
Справа № 815/2925/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2018 року о 16 год. 35 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,
за участю
від позивача: ОСОБА_1 – за паспортом
від відповідача;: ОСОБА_2 – за довіреністю
ОСОБА_3 – за довіреністю
від 3-ої особи: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН2643712256, місце проживання: 65009, АДРЕСА_1) до ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 650444, м. Одеса, вул. Семінарська,5), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) про стягнення невиплаченої заробітної плати 746 009,65 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, -
ВСТАНОВИВ:
До суду 18 червня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІН2643712256, місце проживання: 65009, АДРЕСА_2) до ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 650444, м. Одеса, вул. Семінарська,5), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) про стягнення на користь позивача 746 009,65 грн.
Ухвалою від 22 червня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
До суду 13 серпня 2018 року надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач додав позовну вимогу про стягнення відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Таким чином, позовними вимогами позивача є: стягнення на користь позивача 746 009,65 грн. та стягнення відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах ДПС та 12.08.2013 року позивача звільнено у зв’язку з скороченням штатів у Запас Збройних Сил України, проте, відповідачем не був здійснений з ним повний відповідний розрахунок, що стало предметом спору у суді.
Позивач зазначив, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року у справі № 815/2701/17 відповідача зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби; грошову компенсацію за невикористані відпустки; неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік, виходячи з суми місячного грошового забезпечення; суми компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати.
На виконання зазначеної постанови суду відповідачем 17.05.2018 року зроблено розрахунок виплат та здійснена виплата в сумі 65 626, 18 грн.
Позивач вважає, що розрахунки зроблені ГУДФС в Одеській області не відповідають чинному законодавству, не зрозуміло на підставі чого вони зроблені.
Так, зокрема, позивач зазначив, що відповідачем допущені порушення вимог трудового законодавства, оскільки відповідач здійснив нарахування мінімальне на час звільнення (2013р.), а податки та збори утримання максимальні на час оплати (2018р.): податок з доходів фізичних осіб – 18%; військовий збір – 1,5 %, хоча на той час взагалі не було військової операції, а податок з доходів фізичних осіб взагалі не сплачувався, відповідно до норм Податкового кодексу України, оскільки співробітники податкової міліції мали пільгу щодо сплати податку з доходу фізичних осіб. Також позивач посилається на те, що відповідачем здійснено подвійне оподаткування.
Також, позивач зазначив, що відповідач неправомірно застосував розмір грошового забезпечення в розмірі 1653, 60 грн., який був станом на 2013 рік, він мав застосувати розмір грошового забезпечення, який встановлений станом на 2018 рік для аналогічної посади на час виплати. Відповідачем не враховано, що на момент нарахування всіх зазначених вище виплат розмір мінімальної заробітної плати згідно з ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 року» складає 3723,00 грн.
На думку позивача, при здійсненому розрахунку відповідач мав враховувати розмір грошового забезпечення в розмірі 20 451 грн., який розрахований позивачем, виходячи із мінімальної заробітної плати станом на 2008 рік на рівні 515 грн., його грошового забезпечення за останні два місяця згідно з відомостями з Пенсійного фонду України (форма ОК-5) (за лютий 2008 року – 2 326, 16 грн., за березень 2008 року – 3332, 05 грн., середня заробітна плата складає 2829, 10 грн.), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на день виконання постанови суду в розмірі 3 723 грн. та співвідношення між його середньою заробітною платою та мінімальною заробітною платою.
Тому, позивач вважає, що виплачена відповідачем сума в розмірі 65 626, 18 грн., яка визначалась з урахуванням грошового забезпечення в розмірі 1653, 60 грн. є невірною, у зв’язку з чим сума виплати має складати 811635, 93 грн., з урахуванням виплаченої суми боргу ГУДФС в Одеській області складає 746 009, 65 грн.
Щодо понесених моральних страждань позивач надав суду додаткові письмові пояснення (а.с.86-89), в яких зазначено, що звичайний образ життя позивача суттєво змінився через неналежне виконання постанови суду відповідачем та навів детальний опис днів з 28 травня 2018 року по 31 травня 2018 року. Позивач посилався на те, що постійно вимушений подавати скарги на незаконні дії відповідача до всіх інстанцій, звертатися за допомогою юристам та адвокатам, на його думку, незаконні дії відповідача привели до суттєвих переживань та нанесли моральну шкоду.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №23082/18 від 09.08.2018р.).
Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що ГУДФС в Одеській області в рамках виконавчого провадження №55497524 на підставі виконавчого листа №815/2701/17, виданого 12.12.2017 року Одеським окружним адміністративним судом виконано вищезазначене судове рішення, при проведенні виплати ГУДФС в Одеській області керувалось чинним законодавством та жодним чином не порушувало права позивача.
Окрім того, відповідачем було надано додаткові пояснення 23.08.2018 року (вхід. №24708/18) (а.с. 140-144), з яких вбачається, що відповідачем в рамках виконавчого провадження здійснено позивачу наступні види виплат: грошова компенсація за невикористану відпустку за 2008 рік тривалістю 35 діб, за 2009 рік – 35 діб, за 2010 рік – 40 діб, за 2011 рік- 40 діб, за 2012 рік-40 діб, за 2013 рік-40 діб, що разом складає 230 діб розраховано відповідно до Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, доведених листом ДФС України «Про виплату грошового забезпечення» від 27.02.2017 року за №4951/7/99-99-05-01-02-17; щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням – нараховано відповідно до п. 11 Постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовця надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх срав та членів їх сімей»; грошова допомога на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік, виходячи із суми місячного грошового забезпечення- розраховано відповідно до Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, доведених листом ДФС України від 27.02.2017 року №4951/7/99-99-05-01-02-17 «Про виплату грошового забезпечення»; одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби- розраховано згідно зі ст. 9 Закону України від 09.04.21992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати – розраховано відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати».
Також, відповідач зазначив, що нарахування, утримання та сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється в порядку, встановленому ст. 168 ПК України та відповідно до п.п.168.1.1 п. 168. 1 ст. 168 ПК України, податковий агент в цьому випадку є ГУДФС в Одеській області, який нарахував оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПК України та ставку військового збору, встановлену п.п.1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу 20 ПК України. Враховуючи зазначене, відповідач пояснив, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної ) шкоди відповідно до пп. 164.2.14. 164. 2 ст. 164 ПК, крім випадків визначених цим підпунктом.
Ухвалою від 14 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КА України.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27 серпня 2018 року закрито підготовче засідання по справі та справу призначено до судового розгляду на 14 вересня 2018 року. Судом оголошена перерва до 21 вересня 2018 року.
На відкритому судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
На відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи на судові засідання не з’являвся, був належним чином повідомлений про дату, час та місце їх призначення, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток та звіт про направлення судової повістки електронною поштою. Про причини не з’явлення суд не повідомив.
Тому, керуючись приписами ст. 205 КАС України, суд вирішив розглядати справу за відсутністю представника третьої особи.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення позивача та представників сторін, судом у справі встановлені такі факти та обставини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з червня 2001 року проходив службу в органах державної податкової служби, остання займана посада (з 2007 року) - старший оперативний уповноважений відділу боротьби з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності і незаконним відшкодуванням ПДВ відділу податкової міліції Комінтернівської ОДПІ Одеської області та мав спеціальне звання майора податкової міліції.
Наказом №222-о від 12.08.2013 року звільнено ОСОБА_1, у зв’язку з скороченням штатів у запас Збройних Сил України з 14 серпня 2013 року, але розрахунок з позивачем при звільненні здійснено не було, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 815/2701/17 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_4 управління ДФС України в Одеській області щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, грошової компенсації за невикористані 230 днів відпустки та не отриману суму грошової допомоги на оздоровлення; зобов’язано Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби згідно зі ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; зобов’язано Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2008 рік тривалістю 35 діб, за 2009 рік - 35 діб, за 2010 рік - 40 діб, за 2011 рік - 40 діб, за 2012 рік - 40 діб, за 2013 рік - 40 діб, що разом складає 230 діб; зобов’язано Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу не отриману суму грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік, виходячи з суми місячного грошового забезпечення; зобов’язано Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділеного на 100.
В іншій частині позовних вимог – про стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. відмовлено.
Суд встановив, що позивач подавав до суду апеляційної інстанції заяву про роз’яснення постанови, між тим, заявою від 10.08.2018 року відкликав цю заяву (а.с.51).
Матеріалами справи підтверджено, що в рамках виконавчого провадження №55497524 на підставі виконавчого листа №815/2701/17, виданого Одеським окружним адміністративним судом 12.12.2017 року виконано це судове рішення та проведено розрахунок з позивачем, про що повідомлено позивача листом від 17.052018 року вих. №3688/К/15-32-05-02-10 «Про надання відповіді».
Згідно з зазначеної відповіді повідомлено позивача про те, що для розрахунку грошової компенсації за невикористанні чергові відпустки включаються складові грошового забезпечення (на момент звільнення): посадовий оклад у розмірі 1147,00 грн.; оклад за спеціальним званням (майор) 125 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років 30%; всього грошове забезпечення: 1653, 60 грн., а саме: грошова компенсація за невикористані чергові відпустки складає 12 677, 60 грн.; щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням складає 125, 00 грн. *12=1500 грн.; грошова допомога на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік виходячи із суми місячного грошового забезпечення складає 9921, 60 грн.; для розрахунку одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби включаються наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад 1147 грн.; оклад за спеціальним званням (майор) 125 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років 30% - 381, 60 грн., всього: грошове забезпечення складає 1653, 60 грн., одноразова грошова допомога за у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби складає 14 055, 60 грн.; для розрахунку суми компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати включаються суми нарахованого доходу (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках, приріст індексу споживчих цін для виплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з несвоєчасною виплатою в травні 2018року становить 141. 2 %.
Нарахована, але невиплачена сума грошової компенсації за невикористані чергові відпустки після утримання податків складає 12677, 60 грн. - 2281, 97 грн. (податок з доходів фізичних осіб 18%) - 190, 16 грн. (військовий збір 1,5%)= 10205, 47 грн., сума компенсації становить 102507 грн. *141, 2%=14410, 12 грн.; нарахована, але невиплачена сума щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним званням) після утримання податків складає 1500 грн. – 270, 00 (податок з доходів фізичних осіб 18%) - 22, 50 (військовий збір 1,5%)=1207,50 грн., сума компенсації становить 1207, 5 грн. *141, 2 %=1704, 35 грн.; нарахована, але невиплачена сума грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік складає 9921, 60 грн. -1785, 89 грн. (податок з доходів фізичних осіб 18%) - 148, 82 грн. (військовий збір 1,5 %) =7986, 89 грн.; нарахована, але невиплачена сума одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби складає 14055, 60 грн. – 2530, 01 грн. (податок з доходів фізичних осіб 18%)-210,83 (військовий збір 1,5%)=11314, 76 грн., сума компенсації становить 11314, 76 грн. *141,2 %=15 976, 44 грн.
Всього: сума компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати складає 43368, 40 грн., всього нараховано 81523, 20 грн. до виплати належить 81523, 20 грн.- 14674 , 18 грн. (податок з доходів фізичних осіб 18%) 1222, 85 (військовий збір 1,5 %)=65626,18 грн. (а.с.8-10).
Це підтверджено відповідним розрахунком (а.с. 35-37) та розрахунком сум нарахувань податків і зборів (а.с. 38).
Суд встановив, що платіжним дорученням № 566 від 17.05.2018 року нарахована сума в розмірі 65 626, 18 грн. була виплачена позивачу (а.с. 40).
Судом досліджені індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форма Ок-5) (а.с. 11-12), довідка про грошове забезпечення від 27.05.2016 року, відповідно до якої на день відсторонення від займаної посади грошове забезпечення складає 2281 грн. 88 коп., яке складається з: посадовий оклад – 1092 грн.; оклад за спеціальним званням – 125 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років 25 % - 304, 25 грн.; надбавка за високі досягнення у праці 50 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 – 760, 63 грн. (а.с. 13), а також штатний розпис на 2013 рік, згідно з яким оклад старшого оперуповноваженого складав 1147 грн.; штатний розпис на 2018 рік, згідно з яким оклад старшого оперуповноваженого складає 5070 грн.; відомості про нараховану позивачу заробітну плату за 2008 рік.
Крім того, судом досліджені Методичні рекомендації з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції. Представник позивача заперечував щодо врахування цих рекомендацій як доказу у справі, оскільки вони носять рекомендаційний характер та не є нормативно-правовим актом.
Також судом досліджені документи щодо виконання постанові суду від 21.11.2017 року, виконавчого провадження, скарги позивача (а.с. 90-137).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово позивача та представників сторін, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 348.1. ст. 348 Податкового кодексу України, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Згідно з п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Матеріалами справи підтверджено та визнано сторонами, що ОСОБА_1 з червня 2001 року проходив службу в органах державної податкової служби, остання займана посада (з 2007 року) - старший оперативний уповноважений відділу боротьби з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності і незаконним відшкодуванням ПДВ відділу податкової міліції Комінтернівської ОДПІ Одеської області та мав спеціальне звання майора податкової міліції та наказом №222-о від 12.08.2013 року ОСОБА_1, у зв’язку з скороченням штатів у запас Збройних Сил України з 14 серпня 2013 року, звільнено.
Соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей гарантується державою та регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а пенсійне забезпечення – Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб».
Матеріалами справи підтверджено, що на час звільнення позивача згідно з наказом №222-о від 12.08.2013 року, відповідач не здійснив повний розрахунок та не виплатив йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби; грошову компенсацію за невикористані відпустки; неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік, виходячи з суми місячного грошового забезпечення.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплати цих видів оплати та, у зв’язку із затримкою їх виплати зобов’язано нарахувати та виплатити суми компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати.
Матеріалами справи підтверджено, що нарахування здійснені на підстави нижче приведених норм права, а саме:
1). грошова компенсація за невикористані відпустки розрахована відповідно до Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, доведених листом ДФС України «Про виплату грошового забезпечення» від 27.02.2017 року;
2). грошова допомога на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік, виходячи з суми місячного грошового забезпечення – також розрахована на підставі вищезазначених Методичних рекомендацій.
3). щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням – розрахована відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».
Так, пунктом 11 цієї постанови передбачено, що особам, звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Оклад позивача за спеціальним званням (майор) складав 125 грн.
4). одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби – розрахована відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно з якої у разі звільнення зі служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
5). компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати – розраховано відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», згідно з якою сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на
індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Аналіз приведених норм права свідчить про те, що базовим показником для нарахування цих виплат є грошове забезпечення особи, який ці нарахування проводяться.
Суд встановив, що підтверджено поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, що розмір грошового забезпечення позивача використаний при розрахунку належних виплат складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268, що й підтверджено штатним розписом на 2013 рік.
Позивач не згоден з здійсненим розрахунком, зокрема: він не погоджується з розміром грошового забезпечення в сумі 1653 грн., який був у нього на час звільнення (2013 рік), який взятий за основу всіх здійснених відповідачем нарахувань на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року на момент нарахування та сплати грошової компенсації, щомісячної грошової допомоги, одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення; компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати та зазначає, що для здійснення нарахування необхідно нараховувати заробітну плату у мінімальному розмірі згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018рік», а саме 3723, 00 грн. та при здійсненому розрахунку відповідач мав враховувати розмір грошового забезпечення в розмірі 20 451 грн., який розрахований позивачем, виходячи із мінімальної заробітної плати станом на 2008 рік на рівні 515 грн., його грошового забезпечення за останні два місяця згідно з відомостями з Пенсійного фонду України (форма ОК-5) (за лютий 2008 року – 2 326, 16 грн., за березень 2008 року – 3332, 05 грн., середня заробітна плата складає 2829, 10 грн.), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на день виконання постанови суду в розмірі 3 723 грн. та співвідношення між його середньою заробітною платою та мінімальною заробітною платою.
Між тим, оцінивши докази, що стосуються предмету доказування кожний окремо та у їх сукупності, суд дійшов висновку, що такі доводи не ґрунтуються на приписах чинного законодавства з огляду на таке.
Виходячи із завдань адміністративного судочинства та його принципів, суд розглядаючи та вирішуючи справу застосовує норми матеріального права, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо не нарахування зазначених виплат під час звільнення мали місце у 2013 році та суд у постанові від 21.11.2017 року по справі № 815/2701/17 дійшов висновку щодо протиправності такої бездіяльності відповідача та зобов’язав здійснити нарахування та виплату.
З огляду на те, що спірні правовідносини і грошове забезпечення, яке отримував позивач мали місце у 2013 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування в якості базового показника для нарахування зазначених виплат позивачу розмір грошового забезпечення станом на 2018 рік та розмір мінімальної заробітної плати станом на 2018 рік.
В той же час, суд зазначає, що розрахунок розміру грошового забезпечення здійснений позивачем в розмірі 20 451 грн. не ґрунтується на жодному приписі законодавства, також не може відповідати правилам «аналогії закону», оскільки такий закон відсутній та «аналогії права», оскільки такий підхід не ґрунтується на конституційних принципах і загальних засадах права.
Оцінюючи заперечення представника позивача щодо неврахування Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, доведених листом ДФС України «Про виплату грошового забезпечення» від 27.02.2017 року, оскільки вони носять рекомендаційний характер, суд виходить із того, що позивач не згоден саме з визначенням базових показників для здійснення нарахувань, а не з порядком нарахування, а тому, ці доводи відхиляються судом та Методичні рекомендації взяті судом до уваги.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач вірно та на підставі норм права, що регулюють спірні правовідносини здійснив нарахування визначених постановою суду від 21.11.2017 року виплат.
Стосовно тверджень позивача, що ці виплати нараховані після спливу майже п’яті років, суд зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року у справі № 815/2701/17 зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати.
Стосовно тверджень позивача, що оподаткування здійснено відповідно до правил встановлених у 2018 році, суд зазначає, що відповідно до п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
У даному випадку, об’єктом оподаткування є дохід, який він отримав у травні 2018 році і саме з наявністю цього доходу у позивача виникли податкові обов’язки.
Відповідно до п. 37.2. ст. 37 Податкового кодексу України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно з пп.162.1.1. п. 162. 1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи та відповідно п.п.163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Крім того, доходи визначені ст. 163 ПК України є об’єктом оподаткування військовим збором відповідно до п.п. 1,2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу. Ставка військового збору складає становить 1,5 % об’єкта оподаткування визначеного п.п. 1,2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу (пп, 13, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування до бюджету ) податки на доходи фізичних осіб та військового збору здійснюються у порядку встановленому ст. 168 Кодексу.
Таким чином, проведений аналіз податкового законодавства свідчить про те, що відповідачем правомірно здійснені відрахування податку та збору.
Щодо посилань позивача на здійснення подвійного оподаткування, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься розрахунок сум нарахувань, податків і зборів ОСОБА_1 (а.с. 38), з якого вбачається, що подвійного оподаткування не було здійснено, а саме: 18 % податку з доходів від суми 81 523, 20 грн. складає 14 674, 18 грн., 1,5% військового збору від цієї суми складає 1222, 85 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні правові та законні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення 746 009,65 грн. з відповідача на користь позивача.
Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, суд вважає, що ця позовна вимога також не належить задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. № 4 (далі - Постанова № 4) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з вимогами пунктів 4, 5 Постанови № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Разом з тим, позивачем не надано доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача. Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн.
Суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами як факту завдання йому моральної шкоди, її розміру, так і того факту, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням ГУДФС в Одеській області та вини останнього в її заподіянні, а те, з чого виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди позивач не свідчить про наявність такого причин-наслідкового зв’язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. є необґрунтованими та такими, що не належать задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову з посиланням на відповідні докази довів правомірності своїх дій, в зв’язку з чим позовні вимоги не належать задоволенню повністю.
З огляду на те, що позивач звільнений від оплати судового збору та відсутності судових витрат, понесених відповідачем, відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, жодні судові витрати не компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,293,295 КАС України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІН2643712256, місце проживання: 65009, АДРЕСА_2) до ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 650444, м. Одеса, вул. Семінарська,5), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) про стягнення невиплаченої заробітної плати 746 009,65 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.1. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 01» жовтня 2018 року.
Cуддя Л.Р. Юхтенко
.
Судове рішення № 76816824, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 01.10.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 815/2925/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: