Ухвала суду № 76816458, 26.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2222/18

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 вересня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Синовського Б.В.,

представника третьої особи ОСОБА_3,

під час розгляду у підготовчому засіданні в м.Львові адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 (далі - третя особа) про визнання протиправним та часткове скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 15.04.2016 року №222 в частині надання дозволу громадянам на використання власних квартир як нежитлових, зокрема п.1.3, відповідно до якого ОСОБА_4 дозволили використання квартири АДРЕСА_2

В позовній заяві позивач зазначає, що результаті видачі Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради наказу від 15.04.2016 року №222 в частині надання дозволу громадянам на використання власних квартир як нежитлових, зокрема п.1.3, відповідно до якого ОСОБА_4 дозволили використання квартири АДРЕСА_2 як нежитлової 06.12.2016 року на першому поверсі вказаного будинку розпочалися будівельні роботи, які суттєво вплинули на порушення загального стану будинку в цілому так і унеможливлюють нормальне проживання в квартирі, яка належить позивачу.

Ухвалою від 04.06.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 22.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

24.07.2018 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4.

Судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі.

Позивач у підготовчому засіданні заперечила проти закриття провадження у справі.

Представник відповідача та представник третьої особи у підготовчому засіданні просили закрити провадження у справі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши позивача, представника відповідача та представника третьої особи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративною справою відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно правовий спір згідно з п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

У постанові Верховного Суду від 12.07.2018 у справі №296/7213/14-а зазначено, що не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Верховний Суд у низці постанов висловив правову позицію, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб'єктів владних повноважень.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії (постанови від 30 травня 2018 року у справі № 523/16876/14-а, від 31 липня 2018 року справа №495/8001/16-а, від 12 липня 2018 року у справі №296/7213/14-а).

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ч.1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласницею квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право власності на квартиру №04726-3 від 06.05.1996 року.

У рамках цієї адміністративної справи позивачем оскаржується наказ Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 15.04.2016 року №222 в частині надання дозволу громадянам на використання власних квартир як нежитлових, зокрема п.1.3, відповідно до якого ОСОБА_4 дозволили використання квартири АДРЕСА_2 як нежитлової.

Позивач вважає, що у зв'язку із прийняттям Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради оспорюваного наказу, третьою особою проводяться будівельні (ремонтні) роботи, які суттєво впливають на порушення загального стану будинку, так і квартири, яка належить їй.

Таким чином, заявлені в позовній заяві вимоги направлено саме на захист цивільного права, про що свідчить та обставина, що негативні наслідки спричинені, на переконання позивача, прийнятим відповідачем рішенням, виразилися в тому, що внаслідок проведення ОСОБА_4 ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2, власником якої вона є, погіршився стан житлового будинку та квартири, що належить позивачу, тобто судовий розгляд спору ініційовано позивачем з метою захисту її права як власника майна, що вказує на приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №1512/2-а-151/11.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Постановою від 17 лютого 2015 року у справі №21-551а14, Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами в даній справі, є виключно цивільно-правовими, а відтак не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний спір про право цивільне, а тому має вирішуватись судом за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 239 КАС України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд згідно з ч.1 ст.239 КАС України повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд роз'яснює заявнику, що поданий ним позов має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Судовий збір в сумі 704,80 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі підлягає поверненню відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.183, 238, 239, 241, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі №813/2222/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та часткове скасування наказу.

Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору у розмір 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., сплачені згідно квитанції від 19.06.2018 року №0.0.1064897511.1.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали виготовлений 01 жовтня 2018 року.

Суддя Крутько О.В.