Рішення № 76816560, 01.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 492/739/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області про визнання протиправним та скасування Рішення від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, зобов’язання у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, зобов’язати ОСОБА_2 міську раду Арцизького району Одеської області у встановлений чинним законодавством термін надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нею дотримано всі вимоги, передбачені ч.6 ст.118 Земельного кодексу України щодо порядку звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність, змісту такої заяви, а також необхідних документів та матеріалів, які повинні бути додані до неї. Проте, ОСОБА_2 міська рада не дотрималась вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України в частині щодо строку розгляду заяви ОСОБА_1. Також, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є немотивованою, оскільки у оскаржуваному рішенні не зазначено жодних мотивів, підстав чи умов для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Таким чином, на думку позивача, суб’єктом владних повноважень у спірному рішенні не наведено жодних підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з числа тих, що передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, які є виключними та імперативно встановленими законом підставами для відмови у наданні такого дозволу.

Відповідач – ОСОБА_2 міська рада Арцизького району Одеської області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 23.08.2018р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності Рішення від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, оскільки згідно з Генеральним планом м.Арциз за адресою провулок Лікарняний,1 знаходяться землі садибної забудови, які відносяться до категорії земель - землі житлової та громадської забудови. Отже, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, суперечить Генеральному плану м.Арциз.

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 29.05.2018року адміністративну справу №492/739/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області про визнання протиправним та скасування Рішення від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, зобов’язання у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, передано до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю, відповідно до ст.29 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. прийнято до свого провадження та відкрито загальне позовне провадження у справі №492/739/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області про визнання протиправним та скасування Рішення від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, зобов’язання у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області.

Ухвалою суду від 18.09.2018р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судоовго розгляду по суті.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи не з’явилися у судове засідання 25.09.2018р., хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 23.02.2018р. ОСОБА_1 щзвернулась до ОСОБА_2 міського голови ОСОБА_3 із Заявою щодо надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації про надання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,02га для ведення особистого селянського господарства за адресою: пров.Лікарняний,1 в м.Арциз.

12.04.2018р. ОСОБА_2 міською радою Арцизького району Одеської області підготовлено Проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1 за адресою: пров.Лікарняний,1 м.Арциз, Арцизького району, Одеської області».

З матеріалів справи також вбачається, що 12.04.2018р. з урахуванням п.п.34 п.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі ст.ст.12, 33, 118, 121, 125 Земельного кодексу України, ст.50 Закону України «Про землеустрій», за результатами розгляду заяви гр.ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: пров.Лікарняний,1, м.Арциз, Арцизький район, Одеська область, ОСОБА_2 міською радою Арцизького району Одеської області прийнято Рішення «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1 за адресою: пров.Лікарняний,1 м.Арциз, Арцизького району, Одеської області» №942-VII, яким відхилено проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1 за адресою: пров.Лікарняний,1 м.Арциз, Арцизького району, Одеської області». Відмовлено у задоволенні заяви гр.ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вказаної в п.1 даного рішення.

Не погодившись з вищевказаним Рішенням ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1 за адресою: пров.Лікарняний,1 м.Арциз, Арцизького району, Одеської області» від 12.04.2018р. №942-VII, позивач – ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, зобов’язання ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області у встановлений чинним законодавством термін надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою послугувала відмова ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області.

Відповідно до Конституції України, та ст.1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001року №2768-III (зі змінами та доповненнями) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 33 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001року №2768-III (зі змінами та доповненнями) земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003року №742-IV (зі змінами та доповненнями) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вище окресленими законодавчими приписами чітко встановлено підстави, порядок, та строки передачі земельної ділянки у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати означені питання. Зокрема, вказаними нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень.

З вищенаведеного також вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, як встановлено судом, та вбачається з наявного у матеріалах справи ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області від 21.05.2018р. №578, за підписом міського голови ОСОБА_3, 23 лютого 2018р. ОСОБА_1 подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: пров.Лікарняний,1 у м.Арциз Одеської області. До заяви додано усі необхідні документи, передбачені ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: копії паспорту та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено розташування земельної ділянки, правовстановлюючі документи на земельну ділянку та квартиру.

Отже, судом з’ясовано, що звертаючись 23.02.2018р. до ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: пров.Лікарняний,1 у м.Арциз Одеської області позивачем - ОСОБА_1 у повному обсязі виконано вимоги чинного земельного законодавства, та надано до органу місцевого самоврядування усі необхідні документи, перелік яких наведено в ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Між тим, судом з»ясовано, що у спірному Рішенні ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, будь-які посиланння на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схемі землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проекту землеустрою щодо впорядкування територій населеного пункту, затвердженого у встановленому законом порядку, відсутні.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, з урахуванням системного аналізу статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Таким чином, відмовляючи у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, та у спірному Рішенні від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, не зазначено жодної законодавчо передбаченої підстави для такої відмови.

При цьому, відхиляються, та не приймаються до уваги посилання відповідача – ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області на те, що згідно з Генеральним планом м.Арциз за адресою провулок Лікарняний,1 знаходяться землі садибної забудови, які відносяться до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, а тому надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, суперечить Генеральному плану м.Арциз, оскільки жодних доказів на підтвердження означеного органом місцевого саморядування на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України суду не надано.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що Рішення ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, є неправомірним, та таким, що суперечить положенням статті 118 Земельного кодексу України, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, не є обгрунтованою, та відповідно не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про зобов’язання ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, виходяччи з наступного.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 січня 2003року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На вказаній підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Вказаний принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність Рішення ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, суд дійшов висновку, що з урахуванням дискреційності повноважень органу місцевого самоврядування, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1, у даному випадку, є саме зобов'язання ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2018р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, з урахуванням окреслених у Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області про визнання протиправним та скасування Рішення від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, зобов’язання у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, підлягають задоволенню частково, з вищеокреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області про визнання протиправним та скасування Рішення від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”, зобов’язання у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області від 12 квітня 2018року №942-VII “Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1, за адресою: по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області”.

3. Зобов’язати ОСОБА_2 міську раду Арцизького району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2018р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,02га по пров.Лікарняний,1 м.Арциз Арцизького району Одеської області, з урахуванням окреслених у Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 міської ради Арцизького району Одеської області (68400, Одеська область, м.Арциз, вул.28 Червня,95-А, код ЄДРПОУ 04057037) на користь ОСОБА_1 (68400, Одеська область, м.Арциз, пров.Лікарняний,1, кв.4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704(сімсот чотири)грн. 80коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.