Рішення № 76815497, 01.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2018 року Справа № 0840/3496/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 (2421111, Israel, Akko, Ahi Eilat Str.2, apt.76, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд.25-а, код ЄДРПОУ 41248959)

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні і виплати пенсії позивачу;

- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати і сплатити пенсію за віком позивачу згідно частини 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 07.06.2018.

Ухвалою суду від 28.08.2018 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 25.09.2018 з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання 25.09.2018 представники сторін не прибули.

Від представника позивача надійшла заява від 21.09.2018 про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі. Позиція позивача викладена в позовній заяві від 21.08.2018. Зокрема зазначено, що позивач є громадянкою України, з 1992 року отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії припинено. З метою поновлення виплати пенсії, позивач 07.06.2018 через свого представника звернулась до відповідача із заявою, проте відповідач відмовив у поновленні пенсії (рішення від 02.07.2018 за №21), з посиланням на те, що позивач не звернулась особисто та не надала інформації щодо місця реєстрації на території України та паспорт громадянина України. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача подано до суду клопотання від 25.09.2018 про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Позиція відповідача викладена у відзиві на адміністративний позов від 24.09.2018. Зокрема зазначено, що поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати. Відповідно до копій закордонного паспорту позивача №АН 215852, виданого 27.08.1998, паспорт був дійсний до 27.08.2008, в наступному термін його дії продовжений до 27.08.2018. Тобто, строк дії закордонних паспортів позивачів сплинув 28.08.2018. Крім того, в порушення вимог пунктів 2.1, 2.9, 2.22 Порядку №22-1, позивачем не надано відповідачу обов'язкового документу про своє місце проживання або реєстрації. З наведених підстав спросить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, яка на теперішній час виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Позивач перебувала на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, отримувала пенсію за вислугу років, що не заперечується сторонами.

У зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон (а.с.7, 26), виплату пенсії позивачу було припинено.

07.06.2018 позивач через свого представника звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії .

Рішенням від 02.07.2018 за №21 відповідачем відмовлено позивачу в поновленні пенсії, оскільки всупереч Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, ОСОБА_1 не звернулась особисто та не надала інформації щодо місця реєстрації на території України та паспорт громадянина України (а.с.10-11).

Позивач не погодившись з відмовою органу Пенсійного фонду України у поновленні виплати пенсії за віком, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів по догляду за непрацездатними.

Стаття 24 Конституції України, гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами ( частина 3статті 25 Конституції України).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду № 22-1 від 25.11.2005 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Тобто, однією з умов, які передбачають наявність у особи права на отримання пенсії є її належність до громадянства України.

Крім того, згідно з пп. 4 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком повинні додаватись, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст. 29 ЦК України).

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у томі числі органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 року №719-У, паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетину ним державного кордону України та перебування за кордоном.

Строк дії паспорта становить десять років (п. 12 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

Таким чином, для призначення пенсії особа повинна бути громадянином України, а також подати документ, що підтверджує її місце проживання (реєстрації), оскільки за приписами пункту 1.1. Порядку № 22-1 повинна звернутись до управління ПФУ саме за місцем свого проживання.

З матеріалів справи (а.с.7, 26) судом встановлено, що відповідно до копій закордонного паспорту позивача №АН 215852, виданого 27.08.1998, паспорт був дійсний до 27.08.2008, в наступному термін його дії продовжений до 27.08.2018. Тобто, строк дії закордонного паспорта позивача сплинув 28.08.2018. Копії паспорта громадянина України позивачем взагалі не надано. Таким чином, позивач не підтвердила свою належність до громадянства України, оскільки не має належного документа про це.

Крім того, в порушення вимог пунктів 2.1, 2.9, 2.22 Порядку №22-1, позивачем не надано відповідачу обов'язкового документу про своє місце проживання або реєстрації.

З викладеного слідує, що поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №723/2676/14-а.

З огляду на вказані обставини суд приходить до висновку про правомірність відмови відповідача у поновленні пенсії за віком позивачу, оскільки остання не надала належний документ, що підтверджує її особу, а також звернулась до органу ПФУ не за місцем свого проживання (реєстрації).

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (2421111, Israel, Akko, Ahi Eilat Str.2, apt.76, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд.25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01.10.2018.

Суддя І.В.Садовий