Рішення № 76815571, 24.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 303/2254/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді - Калинич Я. М.

суддів - Дору Ю.Ю., Плеханова З.Б.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: не з'явився ,

представник відповідача: не з'явився ,

представник третьої особи: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина польова пошта В4673 (в/ч А1556) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 01 жовтня 2018 року.

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2В.) в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 вересня 2017 року провадження у даній адміністративній справі було відкрито.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2017 року справу №303/2254/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду за правилами предметної підсудності.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду справу від 13.11.2017 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 10.01.2018 року судом, протокольною ухвалою, було задоволено клопотання представника Міністерства оборони України про залучення до участі у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено військову частину польова пошта В4673 (військова частина А1556) до участі у справі в якості третьої особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, згідно Довідки №302 від 15 травня 2015 року Міністерства оборони України з 15.01.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в складі військової частини пп В6266. Позивач звернувся до фінансово-економічної служби військової частини А1556 для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року .№97, у зв’язку з втратою 25% працездатності. Однак, позивачу було відмовлено у такій виплаті, посилаючись на те, що одноразова грошова допомога була вже виплачена за поранення від 13.06.2015 року. У зв’язку з цим, позивач просить визнати дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України неправомірними та зобов’язати розглянути Департамент фінансів Міністерства оборони України документи ОСОБА_2 для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

В судове засіданні позивач та його адвокат не з’явились, однак від таких в матеріалах справи міститься заява (вх.№10463, 08.12.2017р.) про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до поданих заперечень на позовну заяву, відповідач не визнає позову та просить у задоволенні такого відмовити. Зазначає, що після повторного огляду 05.02.2016 року медико-соціальною експертною комісією позивачу змінено причинний зв’язок поранення, який не став наслідком збільшення відсотка втрати працездатності чи встановлення (вищої) групи інвалідності, а тому і не дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Міністерство оборони України явку свого представника в судове засідання не забезпечило, проте, 24.09.2018 року на адресу суду надійшло клопотання від такого про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, з підстав викладених у письмових запереченнях Міністерства оборони України. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Військової частини – польова пошта В6266 №302 від 25.05.2015 року прапорщик ОСОБА_2 в період з 15.01.2014 до теперішнього часу бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в складі військової частини пп В6266 (а.с.28).

Відповідно до Листа-відповіді Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 07.04.2017 року №248/3/6/1255 на адвокатський запит адвоката ОСОБА_3 вбачається, що обласною медико-соціальною експертною комісією №3 м. Запоріжжя 04.11.2015 року ОСОБА_2 встановлено 25% втрати працездатності на підставі довідки військово-лікарської комісії від 30.07.2015 року №2256, у якій зазначено, що травма 24.01.2015 року та поранення 13.03.2015 року, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби, і виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 24115 гривень за обидва нещасних випадки одночасно (а.с.31).

Згідно з копією довідки, наявної в матеріалах справи, від 26.01.2015 року №3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшина ОСОБА_2 24.01.2015 року одержав вивих лівого плечового суглобу при виконанні бойових завдань. Підставою зазначено: акт розслідування від 26.01.2015 року, проведеного згідно з наказом військової частини від 24.01.2015 року №ЗТ (а.с.23).

Як вбачається з копії довідки, наявної в матеріалах справи, від 30.06.2015 року №22Т про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшина ОСОБА_2 13.06.2015 року одержав вогнепальне кульове поранення верхньої третини лівої гомілки, вогнепальний бойовий перелом верхньої третини лівої малоберцової кістки, вогнепальне пошкодження лівої великоберцової артерії при виконанні бойового завдання. Підставою зазначено: акт розслідування від 30.06.2015 року, проведеного згідно з наказом військової частини від 30.06.2015 року №22Т (а.с.24).

Згідно з даними довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 15.12.2016 року серії АГ №0009436, виданої МСЕК №3, позивачу при вторинному огляді встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25%, травма пов’язана з захистом Батьківщини.

13.01.2017 року позивач звернувся до командира військової частини А1556 із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із: травматичний вивих лівого плеча отримав в зоні АТО 24.01.2015 року; отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення верхньої третини лівої гомілки, вогнепальний крайовий перелом верхньої третини лівої гомілки, вогнепальний крайовий перелом верхньої третини малогомілкової кістки, пошкодження лівої великогомілкової артерії – 13.06.2015 року. Поранення, так, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби.

На вказану вище заяву позивача, командир військової частини А1556 ОСОБА_4 відреагував листом від 17.01.2017 року №40/69 адресоване на ім’я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, відповідно до якого вважає, що ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності.

Так, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 01.03.2017 року №248/3/6/725 у відповідь на вищезазначений лист командира військової частини А1556, вказав, що оскільки зміна причини втрати працездатності не тягне за собою збільшення суми виплати одноразової грошової допомоги, документи ОСОБА_2 повертаються без реалізації. Також, зазначивши, що у березні 2016 року Запоріжському ОВК були зараховані кошти для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби. Під час повторного огляду в грудні 2016 року йому встановлено причину втрати працездатності у зв’язку з травмою, пов’язаною з захистом Батьківщини.

Позивач, не погоджуючись з вказаним висновком відповідача, вважаючи його дії протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносин регулюються Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі по тексту - ОСОБА_5 України №2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Закон України №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов’язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 163 Закону України №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов’язаним або резервістам.

У силу положень ч. 4 ст. 163 Закону України №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Частина 6 ст. 163 Закону України № 2011-XII передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до ч. 9 ст. 163 Закону України № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок № 975).

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов’язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Як уже зазначалося раніше, при первинному огляді обласною медико-соціальною експертною комісією №3 м. Запоріжжя 04.11.2015 року ОСОБА_2 встановлено 25% втрати працездатності, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби.

Позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 24115 гривень за обидва нещасних випадки одночасно, що не заперечується позивачем.

Суд звертає увагу на те, що позивач погодився з таким розміром одноразової грошової допомоги, визначеної йому відповідачем та не оскаржував її до суду.

У подальшому, позивачу при повторному огляді з 15.12.2016 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% внаслідок травми, пов’язаної з захистом Батьківщини, тобто, змінено причину виникнення такої.

Відповідно до п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 чітко визначено, що якщо військовослужбовцю після первинного встановлення відсотку втрати працездатності під час повторного огляду буде встановлено більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки зміна причини втрати працездатності не тягне за собою збільшення суми виплати одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки після первинного огляду позивача органом МСЕК було вже встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% та згодом виплачено суму одноразової грошової допомоги, а після вторинного огляду було лише змінено причинний зв’язок, однак ступінь втрати професійної працездатності не збільшилась, тому підстав на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у позивача відсутні.

Таким чином, суд вважає, що Міністерство оборони України 01.03.2017 року, повернувши ОСОБА_2 документи без реалізації, діяло в межах своїх повноважень з урахуванням вимог чинного законодавства.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина польова пошта В4673 (в/ч А1556) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Головуюча суддя Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_5