Постанова № 76815274, 18.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14094/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/3/18 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Карпук А.К., Матвійчук Л.М.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі ТзОВ) «Готельний комплекс «Волинь», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку та ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь» було укладено кредитний договір №86908К5, а також додаткові угоди до нього №86908К5-1 від 30.12.2008 року, №86908К5-2 від 08.12.2009 року, №86908К5-3 від 30.12.2009 року.

Відповідно до умов кредитного договору АТ «Укрексімбанк» відкрив ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь» невідновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом заборгованості 990 000,00 доларів США терміном до 05 червня 2013 року з процентною ставкою визначеною п.3.2.5. кредитного договору, а останній зобов'язався повернути банку кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, та інші платежі, встановлені кредитним договором. Кредитні кошти позичальнику були надані з цільовим призначенням - на фінансування капітальних витрат по проведенню капітального ремонту 46 номерів готельного комплексу «Волинь».

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ «Укрексімбанк» та поручителем ОСОБА_3 було укладено договір поруки №86908P2 від 06.06.2008 року, згідно умов якого поручитель зобов'язався перед АТ «Укрексімбанк» нести солідарну відповідальність з позичальником по зобов'язаннях, які випливають з Кредитного договору.

На виконання умов вказаної угоди АТ «Укрексімбанк» відкрив ТзОВ «ГК «Волинь» кредитну лінію в сумі 990 000,00 доларів США та перерахував кошти на рахунок ТзОВ «ГК «Волинь», що підтверджується меморіальним ордерами №996, №997 від 10.06.2008 року, меморіальним валютним ордером №1 від 10.06.2008 року, а останній їх отримав та використав за цільовим призначенням, доказом чого є платіжне доручення №2 від 11.06.2008 року.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання.

Рішенням Луцького міськрайонного суду 05.04.2012 року ухвалено стягнути солідарно з ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь», ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку заборгованість за кредитним договором №86908К5 від 06.06.2008 року в розмірі -1393719 доларів США 92 центи та 2927685 грн. 82 коп.

Станом на 28.08.2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі - 532565,52 доларів США та 36537733,95 грн., з них: строкові відсотки - 11157,31 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 237841,49 грн., строкова комісія за управління - 3176,94 грн., прострочені відсотки - 521408,21 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 11114910,95 грн.; прострочена комісія за управління - 79560,19 грн., пеня за несплату основного боргу - 21795653,37 грн., пеня за несплату відсотків - 14606499,14 грн., пеня за несплату комісії за управління - 52844, 31 грн.

З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути солідарно з ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь» та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку заборгованість за Кредитним договором №86908К5 від 06.06.2008 року у розмірі 451170,20 доларів США та 9617640,27 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року закрито провадження в частині вимог до ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь». Дана ухвала набрала законної сили.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року позов в даній справі задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку суму в розмірі 451170 доларів США 20 центів та 961764 гривень 27 копійок заборгованості за договором про надання кредиту № 86908К5 від 06.06.2008 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року, а саме другий абзац викладено в наступній редакції: «Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку суму в розмірі - 451170 доларів США 20 центів та 9617640 гривень 27 копійок заборгованості за договором про надання кредиту № 86908К5 від 06.06.2008 року».

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 просить скасувати це рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в даній справі, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_3, оскільки ні боржником, ні поручителем не виконуються умови кредитного договору в частині своєчасного повернення отриманих коштів.

Однак такі висновки зроблені з порушенням норм матеріального права і без повного з'ясування усіх обставин справи.

Судом встановлено, 06 червня 2008 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку та ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь» було укладено кредитний договір №86908К5, а також додаткові угоди до нього №86908К5-1 від 30.12.2008 року, №86908К5-2 від 08.12.2009 року, №86908К5-3 від 30.12.2009 року (а.с. 11-18).

Відповідно до умов кредитного договору АТ «Укрексімбанк» відкрив ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь» невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 990000,00 доларів США терміном до 05 червня 2013 року з процентною ставкою визначеною п. 3.2.5. кредитного договору, а останній зобов'язався повернути банку кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, та інші платежі, встановлені Кредитним договором.

На виконання умов вказаної угоди АТ «Укрексімбанк» відкрив ТзОВ «ГК «Волинь» кредитну лінію в сумі 990 000,00 доларів США та перерахував кошти на рахунок ТзОВ «ГК «Волинь», що підтверджується меморіальним ордерами №996, №997 від 10.06.2008 року, меморіальним валютним ордером №1 від 10.06.2008 року, а останній їх отримав та використав за цільовим призначенням, доказом чого є платіжне доручення №2 від 11.06.2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ «Укрексімбанк» та поручителем ОСОБА_3 було укладено договір поруки №86908P2 від 06.06.2008 року, згідно умов якого поручитель зобов'язався перед АТ «Укрексімбанк» нести солідарну відповідальність з позичальником по зобов'язаннях, які випливають з Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.4.2. договору поруки поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов'язання.

Взяті за договором зобов'язання щодо своєчасності повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків ні боржник, ні поручитель не виконували.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області 05.04.2012 року стягнуто солідарно з ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь», ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку заборгованість за кредитним договором №86908К5 від 06.06.2008 року в розмірі -1393719 доларів США 92 центи та 2927685 грн. 82 коп. (а.с. 29).

Дане рішення суду набрало законної сили та перебуває на виконанні.

За змістом даного рішення вбачається, що банком у зв'язку з неналежним виконання ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь» умов кредитного договору пред'явлено до стягнення заборгованість за кредитним в сумі 1393719,92 доларів США та 2927685,82 грн., з яких: прострочений основний борг 990000 доларів США, строкові відсотки 6446 доларів США, прострочені відсотки 327273,92 доларів США, строкова комісія за управління кредитом 16752 грн., пеня за несплату основного боргу за період з 13.04.2010 року по 16.01.2012 року 2288708,17 грн., пеня за несплату відсотків за період з 07.12.2009 р. по 16.01.2012 р.619364,18 грн., пеня за несплату комісії за управління за період з 07.12.2009 р. по 16.01.2012 р. 1543,15 грн.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У пункті 6.2 кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення.

За змістом п. 4.1- п. 4.1.1 та 4.1.2 договору поруки кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з Основного зобов'язання у випадку, якщо Позичальник не виконав грошове зобов'язання, передбачене Кредитною угодою, протягом двадцяти днів з моменту отримання Поручителем письмового повідомлення Кредитора про факт такого невиконання. Також, має право вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання Поручителем та Позичальником у випадку, якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання Поручителем письмового повідомлення Кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання Боржником зобов'язань за Кредитною угодою та/або Поручителем за цим Договором.

Згідно з вимогами кредитного договору та договору поруки за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк».

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

З матеріалів справи № 0308/4553/12, у якій постановлено рішення від 05.04.2012 року вбачається, що письмові повідомлення про повернення заборгованості та процентів за кредитним договором банком надсилалися Позичальнику та Поручителю 09 березня 2010 року, які ними отримано 11 березня 2010 року, та вручено особисто під розписку письмові повідомлення 22 січня 2010 року (а.с.21- 25).

За таких обставин колегія суддів вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи у даній цивільні справі позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача заборгованість за період з 17.01.2012 року по 28.08.2015 року, яка складається з строкових відсотків, прострочених відсотків, комісій, пені за несвоєчасну сплату основного боргу, пені за несплату відсотків, пені за несплату комісії. Як відсотки так і пеня нараховані банком після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та після ухвалення судом 05.04.2012 року рішення про дострокове стягнення усієї суми заборгованості.

На час звернення з позовом про дострокове стягнення усієї суми заборгованості вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З врахуванням викладено, з пред'явленням вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, банк позбавлений можливості нараховувати проценти та пені за кредитним договором, а відтак вимоги позивача за даним позовом є безпідставними та не можуть бути задоволені.

Якщо за рішенням про стягнення заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні сума не сплачена, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального права згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367,368, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді: