Постанова № 76816933, 26.09.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/13787/17 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 30 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/13787/17 за позовом Житомирського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2018 та додаткове рішення того ж суду від 03.08.2018, ухваленого під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року Житомирський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 коштів, що отримані ним як допомога по безробіттю в сумі 4913, 37 грн. за період із 15.05.2013 по 07.04.2014 та просив поновити строк позовної давності. В обґрунтування вимог зазначив, що ОСОБА_1 звертався до Житомирського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та за відсутності підходящої роботи йому 15.05.2013 р. було надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю. ОСОБА_1 перебував на обліку в Житомирському міському центрі зайнятості як безробітний з 15.05.2013 по 07.04.2014 та отримав допомогу по безробіттю у розмірі 6921, 35, з яких утримано 277, 97 грн, стягнуто з пенсії 1730, 00 грн. У зв'язку із проведенням розслідування страхового випадку 07.04.2014 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем із 11.12.1994 та в період отримання статусу безробітного належав до категорії зайнятого населення. Зазначав, що відповідач, не повідомляючи Житомирський міський центр зайнятості, що на момент звернення із заявою про надання статусу безробітного, він являвся суб'єктом підприємницької діяльності, безпідставно отримав соціальну допомогу по безробіттю у розмірі 4913, 37 грн та, посилаючись на ст.1,2 в (редакції Закону «Про зайнятість населення», що діяв до 01.01.2013 р.) та ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-УІ, що набрав чинності 01.01.2013 р., просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2018 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Житомирського міського центру зайнятості кошти, отримані як допомога по безробіттю в сумі 4913, 37 на р/р 37179300900002, ВДК в м. Житомирі, код 1356121, МФО 811039.

Додатковим рішенням того ж суду від 03.08.2018 стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1600грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, також просить скасувати додаткове рішення. Зокрема, зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не взято до уваги, що він зареєстрований як фізична особа - підприємець із 11.12.1994, проте з 01.07.1995 припинив займатися підприємницькою діяльністю, про що подав відповідну заяву до податкового органу у м. Житомирі, а тому вважав, що такими діями закінчив процедуру припинення підприємництва. В подальшому дізнався, що рішенням Житомирського господарського суду від 12.06.2003 підприємницька діяльність була припинена. У зв'язку із зверненням до Житомирського міського центру зайнятості 15.05.2013 його визнано безробітним та призначено у зв'язку із цим виплату допомоги Проте, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам, а також фактичним обставинам справи та безпідставно задоволено позовні вимоги.

Житомирський міський центр зайнятості подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - без змін. Доводи відзиву зводяться до доводів позовної заяви.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Кузнєцова Г.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту позовної заяви та апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична-особа підприємець, що призвело до безпідставного надання йому статусу безробітного та незаконного отримання допомоги по безробіттю. Фактом припинення фізичної особи-підприємця є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, про що здійснено запис лише 19.06.2014.

Апеляційний суд Житомирської області погоджується із таким висновку суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України від 1 березня 1991 р. № 803-XII «Про зайнятість населення» (чинного у період виникнення спірних правовідносин) визначено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (ст. 2 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15.05.2013 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю на підставі поданої ним до Житомирського міського центру зайнятості заяви, в якій він просив призначити виплату допомоги по безробіттю у розмірі передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив, що немає постійного або тимчасового заробітку, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не є членом особистого селянського господарства, не є фермером чи членом сім'ї фермера, що бере участь у виробництві, не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, йому не призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку (а.с. 8).

ОСОБА_1 перебував на обліку в Житомирському міському центрі зайнятості як безробітний з 15.05.2013 по 07.04.2014 (а. с. 4).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 з 11.12.1994 зареєстрований у Державному реєстрі як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 14-15, 26-28).

Згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 19.06.2014 внесено запис № 23050100005033521 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 13).

Згідно акта №181 від 07.04.2014 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_1 в період отримання статусу безробітного в Житомирському міському центрі зайнятості належав до зайнятого населення (а.с. 5-6). У зв'язку із наведеним припинено виплату допомоги по безробіттю, призначеної на підставі документів, що містять неправдиві відомості та припинено реєстрацію як безробітного.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг; встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

За період з 15.05.2013 по 07.04.2014 ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю в сумі 6 921,35 грн, з якої утримано 277,97 грн., стягнуто з пенсії згідно списків УПФУ м. Житомир 1 730,00 грн. Таким чином сума безпідставно виплаченої допомоги становить 4 913,37 грн (а. с. 9).

Наказом Житомирського міського центру зайнятості №301 від 08.04.2014 доручено направити листа ОСОБА_1 з пропозицією добровільного повернення коштів виплачених в якості допомоги по безробіттю. Вказаний лист отриманий ОСОБА_1 15.04.2014, однак виплачені кошти добровільно повернуті не були (а.с. 7,12,16).

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У пункті 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,) зазначено, що Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

Згідно з підпунктом 5.5 пунктом 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року № 307 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.06.2003 скасовано державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та покладено на нього проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності шляхом подання до Житомирської міської ради відповідних документів (а.с. 44-45).

Проте, підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було припинено лише 19.06.2014, про що свідчить повідомлення державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(а.с.13).

Посилання ОСОБА_1 на необізнаність із рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.06.2003, яким скасовано його державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця (а.с. 44-45), не впливають на суть спору, оскільки визначальним при вирішенні спору є факт невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1, а не наявність судового рішення.

Відповідно до частини другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку названим нормам Закону, у зв'язку із чим суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт припинення фізичної особи-підприємця пов'язаний саме із здійсненням запису до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Таким чином у ОСОБА_1 із 15.05.2013 по 07.04.2014 не було підстав для отримання допомоги по безробіттю.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку. Встановивши, що ОСОБА_1 із 11.12.1994 був зареєстрований у Державному реєстрі як суб'єкт підприємницької діяльності та припинення підприємницької діяльності вчинено 19.06.2014, дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач не мав законних підстав на отримання статусу безробітного з 15.05.2013 у результаті чого незаконно отримав допомогу по безробіттю в сумі 6921,35грн, яка зменшилась внаслідок часткового погашення до 4913,37 грн., дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 16.04.2018 по справі №755/7689/17-ц.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незаконності ухваленого Богунським районним судом м. Житомира 03.08.2018 додаткового рішення, апеляційний суд вважає, що вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Ухвалюючи додаткове рішення на підставі ч. 4 ст. 220 ЦПК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1600 грн на користь держави, виходячи із положень п.п.18 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки апеляційний суд при перегляді рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2018 дійшов висновку про його законність та обґрунтованість, тому підстав для скасування додаткового рішення щодо вирішення питання в частині судових витрат немає.

Питання щодо невідповідності описової частини додаткового рішення його резолютивній частині можуть бути вирішені судом першої інстанції в порядку ст. 369 ЦПК України шляхом виправлення описки.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено із дотриманням норм чинного матеріального законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2018 та додаткове рішення того ж суду від 03.08.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.09.2018.

Головуючий: Судді: