Рішення № 76816789, 01.10.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/3155/18

Номер провадження: 2/225/865/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання – Пузиревської Ю.О.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва до ДП "Торецьквугілля".

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що в період з 24.05.1989 року по 14.04.2017 року він перебував у трудових відносинах та працював на посадах: спочатку підземного учня електрослюсаря, потім підземного електрослюсаря 3 розряду, підземного ГРОЗ 5 розряду, гірника очисного забою 5 розряду, горним майстром на шахтах «Нова» та «Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Торецьквугілля». 18.08.2016 підприємство «Дзержинськвугілля» перейменоване на «Торецьквугілля». Позивач звільнений 14.04.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію за віком.

За час роботи на підприємстві позивач отримав професійне захворювання хронічну радикулопатію L5,S1 справа в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, про що свідчить виписка з медичної амбулаторної картки, повідомлення про професійне захворювання №178 від 12.04.2017 року.

14.06.2017 року обласною профілактичною медико-соціальною експертною комісією йому вперше встановлено 50% втрати працездатності та III група інвалідності з 02.06.2017 року.

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії від 11.04.2017 року №13/317 підґрунтям для визначення професійної категорії захворювання є дані клінічного дослідження, інформація про умови праці, згідно якої ОСОБА_3 підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза, вимушені нахили); стаж в шкідливих умовах праці 25 років.

Усі ці фактори в сукупності призвели до встановлення позивачу професійного захворювання та встановлення ступеня втрати працездатності на рівні 50%. Ці ж обставини знайшли своє підтвердження у акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складеного 23 травня 2017 року та затвердженого 24 травня 2017 року.

У зв'язку із отриманим професійним захворюванням стан його здоров'я суттєво погіршився, що призвело до фізичних та моральних страждань. Постійні фізичні болі призвели до порушення сну, підвищеної збудженості, і як наслідок - постійне вимушене приймання ліків. Наслідки отриманого професійного захворювання спричинили вимушені зміни у його житті, оскільки за станом здоров’я він не має можливості реалізувати свої звички та бажання, інтереси та плани на майбутнє.

ОСОБА_3 зазначає, що відчуває моральні страждання, через постійний фізичний біль в поперековому відділі хребта, що віддає в обидві ноги, більше в праву, що посилюються під час ходьби та нахилів, значно обмежені рухи в поперековому відділі хребта, німіють ноги, у зв’язку з чим не може тривалий час стояти та сидіти.

У зв'язку з цим порушені звичні життєві зв'язки та умови його життя, оскільки через хворобу він не може виконувати господарські роботи, допомагати родині по господарству. Постійний фізичний біль позбавляє можливості вести активний образ життя, спілкуватися з родиною та друзями. Отримане професійне захворювання позбавило можливості реалізувати свої звички та бажання, призвело до необхідності змінити спосіб життя, інтереси та плани на майбутнє.

Розмір моральної шкоди оцінює в 100 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позов визнає частково у розмірі 15000 грн., обґрунтування приведено у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що за аналізом судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, розмір моральної шкоди визначається відповідно до відсотків втрати працездатності, встановлених МСЕК відшкодування 300 грн. за 1 % втрати працездатності, в тому числі і за рішеннями у 2018 році. Таким чином, зазначена практика є актуальною і на сьогодні. Крім того вказав, що занадто великі суми відшкодування можуть привести до зупинки виробництва і вивільнення працівників міста. Окремо зауважив, що обсяг і розмір моральної шкоди позивачем взагалі не доведено. Сама наявність у позивача професійного захворювання у жодному разі не підтверджує: наявність моральної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) ДП «Торецьквугілля», розмір суми відшкодування моральної шкоди.

Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 4 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Виходячи з цього можна стверджувати, що життя і здоров’я людини визнаються найвищою соціальною цінністю, їх захист є одним із головних обов’язків держави. Одним же із основних способів захисту трудових прав працівників виділяється відшкодування моральної шкоди. Проте саме залежно від того, яке саме трудове право особи порушене, характеру та обсягу правопорушення, волі уповноваженої особи й інших обставин, обирається конкретний спосіб його захисту(поновлення).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Таким чином, моральна шкода являє собою вид матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові внаслідок порушення його законних прав.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладені на сторін справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва до ДП "Торецьквугілля".

В період з 24.05.1989 року по 14.04.2017 року він перебував у трудових відносинах та працював на посадах спочатку підземного учня електрослюсаря, потім підземного електрослюсаря 3 розряду, підземного ГРОЗ 5 розряду, гірника очисного забою 5 розряду, горним майстром, на шахтах «Нова» та «Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Торецьквугілля». Був звільнений 14.04.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію (а.с.6-8).

14.06.2017 року обласною профілактичною медико-соціальною експертною комісією йому вперше встановлено 50% втрати працездатності та III група інвалідності з 02.06.2017 року (а.с.13).

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення вперше стійкої втрати професійної працездатності висновком МСЕК з 02.06.2017 року (а.с.13-14).

Згідно з частиною 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-пр\2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, про недоведеність ОСОБА_3 спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до чинного законодавства втрата працездатності, що встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

24.05.2017 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області затверджено акт форми ІІ-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, у якому зазначені обставини, за яких виникло професійне захворювання ОСОБА_3: недосконалість технологічного процесу, недостатня ефективність засобів індивідуального захисту, недосконалість засобів малої механізації при виконанні важкої роботи в умовах впливу на організм значних фізичних навантажень, вимушеної робочої пози, підвищеного рівня шуму, протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів (а.с.12).

Висновком МСЕК від 14.06.2017 року при первинному огляді комісією позивача, йому встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності з 02.06.2017 року по 01.07.2019 року, протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах (а.с.13,14).

Випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого підтверджено факт стаціонарного лікування позивача з 27.03.2017 року по 13.04.2017 року з діагнозом: хронічна радикулопатія L5,S1 справа в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом – захворювання професійне, встановлено вперше; хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) (а.с.9).

Зазначеними письмовими доказами підтверджено факти отримання позивачем хронічного професійного захворювання під час роботи у відповідача в шкідливих умовах праці, вимушених змін у його житті, а саме - необхідності лікування, неможливість продовження праці за станом здоров'я.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я ОСОБА_3 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Суд оцінює й об’єктивні обставини, що повне усунення негативного впливу умов виробництва на здоров’я неможливе, разом з тим, зауважує, що ОСОБА_3 в працездатному віці вже позбавлений можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов'язану з фізичним навантаженням.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

У пункті 13 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З огляду на викладене, враховуючи надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, характер отриманого позивачем захворювання, що перешкоджає та ускладнює елементарні рухи, відчуття, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання позивачем професійного захворювання, моральну шкоду у розмірі 35 000 грн.

При цьому суд зазначає, що розмір моральної шкоди 15 000 грн., з яким погоджується представник відповідача, посилаючись на аналіз судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, на думку суду, на теперішній час 300 грн. за 1% втрати працездатності є занадто заниженим, що обумовлено значним ростом цін та девальвацією курсу національної валюти гривня.

Доводи відповідача про те, що занадто великі відшкодування призведуть до зупинки виробництва і вивільнення працівників, є безпідставними, оскільки розмір моральної шкоди не залежить від матеріального стану особи, на якій є обов’язок відшкодувати таку шкоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вказані положення Закону, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва – задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: 85200, м. Торецьк, Донецької області, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: 85200, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в відшкодування моральної шкоди, завданої умовами праці на виробництві 35 000 (тридцять п’ять тисяч) гривень.

Стягнути з державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: 85200, м. Торецьк, Донецької області, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.10.2018.

Суддя: