленні і затвердженні висновку службового розслідування відносно ОСОБА_1 діяли всупереч Конституції України, закону та відомчих нормативно-правових актів МВС України, прийнятих відповідно до закону та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України.

Зокрема, при оформленні висновку службового розслідування ГУ НП у Львівській області і внесенні пропозиції щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із поліції, посадові особи не диференціювали вчинених позивачем дисциплінарних проступків відповідно до займаної посади і функціональних обов'язків.

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням, в розрізі зазначеного, судом не встановлено фактів щодо грубого порушення позивачем службової дисципліни і, як наслідок, свідчить про недотримання Головного управління Національної поліції у Львівській області доведеності вини особи, яка вчинила грубе дисциплінарний проступок.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках". До яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно довідки відповідача, заробітна плата позивача за серпень 2017, що враховується при розрахунку середньої заробітної плати, становила 9 137,26 грн, за вересень 2017 -9 137,26 грн.

Таким чином, середньомісячний заробіток становить 9 137,26 грн, а середньоденний - складає 299,58 грн.

З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути 299,58 грн (розмір середньоденної заробітної плати) х 338 (кількість календарних днів вимушеного прогулу) = 101 258,04 грн.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сержанта поліції поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 9 137,26 грн. слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

Вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 17 жовтня 2017 року №3377 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23 жовтня 2017 року №801 о/с “По особовому складу” в частині звільнення сержанта поліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сержанта поліції поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області з 24 жовтня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 101 258,04 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9 137 ( дев’ять тисяч сто тридцять сім гривень) 26 коп звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення виготовлено 01 жовтня 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.